Приблизно о 01:23 26 квітня 1986 року на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС сталися два теплових вибухи, які повністю зруйнували реактор. В результаті аварії в атмосферу Землі вирвалась хмара радіоактивного пилу.
Будівля енергоблоку частково обвалилася. На даху почалася пожежа, залишки активної зони 4-го реактора розплавилися. Зупинити активне виверження радіоактивних речовин зі зруйнованого реактора вдалося лише наприкінці травня 1986 року.
Знам’янка.City поспілкувалася з лікарями зі Знам’янки, які лікували ліквідаторів аварії. Вони розповіли, як все було.
Ліквідатори в Чорнобильській зоні
В Чорнобильській зоні лікарі зі Знам’янки надавали ліквідаторам медичну допомогу
З Кіровоградської області була сформована виїзна поліклініка, до складу якої входили 37 медичних працівників з лікувальних закладів області, зокрема Знам’янки, Олександрії, Кіровограда та Світловодська.
Зі Знам’янської центральної районної лікарні у Чорнобильській зоні перебували лікар-травматолог Михайло Олексійович Крук, який очолив виїзну бригаду медиків і був завідувачем виїзної поліклініки Кіровоградської області, також лікар-терапевт Василь Йосипович Ярославський, старша медична сестра Зінаїда Борисівна Тітова, медична сестра Раїса Петрівна Кравчук та сестра-господарка Наталія Йосипівна Бойко.
Ліквідатори аварії на Чорнобильській АЕС
Як формували бригади на ліквідацію наслідків аварії
За розпорядженням Міністерства охорони здоров’я кожна область формувала лікарський склад і відправляла до Чорнобиля.
“Мене викликали в обласний департамент охорони здоров’я і повідомили про формування списків медичних працівників, щоб до складу входили всі вузькопрофільні спеціалісти”, - згадує події лікар Михайло Олексійович Крук.
На той час люди знали про жахливу аварію, але не усвідомлювали наскільки це серйозно. У серпні 1986 року лікарі зі Знам’янки у складі обласної бригади приїхали до Чорнобиля на зміну медичним працівникам з Харківської області.
Михайло Олексійович Крук, лікар-травматолог КНП "Знам'янська міська лікарня ім. А.В.Лисенка".
”Планувалося, що будемо працювати два місяці, але були всього три тижні, у зв’язку з тим, що стався новий спалах, і ми отримали дозу опромінення вище допустимої норми”, - розповідає Михайло Крук.
Виїзна поліклініка була розміщена на базі Чорнобильської районної лікарні, там же і проживали. Палати були переобладнані під житлові кімнати. Забезпечені були усім необхідним: транспортом, обладнанням, медичною апаратурою та медикаментами. Поряд була станція швидкої допомоги.
Яку медичну допомогу доводилося надавати
Лікарі займалися обслуговуванням амбулаторних хворих та проведенням профілактичних оглядів тих людей, які приїжджали на ліквідацію аварії та тих, які вже там перебували. Поліклініка працювала цілодобово, бо траплялися різні випадки, коли медичну допомогу потрібно було надавати і вночі.
У Чорнобильській зоні було дуже багато військових, будівельників, ядерників, поліції. На станцію їздили вахти, працювали на зруйнованому реакторі. Все робилося оперативно. Щодня до поліклініки зверталися за допомогою багато людей, різні випадки були, дехто травмувався, інші хворіли, у когось організм давав збій.
Ліквідатори наслідків аварії на Чорнобильській АЕС
“Наш робочий день розпочинався о 6 ранку і тривав до 22 години, - розповідає Михайло Олексійович. - Потім залишався черговий лікар, який у разі необхідності викликав медпрацівників. Були і травми, і отруєння, і респіраторні захворювання. Також здійснювали лабораторний аналіз крові - в кого були погані результати, відправляли на лікування”.
Коли приїхали у Чорнобильську зону, Михайло Олексійович з працівниками дорожньої патрульної служби зробили в місті обмеження швидкості не більше 20 кілометрів на годину. У місті було багато техніки, військові бронетранспортери рухалися з великою швидкістю, здіймали пил і підвищувався рівень радіації. Тому Михайло Олексійович посприяв, щоб поставили обмеження швидкості.
Під час аварії на Чорнобильській атомній електростанції
“Нам видали дозиметри, ними ми двічі на день визначали, де найменший рівень радіації, окреслювали маршрути, за якими й пересувалися. Маршрут кожного дня міг змінюватися”, - розповідає лікар.
Найбільше вразило те, що хвойні дерева були рудого кольору, також кольору були коти і собаки. Це був видимий і миттєвий вплив радіації. У повітря викинулася велика кількість ізотопів - активних частинок, які потрапили в атмосферу, у хмари, рознеслися по всій Україні і впали дощем.
На той період Михайлу Олексійовичу було 38 років. Зараз лікар продовжує працювати і має 46 років стажу лікаря-травматолога.
Робочий день починався з того, що ми повністю вимивали вікна
“У лікарні всі вікна були обтягнуті захисною плівкою. Видавали спецодяг, який щодня перевіряли дозиметрами, і якщо на ньому накопичувалася радіація вище норми, то забирали на утилізацію і видавали новий, - згадує Василь Йосипович Ярославський, житель села Богданівка, ліквідатор наслідків аварії на ЧАЕС І категорії, кваліфікований лікар-терапевт Знам’янської лікарні з багаторічним досвідом.
Василь Йосипович Ярославський, лікар-терапевт КНП "Знам'янська міська лікарня ім. А.В. Лисенка" .
Одяг змінювали по декілька раз на день. Також перевіряли дозиметрами кожного медпрацівника обов’язково перед тим, як заходили у їдальню.
Лікарі здійснювали медичні огляди людей та надавали медичну допомогу тим, хто її потребував. У разі потреби направляли на лікування. В основному тоді військовозобов’язані працювали на ІІІ та ІV енергоблоці. У кожного був свій відрізок роботи. Одні робили підкоп біля четвертого реактора, інші ліквідовували рештки, які під час вибуху розлетілися на велику відстань.
Що запам’яталося в зоні аварії
“На базі Чорнобильської районної лікарні також проживали працівники інституту біофізики. Цікаво було спілкуватися з вченими, які пояснювали дивні для нас речі. Вони щодня їздили на станцію і там працювали над секретними питаннями про які нам не розповідали, - згадує Василь Йосипович. - Мені запам’яталися яблука великих розмірів, такого врожаю я не бачив. Їсти їх звичайно було заборонено. Саме місто Чорнобиль гнітило, не можна сказати, що пусткою, бо багато людей було, тут і штаби були розгорнуті, і лікарня, але воно було ніби глухе, не чути було дитячого сміху".
Вплив радіації на здоров’я лікар тоді не відчував, але з часом отримав ІІ групу інвалідності.
Ліквідатори наслідків аварії на Чорнобильській АЕС
Згадав Василь Йосипович і сестру-господарку Наталію Йосипівну Бойко, яка рано пішла із життя.
“Можливо отримала більшу дозу опромінення, бо саме вона збирала одяг, накопичений радіацією і видавала новий, - розмірковує лікар. – Хоча багатьох моїх колег з Олександрії вже теж немає серед живих, з якими були у Чорнобильській зоні”.
Василь Йосипович незважаючи на свій поважний вік, не залишає роботу, бо розуміє, що саме зараз, як ніколи він потрібен людям, може допомогти і врятувати комусь життя.
Рожеві жабки і вологі коридори
“Мені виповнилося 29 років, коли сталася Чорнобильська трагедія. На той час я закінчила Котовське медичне училище і працювала медичною сестрою”, - згадує Зінаїда Борисівна Тітова, учасниця ліквідації аварії на ЧАЕС І категорії. - Тоді не сприймала всієї серйозності ситуації. Незвичайним для мирного життя було те, що в Чорнобилі було багато військової техніки, це насторожувало і було відчуття тривоги, що небезпека поруч”.
Зінаїда Борисівна Тітова
Запам’яталися їй рожеві жабки, які стрибали вологими коридорами лікувального закладу. Бо, за словами пані Зінаїди, коридори тоді постійно поливали водою з розчином дезактивації радіації. Мабуть такого кольору вони набули після радіаційного опромінення.
“Я їздила в аптеку за медикаментами, матеріалами для перев’язки, слідкувала за порядком та дотриманням норм безпеки, - розповідає Зінаїда Борисівна. - Щотижня бувала на острові Зелений Мис, де була розміщена база для військових, а я там отримувала талони на харчування”.
Зараз Зінаїда Борисівна перебуває на заслуженому відпочинку.
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram та Viber!
Там ми розказуємо про все, чим живуть Знам'янка і район!
