В Україні сьогодні відзначають День українського політв'язня. Він присвячений тим, кого заарештували через політичні переконання.
Традицію відзначати День українського політв'язня у середині 70-хроків 20 століття започаткував В'ячеслав Чорновіл, який сам провів три роки в радянських таборах за збірку про арештованих у 1965 році шістдесятників.
Знам'янка.City поспілкувалася з краєзнавцем та істориком Олександром Подкопайло, який розповів про те, як 52 роки тому відбувся так званий "генеральний погром" українського шістдесятництва. Тоді радянська влада одночасно заарештувала більшість відомих представників українського національно-демократичного руху.
Переконання та цінності стали дорожчими за особисту свободу
Олександр Подкопайло
"Дата вшанування українських політв’язнів, за пропозицією В’ячеслава Чорновола у 1975 р., обрана на згадку про події 12–14 січня 1972 р., коли радянська влада провела так званий "генеральний погром", тобто масові затримання та арешти відомих представників національно-демократичного руху України – шістдесятників, правозахисників і дисидентів. Серед затриманих у ці дні були: Іван Світличний, Євген Сверстюк, Василь Стус, Леонід Плющ, Зіновій Антонюк, Іван Дзюба, В’ячеслав Чорновіл, Михайло Осадчий, Іван Гель, Стефанія Шабатура, Ірина Стасів-Калинець та інші. Ця дата для багатьох із них стала точкою відліку в низці тюремних термінів і років заслання за "антирадянську агітацію та пропаганду" з максимальними вироками: 7 років ув’язнення в таборах суворого режиму та 5 років заслання в Мордовію, Пермську область росії, у Сибір і Казахстан.", - розповідає Олександр Подкопайло.
Згодом був арештований Ігор Калинець. Невдовзі хвиля репресій прокотилася всією Україною, арешти пройшли в Галичині, Одесі, Харкові, Черкасах, Умані. Всього було заарештовано близько сотні осіб, а ще обшуки, допити, звільнення з роботи, переслідування.
Майже всі заарештовані були засуджені за статтею карного кодексу СРСР "антирадянська агітація та пропаганда".
Саме в неволі, у таборах, з ініціативи В’ячеслава Чорновола від 1975 року почав відзначатися День українського політв’язня голодуваннями й протестами.
Вертеп у домі Садовських у Львові. За кілька днів до початку арештів представників шістдесятництва 12 січня 1972 р. Стоять ліворуч: Любомира Попадюк, Василь Стус, Олена Антонів, Ірина Калинець, Марія й Ганна Садовські, Михайло Горинь; сидять – Стефанія Шабатура («циган»), Мар’ян Гатало, Олександр Кузьменко
Репресії 1917-1925 років
Важливим джерелом політичної історії України 1917–1925 рр. стали архівні документи радянських органів державної безпеки. Малодосліджену частину цих матеріалів становлять архівні кримінальні справи на "контрреволюціонерів" – учасників антибільшовицького руху.
Серед них є жителі Кіровоградської області:
Єрмакова Григорія Васильовича, жителя с. Саблине Олександрійського повіту Херсонської губернії, засуджено за вироком реввійськтрибуналу при штабі 14-ї армії до позбавлення волі в концтаборі до завершення громадянської війни.Його обвинувачено в тому, що 1919 р. дезертував з лав Червоної армії та вступив до денікінського карального загону, у складі якого брав участь в упокоренні повсталого населення Півдня України.
За висновком прокуратури Кіровоградської області від 19 травня 1994 р. Єрмакова Г.В. визнано обґрунтовано засудженим і таким, що реабілітації не підлягає. Дата вироку 05.07.1920 року.
Колоусова Панаса Васильовича, жителя с. Цибулеве Знам’янського району Зінов’ївської округи, засуджено за постановою колегії ОДПУ при РНК СРСР до розстрілу. Його обвинувачено "в бандитизмі й контрреволюційній агітації". Смертний вирок виконано 3 січня 1930 р.
Згідно зі слідчими матеріалами фігурант справи під час служби 1919 р. в повстанській дивізії отамана Н. Григор’єва "брав участь у військових діях проти частин Червоної армії, погромах державних установ і пограбуваннях населення", а під час перебування 1920 р. в загоні уенерівського отамана П. Хмари "виконував роль ката", впродовж наступних років проводив антирадянську агітацію серед односельців.
За висновком прокуратури Кіровоградської області від 1 вересня 1994 р. постанову колегії ОДПУ при РНК СРСР від 14 грудня 1929 р. стосовно Колоусова П.В. скасовано в частині його засудження за антирадянську агітацію і повторного покарання "за бандитизм" (вперше був засуджений наприкінці 1920 р. за вироком реввійськтрибуналу при штабі 6-ї армії до розстрілу із подальшою заміною смертного вироку на 20 років позбавлення волі й достроковим звільненням по амністії). У решті обвинувачення його визнано обґрунтовано засудженим і таким, що реабілітації не підлягає. Дата вироку - 14.12.1929 року.
Самченка Олександра Петровича, жителя с. Піщаний Брід Олександрійського повіту на той час Кременчуцької губернії, засуджено за постановою надзвичайної трійки ОВ ВНК при реввійськраді 2-ї Кінної армії до розстрілу. Його, сотника Армії УНР, обвинувачено як одного з організаторів антибільшовицького повстання, що у вересні 1920 р. охопило 7 сіл Єлисаветградського повіту.За висновком прокуратури Кіровоградської області від 10 вересня 1997 р. Самченка О.П. визнано обґрунтовано засудженим і таким, що реабілітації не підлягає.Дата вироку - 27.11.1920 року.
За справою проходять Яржембковський Віктор Савелійович та інші жителі м. Єлисаветград (загалом 24 особи), з яких 15-х засуджено за постановою колегії Єлисаветградської ПНК до розстрілу, а решту – до 5–6 років позбавлення волі в концтаборі. Усіх обвинувачено як членів підпільної білогвардійської організації під проводом Яржембковського В.С., яка з метою повалення радянської влади збирала зброю та закликала до своїх лав жителів Єлисаветграда.
За висновком прокуратури Кіровоградської області від 30 грудня 1997 р. всіх фігурантів справи визнано обґрунтовано засудженими й такими, що реабілітації не підлягають. Дата вироку - 16.02.1921 року.
Дудника Дем’яна Євдокимовича, шкільного вчителя с. Нова Прага Кіровоградської області, засуджено за вироком обласного суду до 1 року позбавлення волі у віддалених місцях ув’язнення. Його обвинувачено в "контрреволюційній агітації, спрямованій на підрив колгоспного ладу". У слідчих матеріалах містяться відомості про організацію Дудником Д.Є. на початку 1918 р. "куркульсько-есерівського повстання проти радянської влади й викриття німецьким окупаційним військам революційно настроєних селян".
За висновком прокуратури Кіровоградської області від 23 березня 1999 р. Дудника Д.Є. визнано обґрунтовано засудженим і таким, що реабілітації не підлягає. Дата вироку - 04.10.1939 року.
Марикуцу Бориса Романовича, жителя с. Маржанівка Олександрійського повіту, за постановою Кременчуцької ГНК засуджено до розстрілу. Його обвинувачено як такого, що з 1918 р. перебував у "загонах С. Петлюри, Н. Григор’єва, Ю. Тютюнника, П. Хмари й Н. Махна; брав участь у вбивствах євреїв і комуністів".
За висновком прокуратури Кіровоградської області від 6 жовтня 1997 р. Марикуцу Б.Р. визнано обґрунтовано засудженим і таким, що реабілітації не підлягає. Дата вироку - 04.04.1921 року.
За справою проходять троє селян Бобринецького району Зінов’ївської округи. За вироком виїзної сесії окружного суду жителя с. Обланка Захар’єва Якова Матвійовича засуджено до розстрілу з конфіскацією майна, а жителів с. Іванівка Кугеля Августа Генріховича й Кугеля Генріха Генріховича – до 10 років позбавлення волі із суворою ізоляцією та конфіскацією майна. Усіх обвинувачено як таких, що під час служби 1919 р. в денікінському каральному загоні брали участь у репресивних заходах стосовно представників більшовицького підпілля та їхніх прибічників на території Єлисаветградського повіту Херсонської губернії.
За висновком прокуратури Кіровоградської області від 19 квітня 1994 р. фігурантів справи визнано обґрунтовано засудженими й такими, що реабілітації не підлягають. Дата вироку 25.12.1929 року.
Завжалова Дмитра Михайловича, уродженця с. Новоукраїнка Єлисаветградського повіту Херсонської губернії (на момент арешту жив у Софії, Болгарія), засуджено за вироком військового трибуналу Центрального округу протиповітряної оборони до розстрілу. Його обвинувачено у службі 1919 р. в денікінській армії, у подальшому членстві в емігрантських антибільшовицьких організаціях "Російський загальновійськовий союз" і "Національно-трудовий союз нового покоління", у роботі з 1931 р. редактором газети "За Росію", яка публікувала статті антибільшовицького змісту.
За постановою президії Кіровоградського обласного суду від 1 грудня 1993 р. Завжалова Д.М. визнано обґрунтовано засудженим і таким, що реабілітації не підлягає. У справі зберігаються процесуальні фотографії фігуранта. Дата вироку - 20.06.1946 року.
Історія повторюється
Сьогодні російська влада повністю наслідує радянські методи боротьби з інакодумцями. Після тимчасової окупації Криму та розпочатої збройної агресії на сході України на цих територіях розгорнувся справжній терор проти українців і кримських татар. Режим володимира путіна безупинно працює на створення атмосфери страху, безсилля і безнадії, кидає за ґрати активістів, правозахисників, переслідує за релігійною та національною ознакою, масово вчиняє воєнні злочини, брутальні порушення прав і свобод, нехтує людською гідністю, втілює агресивну доктрину "русского мира", займається тотальною пропагандою, яка не має жодного зв’язку з правдою….
Сьогодні, під час повномасштабної війни на території нашої держави, словосполучення "українські політв’язні" знову стало частиною порядку денного для України.
Ми подумки з тими, хто сьогодні перебуває в неволі.
Щиро вдячні тим, хто пройшов через випробування, не зрадивши себе та Україну!
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram, Viber та Instagram!
Там ми розказуємо про все, чим живуть Знам'янка і район!
