У Дмитрівському ліцеї імені Тараса Григоровича Шевченка відбулося свято Останнього дзвоника. Цьогоріч воно пройшло під символічною назвою “З Україною в серці” і об’єднало ліцейну родину — учнів, випускників, учителів, батьків та гостей.
Для одних школярів цей день став початком літніх канікул, а для одинадцятикласників — особливою миттю прощання з рідним ліцеєм і першим кроком у доросле життя.
Свято, у якому звучала Україна
Урочистість розпочалася із загальнонаціональної хвилини мовчання та виконання Державного Гімну України. У цей день у кожному слові, пісні й виступі звучала любов до рідної землі, вдячність захисникам і віра в майбутнє.
Ведучі наголосили, що Україна сьогодні — це кожен із нас: у думках, мріях і серцях. Це країна, яка виборює своє майбутнє, а бути українцем — означає мати гордість, відповідальність і силу.
Під час свята прозвучала пісня “Моя Україна” у виконанні Віри Левандовської. Українська тема проходила крізь усю програму — від перших слів ведучих до заключного “Слава Україні! Героям слава!”
Випускники, які дорослішали у непростий час
Особливими героями свята стали учні 11-х класів. Ведучі назвали їх поколінням сильних, свідомих і незламних українців — тих, хто пройшов шлях від першого дзвоника до останнього, пережив навчання під час повітряних тривог, онлайн-уроків, контрольних і викликів воєнного часу.
Цьогоріч із ліцеєм прощалися випускники 11-А класу, класна керівниця — Олена Миколаївна Ларіонова, та 11-Б класу, класна керівниця — Ірина ЮріївнаКоновальчук.
Для них цей день став підсумком одинадцяти років навчання, дружби, зростання і мрій. Вони виходили на свято під патріотичну музику, а ліцейна родина зустрічала їх оплесками.
Пам’ять про захисників — у серці кожного
Володимир Дьячков, вчитель фізичної культури та захисту України
Під час урочистості ліцейна родина вшанувала пам’ять загиблих захисників України. У сценарії свята прозвучали слова про Героїв, які віддали життя за свободу, щоб нове покоління могло навчатися, мріяти і зростати.
Патріотичний танок виконали учні 7-А класу.
Вчитель фізичної культури та захисту України Володимир Дьячков та соціальний педагог Світлана Кущова поклали квіти до пам’ятника загиблим воїнам. Ця частина свята стала однією з найбільш зворушливих, адже нагадала: навіть у день радості й прощання зі школою громада пам’ятає, завдяки кому діти мають можливість жити і навчатися.
Побажання випускникам
Із вітальними словами до випускників звернулися директорка ліцею Світлана Анатоліївна Онищенко, Дмитрівський сільський голова Наталія Євстафіївна Стиркуль та начальниця відділу освіти, молоді та спорту Наталія Олександрівна Бойко.
Вони побажали одинадцятикласникам упевненості, сили, віри у себе, успіхів на життєвій дорозі та любові до України. Адже попереду у випускників — новий етап, нові рішення, нові можливості й відповідальність за власне майбутнє.
Естафета від випускників — першокласникам
Особливо теплою була зустріч випускників із першокласниками. Наймолодші учні ліцею вийшли привітати одинадцятикласників і побажали їм щасливої дороги, здійснення мрій, любові до України та віри в добро.
Першокласники вручили випускникам маленькі дзвіночки — як символ рідного ліцею, вчителів і щасливих років навчання. Цей момент поєднав початок і завершення шкільного шляху: тих, хто тільки робить перші кроки у ліцейному житті, і тих, хто вже вирушає у дорослий світ.
Слова вдячності від випускників
Одинадцятикласники також звернулися до ліцейної родини. У своїх словах вони говорили про рідну школу, яка стала другим домом, про вчителів, які вели їх крізь роки навчання, про батьківську підтримку і про любов до України.
Випускники наголосили, що виросли у непрості часи, які навчили їх бути чесними, вільними, сильними і відповідальними. Вони дякували педагогам за мудрість, батькам — за тепло і підтримку, а ліцею — за роки, які назавжди залишаться у серці.
Після виступу одинадцятикласники виконали пісню “Такі дорослі”.
Вальс і Останній дзвоник
Однією з найзворушливіших митей свята став шкільний вальс. Це традиція, яка щороку звучить по-новому. Для випускників кожен рух у цьому танці став спогадом про дитинство, друзів, уроки, перерви, мрії і шлях, який вони пройшли разом.
А потім настав момент, на який чекали всі. Для одинадцятикласників пролунав Останній дзвоник. Раніше він кликав їх на уроки чи сповіщав про перерву, а цього дня став символом завершення шкільного дитинства і початку нового життєвого етапу.
Право надати Останній дзвоник у 2026 році отримали всі одинадцятикласники.
Попереду — нова історія
Свято завершилося Державним Гімном України та словами підтримки для випускників. Ліцейна родина побажала їм знайти своє покликання, не втратити зв’язку з рідною школою і завжди нести у серці Україну.
Після урочистої лінійки випускників запросили на їхній останній, найщиріший урок у родинному колі.
Останній дзвоник у Дмитрівському ліцеї імені Тараса Шевченка став не лише святом завершення навчального року. Це був день пам’яті, вдячності, дорослішання і віри в покоління, яке вирушає у світ з Україною в серці.
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram, Viber та Instagram!
Там ми розказуємо про все, чим живуть Знам'янка і район!
