За даними офісу Президента, 7 березня з російського полону повернулися 126 захисників та 4 захисниці. Серед них – 87 захисників Маріуполя, 71 з яких – із «Азовсталі», також 35 полонених із Бахмута та Соледара. Серед колишніх полонених і наш земляк – знам’янчанин Станіслав Зімарєв.
Знамʼянка.City поспілкувалася з мамою захисника Наталією. Жінка розповіла про те, як чекала сина з російського полону.
Захисники під час повернення з російського полону
Зараз 22-річний Станіслав Зімарєв перебуває в одному зі шпиталів Києва. Його вже відвідала дружина Марія. Коли спілкувалися із мамою захисника Наталією, вона саме збиралася в дорогу до сина.
«Ці кілька днів у Станіслава була дружина Марія. Тепер вона повертається, а ми збираємося в дорогу. Поки що я спілкувалася з сином лише телефоном», - розповідає вона.
Рік полону
Станіслав Зімарєв у полоні був рік. За цей час у подружжя народилась донька, яку дружина назвала Валерією. Подружжя навіть не встигло обговорити ім’я дитини, бо Станіслав дізнався про вагітність дружини наприкінці січня, а 7 лютого вже поїхав на ротацію в Маріуполь. Думав, що повернеться швидко, але ротація перетворилася на рік пекла: повномасштабна війна, ворожі авіаудари, поранення, полон…
Два останні роки Станіслав Зімарєв служив у Нацгвардії. Повномасштабна війна його застала в Маріуполі, який він і боронив з перших днів.
«Спочатку ми з сином тримали зв’язок, але за декілька днів після початку вторгнення втратили. Їх позиції були розбомблені, Станіслава вважали безвісти зниклим, - розповідає мама нацгвардійця Наталія. – Я переписувалася з жителькою Маріуполя, вона мені писала, що відбувалося в місті».
Нацгвардієць Станіслав Зімарєв
7 квітня, на велике церковне свято Благовіщення, Наталії зателефонували з частини і сказали, що Станіслав знайшовся і має легке поранення.
«Ми плакали від щастя: живий, знайшовся, молилися, щоб з ним було все добре. Тоді він потрапив на завод «Азовсталь», який бомбили росіяни. І знову нічого про нього не знали. У травні він зміг передати записку, в якій написав, що він нас дуже любить», - згадує Наталія.
Коли почалась евакуація і українські військові, за наказом головнокомандувача, почали виходити з території заводу, дружина захисника Марія на відео серед евакуйованих не знайшла свого чоловіка. Але їй передали, що його бачили і з ним усе добре.
Пізніше в Міжнародній організації Червоного Хреста повідомили, що Станіслава забрали в Оленівку і потрібно оформити документи про те, що він полонений. Через деякий час жахлива новина про те, що російські військові обстріляли колонію в Оленівці, знову тримала родину в страху та напруженні.
«Материнське серце підказувало, що мій син живий, - розповідає Наталія – У списку загиблих його не було. Велику роботу з пошуку інформації про Станіслава проводила Марія. Вона постійно була на зв’язку з представниками Червоного Хреста, військовим керівництвом, зареєструвалася у всіх спільнотах дружин і матерів військовополонених, брала участь у всіх заходах щодо повернення полонених азовців додому».
Світ не без добрих людей
Через деякий час Наталію в соцмережах знайшла жінка, чоловік якої перебував у полоні разом зі Станіславом. Вона повідомила, що з ним усе добре. Потім приходили повідомлення й від інших незнайомих людей, які повідомляли про сина: що живий і чекає обміну.
«Ось таких звісточок було декілька. Ми ними жили, молилися, надіялися і вірили, що Станіслав повернеться», - розповідає мама захисника Наталія.
Станіслав з дружиною
Вдома на Станіслава чекають дружина, донечка Валерія, батьки, дві сестри, чотирирічний брат Всеволод, інші рідні, друзі й усі знам’янчани.
Рік розлуки, тривог і невизначеності, але наш захисник на своїй землі. Вітаємо та радіємо разом із рідними.
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram та Viber!
Там ми розказуємо про все, чим живе Знам'янка і район!
