Чому хорошим людям важко жити

Олена Тригубенко Журналістка

28 квітня 11:49

Друзі, чи бувало так, що, допомагаючи іншим, ви замість радості відчували порожнечу, образу чи розчарування?

Можливо, справа не у вас, а в тому, що ви стали жертвою "синдрому хорошої людини".

Давайте розберемося, як це працює — і як себе захистити. А нам допоможе у цьому дипломована психологиня з 10-річним стажем зі Знам'янки Наталя Загурська, вона розповість усе про цей синдром, надасть готовий чек лист "Як сказати "ні" без почуття провини".

#психологзнамянка #синдромхорошоїлюдини #власні кордони

Звідки виникає синдром "хорошої людини"?

"Якщо в дитинстві дитину хвалили тільки тоді, коли вона допомагала іншим або була "зручною", це формує установку на все послідуюче життя та розвиває синдром "хорошої людини", тобто: "щоб мене любили, я повинен/повинна жертвувати собою, - пояснила психологиня Наталя Загурська. - Наприклад: маленька дівчинка допомагає мамі прибирати, хоча їй хочеться гратися. Мама їй каже: "Яка ти молодець! Я тебе так люблю, коли ти допомагаєш". Вона засвоює: її люблять лише за старання, а не просто так."

Як розпізнати, що є проблема ?

Пані Наталя розповіла, що ознакою синдрому є постійне почуття провини, коли ви відмовляєте або навіть думаєте про власні інтереси. Людина боїться виглядати егоїстичною, навіть якщо інші її відверто використовують.

Наприклад: подруга просить вас допомогти з переїздом у вихідний день, хоча ви планували поїхати у відпустку. Ви погоджуєтеся, але весь час почуваєтеся роздратованою і виснаженою.

Чому це небезпечно?

"Надмірна поступливість приваблює маніпуляторів — людей, які навмисне використовують чужу доброту у власних цілях. Постійне порушення власних кордонів викликає стрес, виснаження і проблеми зі здоров'ям." - пояснила психологиня.

Наприклад: на роботі вас просять постійно залишатися після офіційного робочого часу, і ви боїтеся сказати "ні", щоб не викликати незадоволення керівника. У підсумку ви отримуєте хронічну втому й порушення сну.

Як навчитися захищати свої кордони?

Пані Наталя рекомендує для подолання цього синдрому практикувати маленькі відмови там, де це справді потрібно. Спочатку це може бути важко, але кожна маленька перемога зміцнює впевненість.

"Якщо колега просить вас підмінити його вдруге за тиждень. Ви ввічливо відповідаєте: "На жаль, цього разу не зможу допомогти, у мене вже є свої справи". Заведіть щоденник, який допоможе відслідковувати випадки, коли ви поступилися своїми інтересами. З часом це тренує уважність і дозволяє бачити маніпуляції ще на ранніх етапах. " - розповіла психологиня.

Три запитання собі, перед тим, як погодитись на допомогу іншим

Психологиня рекомендує перед тим як сказати "так", варто чесно запитати себе:

Чи справді я хочу це зробити? (Не "чи мушу", а "чи хочу".)
Що я втрачу, якщо скажу "ні"? (Можливо, тільки почуття провини, а не справжні стосунки.)
Як часто ця людина допомагає мені? (Чи є баланс у ваших стосунках?)

Наприклад:
Друг просить вас допомогти скласти резюме. Ви ставите собі питання і розумієте: ви вже допомагали йому двічі, а у відповідь ніколи не отримували підтримки. Тож ви маєте право відмовити без почуття провини.

Ви — цінні просто так

"Ваша цінність не залежить від того, скільки людей ви ощасливите. Ви важливі самі по собі, незалежно від чужих оцінок." - пояснила пані Наталя.

Приклад щоденних афірмацій для подолання синдрому "хорошої людини":

"Я маю право сказати 'ні', коли мені це потрібно."
"Мої бажання й потреби не менш важливі за чужі."
"Я вартий/варта любові просто за те, що я є.

Коли варто звернутися за допомогою

"Якщо змінити вкорінені моделі поведінки важко, краще звернутися до фахівця. Когнітивно-поведінкова терапія допомагає розпізнавати автоматичні реакції й будувати нові, здорові.
Під час терапії у психолога ви навчитеся ставити реалістичні межі, розвинете навичку здорової комунікації і попрацюєте з почуттям провини через відмову." - порекомендувала психологиня.

Зміни мають бути поступовими

"Якщо після багатьох років безвідмовної допомоги ви раптом почнете різко відмовляти всім, оточуючі можуть сприйняти це як шок або навіть агресію. Важливо змінювати свою поведінку поступово, крок за кроком. Це допоможе близьким адаптуватися до нових кордонів і зменшить ризик конфліктів. - пояснила пані Наталя. - Наприклад, якщо ви завжди погоджувалися допомагати сусідці з покупками, замість різкої відмови можна спочатку сказати: "Я зможу допомогти, але тільки на вихідних", а згодом — "Цього разу я зайнята, але впевнена, що ви впораєтесь". Так люди звикнуть, що ваші "так" більше не автоматичні, а обдумані."

Подарунок для тих, хто дочитав матеріал до кінця - чек лист:

Як сказати "ні" без почуття провини:

Зупиніться і запитайте себе: "Чи я хочу це робити?"
Оцініть, чи справді це ваша відповідальність.
Оберіть ввічливу, але тверду форму відповіді.
Не виправдовуйтесь, а спокійно поясніть своє рішення.
Пам’ятайте: ваша цінність не залежить від чужої думки.
Дозвольте собі ставити власні потреби на перше місце.
Спостерігайте за реакцією оточуючих без тривоги.
Дайте час людям звикнути до ваших нових меж.

І запам'ятайте : " Друзі, справжня доброта не означає жертвувати собою. Вона починається з любові до себе. Ви можете допомагати іншим — але не ціною власного благополуччя.

Якщо вам потрібна консультація психологині, звертайтеся за номером: