У Дмитрівській громаді є люди, для яких слово «активність» не знає віку.
Одна з них — Катерина Климівна Дячкова, яка вже понад два десятиліття очолює ветеранську організацію. Вона гуртує старше покоління, підтримує родини військових, бере участь у волонтерських ініціативах і зберігає пам’ять про минуле.
До Дня ветерана та людей поважного віку голова громади Наталія Стиркуль вручила їй Подяку за багаторічну працю, активну громадську позицію і тепло серця, яке вона віддає людям.
У щирій розмові Катерина Дячкова поділилася своїм життєвим досвідом із Знам'янка.City, розповіла про підтримку ветеранів і про те, чому найважливіше для неї — щоб ніхто у громаді не почувався самотнім.
"Починалося все 20 років тому"
– Пані Катерино, розкажіть, будь ласка, про себе і як Ви прийшли до ветеранського руху.
– Народилася я 1950 року. Мені 75 років. 20 із них я очолюю ветеранську організацію Дмитрівської громади. До цього п’ять років була заступницею голови — Владислава Андрійовича Цигульського.
Наталія Стиркуль вітає Катерину Дячкову
Коли він у 2005 році пішов працювати у Знам’янку головою районної ради ветеранів, мене обрали головою нашої Дмитрівської організації. Спершу вагалася, але Наталія Стиркуль переконала мене погодитись. Так і почалася моя ветеранська історія.
"Наше завдання — дарувати настрій і спілкування"
– Які головні напрямки роботи вашої організації?
– Насамперед — підтримати людей похилого віку. Надихнути, підбадьорити, дати відчути, що вони не самі. Ми відвідуємо хворих, телефонуємо, вітаємо з ювілеями. Раніше спілкування було по стаціонарних телефонах, тепер – мобільні, зустрічі вдома, у Будинку культури. Головне — не втрачати контакт.
"Ми працюємо з молоддю"
– Як проходять ваші зустрічі з людьми?
– Ми часто організовуємо зустрічі ветеранів із учнями місцевих шкіл. Особливо пам’ятаю виступи нашої партизанки Ганни Данилівни Дорофєєвої. Вона розповідала дітям про війну, своє життя. Дітям дуже цікаво, вони охоче приходять і на концерти, і на ярмарки. Так ми виховуємо в них шану до минулого.
"Актив ветеранської організації — це наш золотий фонд"
– Хто входить до активу вашої організації?
– У нас сім активних членів.
Заступниця — Людмила Леонідівна Шкуренкова, справжній мотор усіх заходів.
Наш музикант і організатор свят — Василь Тимофійович Синєгуб.
Активні помічниці — Віра Андріївна Іванова, колишня вихователька дитсадка, чудова господиня, пече пиріжки для ярмарків;
Валентина Олександрівна Бичковська, колишня кухарка, бере участь у вокальній групі "Плосківчаночка";
Надія Дмитрівна Кучеренко допомагає у зборі продуктів і коштів для ЗСУ.
Усі вони закріплені за своїми мікрорайонами — збирають допомогу, організовують прибирання, повідомляють людей про важливі події. Це наші "малі осередки" активності.
"Ми садили клумбу біля Алеї Слави понад 12 років"
– Біля Алеї Слави у Дмитрівці є клумба ветеранів. Ми доглядали за нею більше десяти років — садили чорнобривці, тюльпани, півонії. Зараз клумба квітне трояндами, за нею доглядають працівники Будинку культури, але душа наша там і досі.
Ми також постійно беремо участь у толоках, прибираємо парки, територію біля пам’ятника, допомагаємо, чим можемо.
"Головне - відвідати та привітати ювілярів"
– Як ви підтримуєте ветеранів і літніх людей громади?
— Обов’язково вітаємо наших ювілярів — тих, кому виповнилося 80, 85, 90 і навіть 100 років. Сільська рада виділяє кожному ювіляру по 500 гривень, а тим, хто відзначає сторіччя — 5 тисяч гривень. Ми відвідуємо кожного особисто, приносимо вітальні листівки, подарунки та щирі слова подяки.
Дуже допомагають у цьому голова громади Наталія Стиркуль і місцеві фермери — Василь Моцний, Олександр Кущов, Юрій Ларіков та Михайло Калінін. Вони завжди підтримують нас і матеріально, і морально.
"Наш хор — це душа громади"
– Наш хор створили ще до війни — разом із Василем Тимофійовичем Синєгубом і Наталією Стиркуль. Ми виступали на "Калиновому співі" в Кропивницькому, займали призові місця. Це була наша гордість. Тепер війна змінила все, але ми мріємо знову співати для людей і для наших захисників.
"Ми пам’ятаємо кожного героя"
– Одне з найзворушливіших свят — "Згадаємо тих, хто легендою став", яке проводив покійний Микола Добровольський, разом із сином. Вони створювали стенди з портретами ветеранів, а їхні родичі розповідали про своїх батьків і дідусів, звучали улюблені пісні. Це завжди проходило дуже емоційно.
"Найзаповітніша мрія — щоб швидше закінчилася війна"
– Які у вас плани на майбутнє?
– Найбільше хочу, щоб закінчилася війна. Щоб ми могли знову збиратися, співати, проводити зустрічі пам’яті, відновити наші традиційні вечори "Згадаємо тих, хто легендою став". Ми вже підготували матеріали для нових портретів ветеранів і хочемо продовжити цю справу, коли прийде мир.
"Ветерани — одна велика родина"
– У громаді близько трьох тисяч людей поважного віку. У кожному селі є свій представник ветеранської організації — у Цибулевому, Макаріхі, Іванківцях, Дмитрівці, Веселому Куті. Ми всі підтримуємо зв’язок, допомагаємо один одному, нагадуємо про ювілярів, організовуємо збори, толоки, волонтерську діяльність. Це велика і дружна родина.
"Життя продовжується, поки є люди, яким не байдуже"
– Попри вік, ми не здаємося. Підтримуємо ЗСУ, садимо квіти, святкуємо, співаємо. Я вдячна всім, хто допомагає — активістам, сільській раді, нашим журналістам. І, звичайно, з нетерпінням чекаю дня, коли ми знову зможемо проводити наші улюблені зустрічі в мирній Україні.
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram, Viber та Instagram!
Там ми розказуємо про все, чим живуть Знам'янка і район!
