Знам’янка.City поспілкувалась з вчителькою Дмитрівського ліцею імені Т.Г.Шевченка Валентиною Іванівною Абеліт. Вона розповіла нам про свій життєвий вибір, про професію вчителя, про свій власний педагогічний досвід, про плюси і мінуси у цій сфері діяльності.
Як Валентина Іванівна стала педагогом та чим її приваблює ця професія
Усе хороше починається з любові. Любов до навчання починається з першої вчительки. Багато дітей навчила читати і писати вчителька початкових класів Дмитрівського ліцею Валентина Іванівна Абеліт.
Валентина Іванівна зі своїм класом
“Чим старшою стаю, тим більше переконуюся у важливості зробити правильний вибір. У всьому! І у майбутній професії зокрема! Свій свідомий вибір я зробила у далекому 1980 році, як закінчила Дмитрівську середню школу № 3, і з того часу жодного разу не пошкодувала, що стала педагогом. Цей вибір був зроблений серцем”, — розпочала свою розповідь Валентина.
Вона закінчила з відзнакою Олександрійське педагогічне училище імені В. О. Сухомлинського, потім отримала вищу освіту у Кіровоградському педагогічному інституті.
“Уже 41 рік я йду натоптаною стежкою до свого другого дому, який за цей час 4 рази змінив назву і тепер звучить так: Дмитрівський ліцей імені Т.Г.Шевченка. Маю вищу кваліфікаційну категорію, звання “Вчитель–методист”, значок “Відмінник освіти України”, — розповіла жінка.
Чим Валентина Іванівна керується у професії вчителя
”Я – вчитель початкових класів, найменших жителів Шкільної планети. Відомий педагог В.О.Сухомлинський зазначав, що “Вчитель – це скрипаль дитячих сердець: як поведе смичком, таку мелодію й почує…”. Це моє педагогічне кредо. Саме на мені, як вчителеві початкових класів, лежить висока відповідальність за те, якими йдуть до середньої школи мої учні, який матимуть багаж знань, умінь і навичок, наскільки будуть згуртовані, якими рисами характеру будуть наділені, які правила співжиття у колективі засвоять, наскільки будуть підготовлені жити у соціумі”, — розповіла Валентина Іванівна.
Для пані Валентини вчитель - не просто професія. Це покликання! Це життя! 41 рік у професії – це солідний стаж роботи – це не просто цифри, а копітка праця з учнями на кожному уроці та позаурочний час, при проведенні предметних тижнів та загальношкільних заходів, це недоспані ночі і обділена увагою родина, це постійний творчий пошук і діалог із власним “я”: “А чи вірно я роблю, чи можна було зробити інакше?”
“Я розумію відповідальність за своїх учнів і саме тому щодня, щогодини, щохвилини і щомиті розмірковую, як донести знання своїм вихованцям, як навчити пізнавати світ, як зацікавити, розгледіти і розкрити таланти у кожній дитині, як виховати громадянина-патріота, як об’єднати у справжню класну родину батьків і дітей. Девіз нашого класу: “У нас немає ТИ, у нас немає Я. Ми – єдиний клас, ми - ОДНА СІМ’Я!”, – розказала Валентина Іванівна.
Як Валентині Іванівні вдалося завоювати любов дітей та повагу і авторитет у колег
“Любов, авторитет і повага учнів, батьків, колег заслуговуються роками, їх не можна отримати, лише озброївшись новітніми технологіями, методами, підходами. Тому я багато працюю, знаходжуся у постійному творчому пошуку. Беру участь у різних професійних конкурсах, постійно підвищую свій фаховий рівень” , – поділилася пані Валентина.
У 2019 році першою і на той час єдиною із Знам’янського району вона пройшла сертифікацію педагогічних працівників, залучалася як експерт по вибору підручників для початкової школи, двічі була експертом по оцінюванню професійних компетентностей вчителів початкових класів під час сертифікації.
Які захоплення у пані Валентини
“Я різнобічна людина, маю багато захоплень. Люблю читати і писати вірші, переробляти пісні для творчих портретів колег, подорожувати, досліджувати історію рідного краю, веду активне громадське життя. Вимоглива, в першу чергу до себе”, – розказала Валентина Іванівна.
Чи щаслива Валентина Іванівна у своїй професії
“Із упевненістю можу сказати, що я – щаслива, бо реалізувала себе! Я на своєму місці! До мене йдуть маленькі діти, діти моїх багатьох учнів. Я радо всіх зустрічаю із щирою посмішкою і відкритим серцем. Для багатьох родин я стала “сімейним” вчителем. Приємно, коли твоїм шляхом йдуть твої ж вихованці, коли чуєш від батьків слова вдячності, коли до тебе звертаються вже дорослі люди, яких, буває, не одразу і впізнаєш. А, виявляється, це твої учні, які вже так подорослішали, стали гарними і солідними людьми, що інколи і не впізнаю! Вони знайомлять мене зі своїми сім’ями: дружинами, чоловіками та дітьми. Ми згадуємо наше співжиття у школі, його цікаві незабутні моменти”, – розказала пані Валентина.
Пікнік для учнів
Чи цінується професія вчителя в нашому суспільстві
“На превеликий жаль, професія вчителя у нас недооцінена. Адже справжній вчитель, а особливо вчитель початкових класів, повинен не тільки досконало володіти професійними знаннями, а й бути психологом, лікарем, нянькою, ходячою енциклопедією, подружкою, фантастом, артистом, уміти співати, танцювати, малювати, ліпити, декламувати і ще багато чого ...ати чи ...ити. Бути оптимістом, мати велике серце, загострене почуття відповідальності, бути прикладом, взірцем, зразком для наслідування, йти в ногу з часом, постійно вчитися”, – розказала Валентина Іванівна.
Також пані Валентина сказала, що вчителя бачать, контролюють, навчають усі: фахівці і люди далекі від педагогіки. Вчителю нелегко поєднати в собі всі ці якості. Та попри все, вона впевнено говорить: “Я люблю свою професію! Люблю те, що роблю і тих, для кого це роблю!. А все, що робиться з любов’ю – приречене на успіх!”
“Якось мені трапився вислів американського психіатра Томаса Саса: “Вчитель повинен володіти максимальним авторитетом і мінімальною владою” - у мене є і перше, і друге!” — сказала на завершення розмови пані Валентина.
Цінуйте, люди, працю вчителів,
Шануйте їх за доброту й терпіння,
За те, що не шкодують теплих слів,
І до дітей шукають розуміння.
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram та Viber!
Там ми розказуємо про все, чим живуть Знам'янка і район!
