Про діяльність громадської організації “Майдан” на Знам’янщині знають добре. Її очільниця Наталія Тишкевич вже 8 років згуртовує людей і щодня на зв'язку з нашими військовими-земляками у всіх гарячих точках країни.
Наталія розповіла, як у "Майдані" почали допомагати військовим ще з часів АТО і яку роль відданність знам'янчан відіграє у допомозі військовим зараз.
Допомагають з часів АТО
Завдяки організації “Майдан” багато військових отримали допомогу – продукти харчування, одяг та взуття, ліки, перев’язувальні матеріали, засоби захисту. Неодноразово волонтерська група виїжджала в зону АТО, щоб ознайомитися зі службою і побутом наших захисників та краще розуміти, яка допомога є вкрай важливою. Тоді Наталія зрозуміла: якщо не зупинити війну там, вона прийде й до тебе.
А з першого дня повномасштабного російського вторгнення в Україну для волонтерів цієї громадської організації виникла нова хвиля ще більшого об’єднання, для ще більшої підтримки всіх військових.
“До нас звертаються люди, пропонують свою допомогу, - розповідає Наталія Миколаївна – Нас знаходять самі. Ми з перших хвилин війни зв’язувалися з нашими військовими. Запитували їх, що потрібно. І тут вже організовували забезпечення та доставку всього необхідного для наших захисників. Якщо ми зараз не допоможемо фронту, то фронт прийде до нас додому. Саме тому щодобово ми концентруємо свої зусилля, щоб максимально допомогти і підтримати наших захисників на передовій”.
Наталія Тишкевич, голова ГО Майдан Фото: відкриті джерела
У “Майдані” завжди людно
Організація – ніби різнопрофільний центр: дві групи жінок плетуть маскувальні сітки, інша група людей готує та нарізає тканину на смужки. Поряд чоловік готує матеріал для перев’язок. Трохи далі за столом виготовляють сигарети для військовослужбовців. Хтось приймає дзвінки, організовує доставку, інші фасують готову продукцію по коробках. Все налагоджено до дрібниць.
Постійно стукотить швейна машинка, майстриня виготовляє білизну, рукавиці. Дуже багато майстринь з пошиву необхідних речей працюють вдома, виготовляють розвантажувальні жилети. До кожної речі волонтери вкладають записку, десь можна знайти молитву, десь побажання, а десь просто теплі слова: “Повертайтеся додому з перемогою, живими і здоровими. Чекаємо з нетерпінням”.
“Ми плетемо по 2-3 сітки за день. Одного дня виготовили 9 сіток – це був рекорд. Багато людей взяли участь у цьому процесі. Допомагають працівники дитячих садочків та навчальних закладів міста та сіл. Люди приносять з дому матеріал та основу. Коли все витратили – почали сітки закуповувати. Також виготовляємо рукавиці, устілки у взуття, «сідушки» з утеплювача”, - розповідає Наталія Тишкевич.
Речі, які виготовляють у волонтерському центрі
Бабуся з онуком допомагають ЗСУ
Два покоління – бабуся Валентина та її онук Назар також допомагають громадській організації.
78-річна жителька міста Знам’янка Валентина Панчук взялася за спиці після багаторічної перерви. В’язання давно стало її хобі.
"Багато років спиць у руках не тримала, а раніше залюбки в’язала речі. Знову сісти за улюблену справу спонукала війна", - каже жінка.
Валентина народилася 1944 року, під час Другої світової війни. І навіть не думала, що війна прийде у її країну знову.
Жінка має двох доньок та трьох онуків, які завжди підтримують та допомагають їй у будь-яких її благодійних справах.
"Донька Світлана також в’яже шкарпетки, рукавиці для військових. Вона постійно допомагає нашим Захисникам та Захисницям. Тож і я вирішила допомагати тим, чим можу", - розповідає жінка.
Назар Ляховченко з бабусею ВалентиноюФото: Сімейний архів
Пані Валентина не вперше приносить свої в’язані вироби до волонтерського Центру «Майдан». На її рахунку безліч шкарпеток, рукавичок, капців та килимків для сидіння. Її вироби зігрівають не лише ноги та руки наших Захисників та Захисниць, а й їхні душі, бо сплетені з великою любов'ю!
"Навіть не рахувала скільки теплих речей зробила, - розповідає жінка. – Нав’яжу декілька пар та й віднесу до волонтерського центру, а там вкладають у них записки-обереги та відправляють на фронт. Мені хочеться своєю працею зігрівати наших воїнів.
Як подумаю, що військові кожної секунди у мороз, сніг, дощ ризикують своїм життям захищаючи нас, серце болить… Тож хочеться, щоб вони відчували нашу підтримку, що ми, тут в тилу, молимося за них і допомагаємо чим можемо".
Валентина розповіла, що нитки для в’язання та вовняні кофти та шарфи, які вона розпускала на нитки, надавали їй у волонтерському центрі і приносила донька.
"Все маю: і нитки, і час, і бажання. Головне, щоб здоров’я не підводило, бо руки іноді болять", - бідкається жінка.
Надійним помічником і підтримкою для бабусі є її 12-річний онук - Назар Ляховченко. Разом із бабусею хлопець відвідує волонтерський центр, допомагає їй відносити в’язані речі і, незважаючи на свій юний вік, вже отримав високу нагороду за волонтерську роботу.
Назар зі своїми друзями, 13-річним Максимом Гулаком та 11-річним Кирилом Паламарчуком, на облаштованому блокпосту за місяць зібрали майже 20 тисяч гривень та передали волонтерам.
"Кошти, які ми зібрали, волонтери спрямували до загального збору і придбали автомобіль для військових, - розповідає хлопець. - А нам керівниця волонтерського центру Наталія Тишкевич вручила Подяки за активну участь у волонтерській допомозі Збройним Силам України та відповідальну громадянську позицію у реалізації акції «Діти - для ЗСУ»".
Між відправками і погрузками – постійний потік відвідувачів
У центрі “Майдан” завжди постійний потік відвідувачів - хтось приносить, привозить допомогу; хтось прийшов дізнатись про рідних, які на фронті; хтось провідати та поговорити з земляками-переселенцями, які тут волонтерять, а хтось завітав, щоб запропонувати допомогу.
Виносять, заносять, ріжуть тканину, плетуть - одним словом, круговерть! Та вони з усім справляються.
Наталія Тишкевич
“Бажаємо лише здоров’я та витримки нашим захисникам, а ми підтримаємо їх і допоможемо, - говорить Наталія Тишкевич. - Щиро вдячні людям за таку організацію і допомогу. Згуртувалися всі. Посильну допомогу отримуємо від Знам’янської та Дмитрівської громад. Тісна співпраця у нас і з населенням”, - розповідає керівниця ГО “Майдан”.
Перемогу наближають не тільки на фронті, а й у тилу. Всі бажають єдиного – Перемоги України, мирного неба, і щоб всі наші Захисники і Захисниці повернулися до своїх рідних. Все буде Україна! Віримо! Молимося! Допомагаємо!
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram та Viber!
Там ми розказуємо про все, чим живе Знам'янка і район!
