Від початку повномасштабного вторгнення жителі села Цибулеве Дмитрівської громади активно підтримують українських захисників. Тут організовують благодійні заходи, виготовляють вироби для продажу, збирають кошти та передають допомогу військовим.
Одним із постійних напрямів волонтерської роботи стало плетіння маскувальних сіток. Жінки щотижня збираються разом, нарізають тканину, добирають кольори та вплітають смужки у сіткову основу. За кожним готовим виробом — години кропіткої праці, спільні зусилля та бажання допомогти тим, хто захищає Україну.
Найбільша нагорода — слова вдячності від військових
За роки волонтерської діяльності жінки отримали десятки подяк і грамот від різних військових підрозділів. Та найбільш цінними для них залишаються повідомлення від захисників про те, що сітки вже на позиціях і виконують своє призначення.
Олена Студенко
— Найбільша нагорода для наших волонтерок — це слова вдячності від військових та усвідомлення того, що їхня праця допомагає берегти життя українських захисників, — розповідає староста села Цибулеве Олена Студенко.
Добра слава про роботу цибулівських волонтерок давно поширилася серед військових. До них звертаються представники різних бригад і підрозділів. Готові сітки передають на Донецький, Харківський, Сумський і Херсонський напрямки, а також військовим частинам, сформованим на Кіровоградщині.
Як розповідають самі волонтерки, від захисників вони неодноразово чули, що про їхні сітки знають на різних ділянках фронту.
Об’єдналися у громадську організацію
У травні 2026 року волонтерки офіційно об’єднали свої зусилля та створили громадську організацію "Цибулівські нескорені серця".
Координує її роботу Наталія Макарівна Єльник. Вона організовує роботу команди, закуповує матеріали, приймає та розподіляє замовлення, а також займається відправленням готових сіток військовим.
До команди входять переважно жінки пенсійного віку — серед них є волонтерки, яким понад 60 і 70 років. Проте самі вони переконані: вік не може бути перешкодою, коли країна потребує допомоги.
Жінки вважають своїм обов’язком робити те, що їм під силу: плести сітки, готувати матеріали, брати участь у благодійних заходах і підтримувати військових.
"Не можу залишатися осторонь"
Надія Пославська
Одна з учасниць волонтерського руху — Надія Петрівна Пославська. Із 2020 року вона перебуває на заслуженому відпочинку. Однак після початку повномасштабної війни зрозуміла, що не може залишатися осторонь.
— Я вже кілька років на пенсії, але з початком повномасштабного вторгнення не могла просто сидіти вдома й чекати. Хотілося бути корисною і робити хоча б те, що мені під силу. Тому долучилася до плетіння сіток. Допомагаю готувати та нарізати матеріал, вплітати його в основу. Для мене важливо знати, що наша спільна робота може допомогти військовим і зберегти чиєсь життя, — говорить Надія Пославська.
Для жінок це не просто заняття у вільний час. До волонтерського осередку вони приходять регулярно, часто відкладаючи особисті справи.
Працюють чотири дні на тиждень
За словами Наталії Єльник, волонтерки працюють у середньому чотири дні на тиждень по три-чотири години. Тривалість роботи залежить від кількості замовлень.
Коли надходить терміновий запит, жінки збираються і у вихідні.
— Якщо сітка потрібна якнайшвидше, ніхто не говорить, що сьогодні вихідний чи є домашні справи. Жінки приходять і працюють, бо розуміють, що на ту допомогу чекають військові, — розповідає координаторка.
У 2024 році волонтерки сплели та передали на фронт 3098 квадратних метрів маскувальних сіток. У 2025 році через збільшення кількості запитів обсяг роботи зріс більш ніж удвічі — до 6265 квадратних метрів.
На закупівлю матеріалів і відправлення готових виробів витратили близько 149 219 гривень.
Від підручних матеріалів — до спеціальної тканини
Перші сітки жінки плели з того, що мали вдома. Використовували старий одяг, тканину та інші доступні матеріали. Однак така робота була складнішою, а готові вироби не завжди відповідали всім потребам військових.
Нині волонтерки використовують спеціальну маскувальну тканину, призначену для різних сезонів. Кольори й відтінки підбирають залежно від пори року та запиту військових.
Завдяки якісним матеріалам, досвіду й уважності сітки виходять міцними та зручними у використанні. Саме тому кількість замовлень постійно зростає.
Допомагають односельці та земляки з-за кордону
Матеріали для плетіння закуповують за кошти небайдужих жителів села та земляків, які нині перебувають в інших областях України або за кордоном.
До зборів долучаються вихідці із Цибулевого, які проживають у Литві, Греції, Нідерландах та інших країнах. Завдяки цій підтримці волонтерки можуть продовжувати роботу без тривалих перерв.
Вагомо допомагає громадській організації СФГ "Росток", в особі Володимира Степановича Єльника. Він долучається до закупівлі матеріалів, оплачує відправлення готових сіток і робить донати.
Лаванда, яка перетворилася на матеріали для сіток
До підтримки волонтерок долучилася і староста села Олена Студенко. На своїй присадибній ділянці вона виростила лаванду, зрізала її, сформувала букети та реалізувала як сувенірну продукцію.
Виручені кошти передала громадській організації на закупівлю матеріалів.
— Виникла ідея зробити лавандові букети і я навіть не очікувала, що вдасться зібрати понад дві тисячі гривень. Усі ці кошти передала громадській організації "Цибулівські нескорені серця" на матеріали для маскувальних сіток, — розповідає Олена Студенко.
Цей приклад показує, що джерелом допомоги може стати навіть невелика домашня ініціатива, якщо вона об’єднана зі спільною метою.
До кожної сітки прикріплюють оберіг
Ляльки-мотанки, як оберіг
Особливістю сіток із Цибулевого є маленька лялька-мотанка, яку волонтерки прикріплюють до готового виробу.
Це символ турботи, підтримки та віри в повернення захисників додому. Мініатюрний оберіг разом із сіткою вирушає до військових.
Виготовляє ляльки-мотанки Наталія Єльник та Ольга Олексіївна Голопура. Більші за розміром вироби продають на благодійних ярмарках, а отримані кошти спрямовують на закупівлю тканини й інших необхідних матеріалів.
Сувенірні ляльки-мотанки
Для жінок цей оберіг має особливе значення. Майже в кожній родині волонтерок є військовослужбовець або людина, безпосередньо пов’язана із захистом України. Тому кожна вплетена стрічка — це ще й особиста турбота, молитва та надія.
Сила не залежить від віку
Наталія Єльник
Староста села Олена Студенко говорить, що учасниці волонтерського осередку власним прикладом доводять: справжня сила не залежить від віку чи професії.
— Вона народжується з небайдужості, відповідальності та любові до своєї країни. Саме з таких людей варто брати приклад кожному з нас. Навіть найменший, на перший погляд, внесок має велике значення. Донат, сплетена сітка, виготовлений окопний свічник, переданий пакунок або година волонтерської праці — усе це складається в одну велику силу, яка підтримує наших військових і наближає Перемогу, — зазначає Олена Студенко.
Невелике село з великим серцем
Виготовлена сітка
Цибулеве — невелике село, однак його жителі неодноразово доводили, що сила громади вимірюється не кількістю населення, а здатністю об’єднуватися.
Тут проводять благодійні збори, виготовляють необхідні речі для фронту, допомагають військовим та їхнім родинам. Одні донатять, інші закуповують матеріали, плетуть сітки, створюють вироби для ярмарків або допомагають із доставленням.
У цій роботі немає неважливих завдань. Кожна година праці, кожна гривня та кожен переданий пакунок стають частиною спільної підтримки.
Сьогодні тил — це не лише територія, віддалена від лінії фронту. Це люди, які щодня працюють, донатять, плетуть, шиють, готують і підтримують тих, хто боронить Україну.
Поки військові тримають оборону, волонтерки із Цибулевого продовжують свій невидимий фронт. Їхня зброя — небайдужість, працьовиті руки та віра в Україну. Саме з таких щоденних справ складається велика сила українського тилу.
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram, Viber та Instagram!
Там ми розказуємо про все, чим живуть Знам'янка і район!
