Повномасштабне вторгнення доторкнулось до кожного. Хтось змінив пріоритети та цінності, бо зрозумів важливість вислову “тут та зараз або ніколи”.
Знам’янка.City поспілкувалась із молоддю та розповість, як вторгнення країни-агресорки вплинуло на сучасне покоління.
Волонтерство – обов’язок життя
Хлопці та дівчата, яких ми опитали, кажуть, що до останнього не вірили у те, що це дійсно наша реальність. Сподівались, що розмови про повномасштабну війну до 22 лютого 2022 року – фейки та залякування з метою об’єднання нації.
Проте цей трагічний день настав. Молодь, як рушійна сила, в першу чергу почала волонтерити, усвідомлюючи свою важливу місію.
17-річний Костя висловив свою думку: “Вже у перші дні після вторгнення всі, абсолютно всі об'єдналися та почали допомагати Збройним силам України, приймати біженців та внутрішньо переміщених осіб з гарячих точок України. Наша область приймала найбільшу кількість ВПО та біженців. Особисто я почав займатися волонтерством з 24 лютого 2022 року. У перші тижні вторгнення я довго вагався, задавав собі питання: “Чи варте воно того? Може без мене впораються? Це ненадовго, скоро все закінчиться!?” На жаль, вже 3 рік йде повномасштабна неоголошена війна”.
Хлопець розповідає, що його близький родич – військовий, який загинув на фронті. Після цього хлопець остаточно вирішив, що має допомагати, як тільки може. З тих пір, зі слів Кості, волонтерство – обов’язок його життя.
“Оскільки я був головою учнівського самоврядування, то зрозуміло, що я почав залучати учнів своєї школи до волонтерської діяльності. Пізніше було створено пришкільний волонтерський штаб "Незламні й Нездоланні", де учні мали змогу плести маскувальні сітки, робити окопні свічки та наближати нашу перемогу. Молодь - рушійна сила нашої держави. На плечах молодої української нації лежить майбутня відбудова України. Разом ми сила. З такою молоддю Україна обов'язково переможе!” – додає юний волонтер.
До волонтерства також долучився ще один опитаний нами хлопець. Він став частиною проєкту “Годуємо патріотів” та допомагав готувати сухі супи та борщі для ЗСУ.
Фото: надане Андрієм
“З початком повномасштабного вторгнення для мене багато чого змінилося. Спілкування з близькими стали ще частішими. Я ціную кожен момент життя, а також почав розуміти вислів “тихої ночі”. Для мене в пріоритеті стала безпека, здоров’я та сімейні цінності. Зараз я споживаю лише український контент та волонтерю. Разом з небайдужою молоддю ми виготовляємо сухі супи для наших захисників за захисниць”, – розповідає 21-річний Андрій.
Зміни у ментальному здоров’ї молоді
Війна – складне випробування для ментального здоров’я людей. Молодь каже, що їхній моральний стан помітно змінився після 2022 року.
“Спочатку я не відчувала цього впливу, але згодом зрозуміла, що наразі ми проживаємо дуже тривожний час. Під час війни мене почала турбувати тривожність, хоча до цього її майже не було. З’явились панічні атаки, які я відчула вперше у 2022 році. Я бачу, що люди не можуть жити спокійно та розвиватися. Для когось зараз не так багато можливостей знайти себе та почувати себе вільно. Інколи хочеться банально поїхали на море або в інше місто, але коли починаєш читати новини, розумієш, що краще залишатися вдома”, – ділиться 20-річна Ірина.
Ірина додає, що “завжди має надію, що це жахіття скоро закінчиться”.
21-річний Іван каже, що теж зіштовхнувся із проблемами, пов’язаними із ментальним здоров’ям на початку повномасштабного вторгнення, проте зараз вже адаптувався до стану постійної тривоги.
“Повномасштабне вторгнення глибоко змінило мене у багатьох аспектах життя. Особливо, на самому початку я відчував підвищений рівень тривоги, стрес та постійне відчуття небезпеки. Ці почуття впливали на мою здатність концентруватися, взаємодіяти з іншими людьми та загалом насолоджуватися життям.Згодом я адаптувався до постійних тривог і нового режиму навчання. Загалом, тривога та відчуття небезпеки, які були на початку війни, поступово почали відходити, і я все більше почав думати про буденні справи. Паралельно все частіше почав донатити на ЗСУ та волонтерські організації, які допомагають військовим”, – розповідає хлопець.
Споживання лише українського контенту
Молодь більш свідомо почала ставитись до контенту, який споживає. Тому категорично відмовляється від російських продуктів, аби не фінансувати атаки від росії.
“Не можу сказати, що моє ставлення до росії кардинально змінилось після лютого 2022 року, адже я негативно до них ставлюсь ще з 2014 року, коли мій тато пішов воювати. Ще тоді мені стало зрозуміло, що все російське – “фу”. Але я тоді ще не дуже усвідомлювала важливість цієї відмови. Коли почалось повномасштабне вторгнення було дуже страшно. Я дуже люблю музику і слухаю її завжди, проте в перший тиждень для мене і мова не йшла про музику, не слухала геть. Тепер я вже відписалась від російських блогерів і не споживаю їхній контент”, – розповідає 18-річна Валерія.
Дівчина каже, що вона почала любити українську культуру ще більше.
“Любов до всього українського, а найбільше до української культури. Все так гарно, особливо вишиванки. Щоправда, у мене немає вишиванки, але в найближчих планах її купити”, – додає Валерія.
Про важливість часу та “українського” розповідає і 18-річна Ольга.
“Я більше стала цінувати час, близьких. Поставила собі девіз сьогодення жити тут і зараз, а не відкладати на потім щось та насолоджуватись кожним моментом. Також я стала відстоювати все українське, адже до вторгнення багато людей навіть і не знали скільки талантів, поетів, співаків, має наша Україна”, – додає Ольга.
Українська молодь - символ єднання та незламності нації
Повномасштабне вторгнення суттєво змінило стиль життя та погляди українців.
“Через події, пов'язані з російською агресією, я змінила своє ставлення до людей, бо побачила як багато навколо дійсно хороших та відданих людей, які готові прийти на допомогу в найскладніший час. Я вважаю, що молодь нашої країни це майбутнє, адже саме молодь зараз стоїть на захисті нашої неньки, відбудовує міста та наближає світле майбутнє України.Саме молодь розвиває та прямує вперед без зупинок, попри всі перешкоди, які дає їм доля”, – розповідає 17-річна Валерія.
Фото: Софія Ткаченко
Важливість внеску молоді у перемогу України підкреслює і 17-річний Ярослав, розповідаючи:
“Повномасштабне вторгнення змінило мене назавжди. Коли почалися перші вибухи, я зрозумів, що життя вже не буде таким, як раніше. Хоч я не втратив рідну домівку чи близьких, я став свідком того, як мої співвітчизники переживають найважчі часи. Взаємодопомога і солідарність навколо вразили мене до глибини душі.
Я бачив, як сусіди, які раніше ледве знали один одного, стали єдиною родиною.Я зрозумів, що матеріальні речі не мають значення у порівнянні з людськими життями і стосунками. Замість того, щоб гнатися за успіхом і статусом, я почав більше часу проводити з родиною, друзями, цінувати кожен момент, проведений разом. Повномасштабне вторгнення змінило мене і мою країну”.
Ярослав каже, що молодь стала ще сміливішою, сильнішою та витривалішою
Війна показала справжню цінність життя і навчила, що найголовніше – це любов, підтримка і єдність.
Цей матеріал вийшов за підтримки проєкту «Голоси України в рамках ініціативи Ханни Арендт» та імен/лого донорів (European Centre for Press and Media Freedom (ECPMF), Federal Foreign Office Germany). Вони ніяк не впливають на наш контент і не несуть за нього відповідальність.
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram, Viber та Instagram!
Там ми розказуємо про все, чим живуть Знам'янка і район!
