Трудовий стаж Володимира Олександровича складає трохи більше 50 років, з яких понад 25 років пропрацював на державній службі та службі в органах місцевого самоврядування. Працював першим заступником міського голови, потім – міським головою.
Знам’янка.City поспілкувалася з ювіляром та дізналася, що цікавого і складного було у житті, як змінилася Знам’янка за ці роки та що він особисто зробив для її розвитку.
Як складалося життя?
“Життя, як і у всіх моїх ровесників. Босоноге напів голодне дитинство, школа, навчання у професійно технічному училищі, армія, 16 років пропрацював на заводі “Пуасон”, відучився на слюсаря-інструментальника і дійшов до заступника головного інженера, заочно отримав 2 вищі освіти, – згадує Володимир Олександрович. – Після конфлікту з тодішнім директором – зайняв посаду інструктора в міському КПУ. Пізніше працював головою міськвиконкому, міським головою, начальником відділу в облдержадміністрації. Так склалося, що взяв участь у створенні обласного управління промисловості, енергетики, транспорту та зв’язку, яке очолював певний час” .
Присяга першого міського голови
Володимир Олександрович був призначений головою районної державної адміністрації в Долинській, потім працював заступником голови сільськогосподарського фермерського господарства на Криворіжжі. І знову повернувся до рідної Знам’янки. Працював першим заступником міського голови, потім знам’янчани обрали міським головою. По закінченню каденції був начальником управління соціального захисту населення і знову першим заступником міського голови.
З цієї посади у 2014 році вийшов на пенсію, а вже через рік отримав пропозицію очолити обласну бальнеологічну лікарню. 5 років пропрацював директором, а останні 3 роки – заступник директора.
Що цікавого, складного і надважливого було у житті?
“Основний період у житті – це на зламі СРСР, коли був партійний диктат, дефіцит майже всіх товарів, а потім опломбування приміщення міському КПУ, переведення в нього міської ради та виконкому, Незалежність України, прапор України на міськраді, купони замість грошей, до речі, на кожному купоні на зворотній стороні стояв мій підпис і печатка міськвиконкому”, – розповідає ювіляр.
Володимир Джулай
Тоді ж було створено нове міське комунальне господарство, міської комунальної власності. Йшла боротьба з керівництвом району за межі міста.
В часи СРСР тодішній перший секретар намагався позбавити Знам’янку статусу міста обласного значення, щоб вона стала районним центром, а він очолив районну раду та керував би й містом.
“Дякуючи підтримці тодішнього керівництва області – це не відбулося, – розповідає Володимир Джулай. – На той час я звертався до керівника Одеської залізниці з пропозицією про передачу житла і об’єктів соціальної сфери й лікарні - місту. У відповідь - сміх. Пройшло лише декілька років і вже стало не смішно: залізничну лікарню передали у комунальну власність міста. Коли розпочався процес децентралізації, особисто звертався з пропозицією до тодішнього Петрівського сільського голови з пропозицією увійти до складу міста, але який же гетьман віддасть булаву… Та знову ж пройшов час і це відбулося, село Петрове тепер у складі Знам’янської міської територіальної громади. Це лише декілька епізодів боротьби за місто і його мешканців”.
Як змінювалася Знам’янка?
У місті було збудовано північний мікрорайон біля заводу “Пуасон” та південний біля водолікарні. Завершилась газифікація та переведення міста на системи автоматичного опалення. У місті було збудовано десятки багатоповерхівок, а біля них - колективні погреби, десятки гаражних кооперативів. І цей перелік - це декілька сторінок, починаючи зі створення двох нових будівельних підприємств – госпрод розрахункової будівельної дільниці тресту “Кіровоградбуд – була збудована база біля заводу “Акустика” та дорожнього ремонтного-будівельного управління №57 – була створена база з південної частини вагонного депо і завершуючи придбанням асфальтного заводу, двох котків, декількох спецавтомобілів.
Чому ж більшість економічного потенціалу міста в минулому?
Так склалося, що коли приймалися і виконувались закони України про приватизацію державного і комунального майна, Володимир Олександрович працював в тодішньому Кіровограді, Долинській та Криворіжжі. І коли повернувся в місто, то побачив лише наслідки розпродажу підприємств промисловості, закладів торгівлі і побуту, підприємства автотранспорту, тому не зміг прокоментувати, чому деякі підприємства зникли.
“Мені довелось лише “воювати” з новими власниками за виплату боргів до бюджету, за борги по зарплаті працівникам та вирішувати проблеми від яких постраждало місто та його мешканці, - розповідає співрозмовник. - До питань приватизації я маю відношення, як посадова особа в частині приватизації квартир їх мешканцями та приватизації присадибних ділянок їх фактичними власниками. Тут дійсно – щонайменше у 50-60% знам’янчан документи на приватизацію житла і землі підписані мною. А решта рішень – це рішення центрального органу влади, як, до речі, й безкінечна корпоратизація та реорганізація залізниці – від колишньої чисельності якої і рівня зарплат, залишились лише спогади”.
До речі, в 90 роки в Знам’янці, завдяки залізниці, був найвищий рівень зарплат серед міст і районів області. Правда при цьому й самі великі ціни на товари та послуги.
Я люблю Знам’янку, бо це моє місто
Зараз Володимир Олександрович є депутатом міської ради. Його люди обрали вже вчетверте. Був депутатом обласної ради.
Ділюся набутим досвідом з діючим керівником міста та колегами–депутатами, розповідає Володимир Олександрович. - У місті діє програма, за якою і в цьому році буде безкоштовно оздоровлено в бальнеологічній лікарні більше ніж 100 ветеранів і громадян з інвалідністю, мешканців нашої громади.
Під час вручення відзнаки "Почесний громадянин міста"
“Пишаюсь своїм внеском у розвиток водолікарні. Мрію, що і в міській лікарні будуть лише одно- та двомісні палати, і в кожній з них буде, як і у нас: душова з санвузлом, і телевізор з холодильником, а в усіх медичних кабінетах кондиціонери та замість фарби на стінах будуть картини і кольорові фото.
На жаль зараз війна. Страшна, жорстка.
І головна моя мрія – щоб настала Перемога і наші воїни повернулися до своїх домівок і сімей.
А всі наші мрії і плани – збудуться, як відбулись і об’їзна навколо міста, і новий міст в селищі”, – зазначив Володимир Джулай.
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram та Viber!
Там ми розказуємо про все, чим живуть Знам'янка і район!
