З початком повномасштабної війни чимало людей стали волонтерами не через статус чи посади, а тому що інакше — не можуть. Родина Анатолія та Олени Рябошапків з Дмитрівки Кіровоградської області — саме з таких. Їхня допомога не гучна, не для фото і не для звітів. Це тиха, щоденна праця на благо тих, хто зараз боронить країну.
Вони працюють на землі, утримують господарство, вирощують свиней та птицю. І з усього цього — роблять м’ясні, рибні консерви, паштети, тушонку для українських воїнів. Все — власними руками і за власний рахунок.
З нагоди Дня волонтера, який відзначають 5 грудня, Знам'янка.City поспілкувалася з Анатолієм Рябошапкою та дізналася, як волонтерство стало стилем життя його родини.
"Свій — це той, хто поруч"
Анатолій Рябошапка передає допомогу одному із Захисників України
Анатолій згадує, що волонтерство для нього почалось не в 2023-му, а значно раніше — ще з перших днів повномасштабної війни.
"Стояли ми на блокпостах. На дорозі між Дмитрівкою та Диківкою. День і ніч чергували. Тоді й почалося. Коли побачили, що хлопці пішли на фронт майже ні з чим — зрозуміли, що мусимо допомагати", — каже волнтер.
Спершу волонтерили разом із невеликою групою односельців. Допомагали продуктами, готували домашню їжу, передавали необхідні речі тим, хто від’їжджав на війну.
Продукти для Захисників та Захисниць
Згодом приєднались до ГО "Доброї волі" і багато їздили на різні напрямки — Херсонський, Донецький, туди, де були знайомі, сусіди, односельці.
Анатолій каже, що з певного моменту вирішили волонтерити самостійно — без груп, зборів і спільних бюджетів.Працюємо самі. Бо так спокійніше.
"Було багато моментів, які не сподобались… І фінансових, і організаційних. Ми з 2024 року працюємо самі. Я, дружина Олена і донька Марічка", — пояснює Анатолій.
Головний напрям їхньої допомоги — домашня консервація для військових. Рябошапки роблять:
- м’ясну тушонку
- паштети
- консерви з курятини
- консерви з риби
- страви з курячих пупків, печінки, філе
- рибні заготовки
Все із власного господарства або придбане за сімейні кошти.
"Сировина — своя. Свині тримаю, птицю. Ріжу, роблю. Часто купую м’ясо чи пупки — закладаю в автоклав. Ми вже знаємо, що хлопці люблять і що довше зберігається", — каже господар.
Олена — руки, що готують. Марічка — руки, що допомагають
Марійка Рябошапка
Дружина Олена — незамінна у всьому. Вона готує, стерилізує банки, перевіряє якість, формує посилки.
Донька Марічка допомагає пакувати, підписувати, сортувати.
"Марічка раніше робила свічки для хлопців. Але зараз — війна дронів. Найменший вогник може видати позицію. Тому поки робимо те, що точно потрібно", — пояснює Анатолій.
Тепло багатьох людей — у кожній банці тушонки
Рябошапки не самі. Навколо них — ціла неформальна "спільнота добра".
Серед тих, хто долучається:
- Тарас Шевченко, ТОВ "Украгротехнології" — допомагає матеріально та ресурсами, підтримує продуктами та речами.
- Власниця кафе у Знам’янці — передає свіжу випічку.
- Пенсіонерка Надія Кирилова зі Знам’янки — робить рибні консерви, паштети, борщову заправку, кашу з овочами "Сніданок туриста".
- Григорій Авраменко допомагає Анатолію відвозити вантаж для військових.
"Буває, купуємо рибу чи інші потрібні продукти відвозимо Надії Кириловій, а вона робить тушонку, паштети , заправку для борщу. І робить добре. Незважаючи на свій вік і стан людини з інвалідністю. В цьому році пані Надія виготовила і передала військовим 74 ящики консервації, а це 900 банок. Вона не уявляє свого життя без допомоги тим, хто на фронті. Друзі та знайомі підтримують , поставляють сировину, а вона виготовляє смакоту. А ми передаємо далі - тим, кому зараз найважче - нашим хлопцям та дівчатам військовим. ", — каже Анатолій.
Надія Кирилова та Марія Рябошапка
Власник ставка Віталій Яценко — неодноразово надавав рибу для консервації безкоштовно.
Це — жива мережа допомоги, яка працює без формальностей і організацій, але з великою довірою.
Допомога дуже важлива
"Хлопці йдуть на Покровський напрямок. Там гаряче. Ми не можемо стояти осторонь", - каже Анатолій.
Зараз головна допомога спрямована військовим, які тримають оборону на Покровському напрямку. Потреби там — величезні.
"Хлопцям потрібно все: болгарки, пилки, скоби, рукавиці, буржуйки, продукти. Все закуповуємо за свої гроші. Все, що я заробляю на землі — більшу частину віддаю на потреби армії", — говорить Анатолій.
І це не образно. Він працює на землі, обробляє паї своєї родини, утримує господарство — і практично весь дохід іде на волонтерство.
"Ми маємо тримати тил"
У кожному слові Анатолія відчувається просте, чесне переконання людей, які не звикли говорити пафосно, але звикли робити.
Тому що там — наші.
Бо колись хтось із цих хлопців повернеться додому.
А хтось — ні. І те, що живі отримують сьогодні тепло від людей з дому, — теж частина цієї війни.
До Дня волонтера — подяка тим, хто мовчки робить велике
Про таких, як родина Рябошапків, не завжди знають. Вони не шукають уваги. Але саме з таких людей тримається тил.
Їхня допомога — це:
- чесність
- самопожертва
- праця до ночі
- вміння не закривати очі на чужу потребу
- спільність, яка народжується між сусідами, земляками, однодумцями
Їхня баночка тушонки — це не просто їжа. Це лист додому. Це підтримка. Це "ми з вами".
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram, Viber та Instagram!
Там ми розказуємо про все, чим живуть Знам'янка і район!
