Суботцівська територіальна громада була створена у 2020 році внаслідок адміністративної реформи. До її складу увійшли 23 населені пункти, які сьогодні існують на великій площі понад 571 км². Проте, попри формальне об’єднання, реальна єдність громади потребує зусиль — як у фізичному, так і в соціальному вимірах.

Саме тому наше медіа ініціювало проєкт “Від дороги — до діалогу”, щоб дослідити, як транспортна ізольованість впливає на згуртованість людей, доступ до послуг і якість життя. Ми прагнемо почути голос кожного жителя громади, обговорити проблеми відкрито й допомогти сформувати реальні рішення.

Першою локацією проєкту стало село Володимирівка.

Дорога як бар’єр

Дорога у селі Саблине Суботцівська громадаДорога у селі Саблине Суботцівська громадаАвтор: Катерина Матко

Мешканці Володимирівки з перших хвилин зустрічі говорили про одну з головних болей — стан доріг у селі Володимирівці, дорогу до села Саблине і в самому селі. Погане покриття, ями, пил і розмиті ділянки ускладнюють не лише побут, а й доступ до освіти, медицини, роботи та адміністративних послуг.

“Це не лише про дорогу. Це про наше відчуття, що ми — осторонь”, — говорить Григорій Пікущий, житель Володимирівки.

Григорій ПікущийГригорій ПікущийАвтор: Катерина Матко

Він зазначає, що не відчуває себе частиною громади, адже часто не знає, що відбувається в інших селах, які плани має громада щодо Володимирівки, які роботи ведуться.

“Живемо ніби в інформаційному вакуумі. Таке відчуття, що ми нікому не потрібні. Товчемося у своїх проблемах”.

Попри це, люди прагнуть єдності. Приклад — толока, ініціатором якої став ветеран Валерій Кравченко. Організували її разом із старостою Олексієм Кондратенком та небайдужими мешканцями. Прибирання центру села об’єднало понад 35 жителів. Навіть діти долучилися.

Піід час прибирання у селі Володимирівці

“Це згуртовує. І результат радує — село стало чистішим. Але поряд зарослий парк — ще одна болюча тема. Там теж треба навести лад”, — додає Григорій.

Брак інфраструктури: від комунального підприємства до аптеки

Окрема розмова — про благоустрій. У селі немає дієвого комунального підприємства, а один працівник з благоустрою фізично не може обслуговувати кілька сіл без техніки та ресурсів.

Колись у Володимирівці працювало комунальне підприємство, яке вирішувало господарські питання — нині воно не функціонує.

Не менш гострою є відсутність аптеки.

“У селі більшість — це люди віком 60+, а ліки — це не розкіш, а необхідність. І не лише в нас — у селах Мошорино, Новороманівці, Сабліно теж немає аптек. Хоч би одна на кілька сіл”, — наголошує пан Григорій.

Що зроблено?

Староста Олексій Кондратенко перераховує реальні досягнення за останній період:

Староста Володимирівського старостинського округу Олексій КондратенкоСтароста Володимирівського старостинського округу Олексій КондратенкоАвтор: Катерина Матко

  • замінено 1,5 км водогонів у Володимирівці;
  • встановлено насосну станцію, зменшено навантаження та борги за воду;
  • у Сабліному замінено 200 м труб, відремонтовано башти;
  • дитячий садочок був у жахливому стані, його перенесено до школи після капремонту приміщення;
  • оновлено укриття у школі;
  • відремонтовано Будинок культури, закуплено апаратуру, відновлено гуртки для дітей;
  • відбувся обласний захід «Сила нації»;
  • придбано трактор, снігоприбиральне обладнання та косарку — але немає тракториста;
  • у межах проєкту “Життєстійкість” зроблено ремонт у старостаті.

"Також Суботцівська сільська рада надає допомогу технікою, планується відновлення системи водопостачання за договорами з мешканцями. У планах — ремонт дороги до центру Володимирівки спільно з фермерами", - каже Олексій Григорович.

Єдність чи віддаленність?

Жителька села Сабліне Світлана Солонько озвучує складну реальність:

Світлана Солонько, жителька села СаблинеСвітлана Солонько, жителька села СаблинеАвтор: Катерина Матко

“У нас замкнуте коло: немає роботи — бо немає транспорту, немає транспорту — бо погані дороги. Дитсадок не працює — дітей підвозять до Володимирівки. Молодь не залишається. Як у такій ситуації відчувати єдність?”

Вона нарікає і на брак комунікації з владою:

“Депутати, голова, заступники — обіцяли проводити зустрічі, розповідати про зроблене. Але їх немає. Ми самі по собі”.

Надія на спільні дії

Втім, саме зусилля окремих ініціативних людей тримають громаду. Приклад — Валерій Кравченко, ветеран, який повернувся з війни до мирного життя і став рушієм змін. Він ініціював толоку, веде перемовини з громадою про відновлення парку.
Житель села Володимирівки Валерій Кравченко — приклад справжнього небайдужого громадянина, він взявся згуртовувати людей довкола добрих справ. Саме він став ініціатором толоки, під час якої разом із небайдужими жителями прибрали центр Володимирівки.

Валерій Кравченко, мешканець села ВолодимирівкиВалерій Кравченко, мешканець села ВолодимирівкиАвтор: Катерина Матко

"Мені не байдужа доля нашого села, — каже Валерій. Я особисто зустрівся з головою громади Андрієм Борідченком та старостою, поділився своїм баченням оновлення парку. Ідею підтримали — громада пообіцяла допомогти технікою та матеріалами, наразі дизайнер вже працює над проєктом відновлення. А восени планується велика акція з розчищення парку".

Активіст сподівається на підтримку земляків.

"На останній толоці було 35 людей з понад 2 тисяч жителів села. Так, це небагато, але я вірю, що це лише початок. Головне — дати приклад і показати, що зміни можливі, якщо діяти разом", — додає він.

Цей приклад показує: справжнє відновлення починається не лише з будівель, а з небайдужих сердець.

Його підтримує і Лариса Рибачок:

Лариса Рибачок, мешканка села ВолодимирівкаЛариса Рибачок, мешканка села ВолодимирівкаАвтор: Катерина Матко

"Було справді приємно бачити, як односельці згуртувались і вийшли на толоку. Такі ініціативи дають надію, що в нашому селі ще живе дух взаємопідтримки та відповідальності. Звісно, хотілося б, щоб людей приходило більше, щоб активність мешканців ставала ще потужнішою. Але навіть те, що відбулося – вже гарний початок, який варто підтримати і розвивати.

Я особисто долучилась до прибирання і можу сказати, що це не тільки корисно, а й надзвичайно приємно. Після роботи відчуваєш легкість і гордість – і за себе, і за село. Так само, як ми наводимо лад у власній оселі, ми повинні дбати й про наш спільний дім – Володимирівку. Адже від кожного з нас залежить, у якому середовищі житимуть наші діти, як виглядатиме наша громада, і яку атмосферу ми створимо разом".

Транспорт - це теж важливо

Жителька села Володимирівка Алла Молчанова порушила важливе питання транспортного забезпечення громади. За її словами, наразі послуги з перевезення надає лише один перевізник, і трапляються ситуації, коли рейс може бути скасований, якщо набирається недостатня кількість пасажирів.

Алла Молчанова, мешканка села ВолодимирівкиАлла Молчанова, мешканка села ВолодимирівкиАвтор: Катерина Матко

"Люди планують свій день, покладаються на розклад — хтось їде на роботу, хтось у справах, а для когось це візит до лікаря, записаний завчасно. А тут раптом водій повідомляє, що рейс скасовано, бо зібралося замало пасажирів. Каже, мовляв, їздити невигідно, фінансово не окупається. Ми звернулися до власника транспорту, але відповідь була такою самою: якщо рейс збитковий — його не буде. Але ж є договірні зобов’язання, затверджений тариф. Люди залишаються без альтернативи, і це несправедливо. То куди звертатися в такій ситуації? Як відстояти своє право на доступ до транспорту?" — обурюється Алла Молчанова.

Саблине

Жителька села Саблине Тамара Гнененко поділилася своїм баченням проблем у громаді, акцентуючи увагу на відсутності відчуття єдності з адміністративним центром.

Тамара Гнененко, мешканка села СаблинеТамара Гнененко, мешканка села СаблинеАвтор: Катерина Матко

"Ми, мешканці віддалених сіл, іноді не маємо жодного уявлення, чим живе громада, які плани має, що вже зроблено. А ще нас буквально роз’єднує дорога — вона у вкрай поганому стані, потребує капітального ремонту. І саме це створює відчуття відокремленості", — зазначила пані Тамара.

Втім, вона відзначає, що отримання адміністративних послуг на місці організовано зручно.

"У Володимирівському старостаті працюють люди, які завжди допомагають із оформленням субсидій чи інших документів. У мене не виникало проблем. Особливо хочу подякувати Яні Хуторній за її доброзичливість і професіоналізм. Вона ніколи не відмовить, усе пояснить простою мовою, допоможе і підтримає. До неї люди йшли з довірою. Я їй дуже вдячна. Вона зараз не працює, але за її роботу дякую щиро", — сказала мешканка Саблиного.

Що далі?

Проєкт "Від дороги — до діалогу” триває. Ми збиратимемо думки жителів інших сіл, а також аналізуватимемо отримані дані, щоб:

  • окреслити ключові проблеми
  • передати їх на розгляд місцевої влади
  • сформувати конкретні пропозиції для змін

Ваша думка має значення

Ми вже почали слухати голоси громади. Тепер слово за вами.

Візьміть участь в опитуванні на сайті Знам’янка.City та поділіться своєю думкою:

Опитування можна пройти тут
Публікація стала можливою за підтримки уряду Великої Британії в межах проєкту "Посилення інформаційної екосистеми в малих громадах України шляхом підтримки незалежних локальних медіа", що впроваджується ГО "Агенція розвитку локальних медіа АБО". Погляди, висловлені в цій публікації, є позицією автора(-ів) і можуть не збігатися з офіційною позицією уряду Великої Британії.

Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram, Viber та Instagram!
Там ми розказуємо про все, чим живуть Знам'янка і район!