В Іванковецькій філії Дмитрівського ліцею відбулися батьківські збори, під час яких обговорили одне з найболючіших для села питань — майбутнє місцевої школи. Причина — стрімке зменшення кількості учнів. Уже восени 2026 року до першого класу тут не піде жодна дитина, а загалом на очному навчанні, за озвученими під час зборів підрахунками, може залишитися лише 36 учнів.
У зустрічі взяли участь голова Дмитрівської громади Наталія Стиркуль, начальниця фінансового відділу Анастасія Заєць, начальниця відділу освіти, молоді та спорту Наталія Бойко, директорка Дмитрівського ліцею Світлана Онищенко, керівництво філії та батьки. Говорили відверто: про законодавчі вимоги, фінансові можливості громади, право батьків обирати заклад освіти для дитини і водночас — про страх села втратити школу як осередок життя.
Чому питання постало саме зараз?
Директорка Іванковецької філії Людмила Василенко
Під час зборів директорка Іванковецької філії Людмила Василенко озвучила цифри, які, за її словами, викликають серйозне занепокоєння. Вона зазначила, що нині в окремих класах навчається по 4–7 дітей, частина дітей перебуває на екстернатній або сімейній формі навчання, а з 1 вересня 2026 року перший клас у школі взагалі не набиратиметься. За попередніми підрахунками, навіть якщо всі нинішні учні залишаться, на очному навчанні буде лише 36 дітей.
Окремо порушувалося питання законодавчих вимог до функціонування шкіл у частині наповнюваності класів і загальної кількості учнів. Під час зборів наголошувалося: якщо в класах недостатньо дітей, фінансування такого навчання стає проблемним, а громада не може ігнорувати чинні норми.
"Якщо в школі немає дітей — село старіє"
Під час наради
Людмила Василенко не приховувала емоцій. Вона наголосила: для Іванківців школа — це не просто приміщення, де проходять уроки. Це частина життя села, його майбутнього і його надії. За її словами, поки в селі є школа — доти є відчуття, що село живе.
Вона також розповіла, що колектив і громада вже шукали різні шляхи, щоб збільшити кількість дітей. Серед варіантів були спроби залучити до села переселенців, навіть брали участь у підготовці житла для родин, які могли б тут оселитися, а також повернути дітей, що раніше перейшли до Дмитрівського ліцею. Однак, за її словами, жоден із цих кроків поки не дав очікуваного результату: переселенці не затримуються через віддаленість села, нестачу житла і роботи, а батьки дітей, які вже перевели їх до Дмитрівки, повертати дітей назад не готові.
Позиція батьків: школу треба зберегти
Під час зборів прозвучала й емоційна позиція батьків. Одна з представниць від батьків закликала не поспішати з рішеннями, які можуть призвести до втрати школи. Вона говорила не лише як мама, а й як жителька села, переконана, що закрити школу легко, а відновити її потім буде майже неможливо.
На її думку, для села школа потрібна не лише сьогодні, а й на майбутнє. Вона висловила сподівання, що ситуація ще може змінитися, адже в умовах війни ніхто не знає, як розвиватимуться події, чи не повернуться люди, чи не приїдуть нові родини. Також під час обговорення батьки порушували питання підтримки школи з боку фермерів та додаткових пошуків можливостей для її збереження.
Позиція громади: діяти потрібно в межах закону.
Голова Дмитрівської громади Наталія Стиркуль під час розмови наголосила: яким би болючим не було це питання, всі рішення мають ухвалюватися виключно в межах чинного законодавства. Вона зазначила, що з бюджету громади виділили 1,5 мільйони гривень на ремонт укриття. щоб не закрити школу ще 2 роки тому. А також звернула увагу на те, що батьки мають право самі обирати заклад освіти для своєї дитини, і громада не може заборонити дітям із Іванківців навчатися в Дмитрівському ліцеї, адже це одна громада і один освітній простір.
Наталія Стиркуль під час нараади з педагогічним колективом Іванковецької фідії та батьками учнів
Наталія Стиркуль також зауважила, що проблема не виникла раптово. За її словами, зменшення кількості дітей у селі — це процес, який триває не перший рік, і громада вже раніше звертала увагу на необхідність шукати шляхи збільшення учнів, одним із варіантів є створення будинків сімейного типу. Водночас вона підкреслила, що їй також болить доля сільських шкіл, але ухвалювати рішення всупереч закону місцева влада не може.
Освітній і кадровий аспект
Під час зборів директорка Дмитрівського ліцею Світлана Онищенко наголосила, що в ліцеї намагаються забезпечувати якісні освітні послуги, про що, за її словами, свідчать результати учнів у конкурсах, олімпіадах та інших інтелектуальних змаганнях. Вона також зазначила, що в разі, якщо ситуацію в Іванковецькій філії не вдасться змінити, ліцей буде готовий прийняти не лише дітей, а й вивчати можливість працевлаштування вчителів, які ще мають працювати.
З її слів, питання вчительського навантаження також непросте, адже перерозподіл годин відбувається не довільно, а відповідно до законодавства. Водночас вона запевнила, що у випадку змін у роботі філії громада шукатиме рішення і для дітей, і для педагогів.
Скільки коштує утримання школи?
Начальниця фінансового відділу Анастасія Заєць під час зустрічі навела фінансові розрахунки. За її словами, у 2025 році утримання однієї дитини в Дмитрівському ліцеї коштує близько 50 тисяч гривень на рік, тоді як в Іванковецькій філії — близько 140 тисяч гривень на одну дитину. Вона наголосила, що з кожним роком ця цифра зростає.
Водночас Анастасія Заєць підкреслила: питання не в тому, що громада не хоче фінансувати школу, а в тому, що продовження фінансування класів із критично малою кількістю дітей може розцінюватися як порушення бюджетного законодавства і нецільове використання коштів. За її словами, чотири дитини в класі — це вже не повноцінний клас, і саме брак дітей сьогодні є головною проблемою.
Попри гостру розмову, із зустрічі прозвучало й головне: остаточне рішення не зводиться лише до емоцій, але й не може ігнорувати людський вимір. Для батьків і педагогів школа — це серце села. Для влади — це питання, у якому потрібно одночасно враховувати закон, якість освіти, фінансову спроможність громади і безпеку дітей.
Під час зборів знову звучали пропозиції шукати додаткові варіанти: працювати з родинами, думати над залученням нових дітей. Але водночас усі присутні почули і неприємну правду: без реального збільшення кількості учнів зберегти Іванковецьку філію буде надзвичайно складно.
Школа як питання не лише освіти
Історія Іванковецької філії — це не лише про цифри, нормативи і бюджети. Це історія про те, як демографія, війна, міграція і право вибору батьків поступово змінюють життя маленьких сіл. І водночас — про те, наскільки сильно люди хочуть зберегти те, що для них є символом майбутнього.
Для Іванківців питання школи — це питання життя самого села. Саме тому розмова на батьківських зборах вийшла такою непростою, емоційною і водночас важливою. Вона ще раз показала: громада шукає відповідь на дуже складне запитання — як зберегти село, коли дітей у ньому стає все менше.
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram, Viber та Instagram!
Там ми розказуємо про все, чим живуть Знам'янка і район!
