Роботи ковалів громадської організації “Гурт ковалів” зі Знам’янки, яку очолює Вадим Кучер, привертають увагу перехожих своєю оригінальністю та неповторністю. Він створив багато інсталяцій та фотозон для міста: “Світ крихкий”, паровозик для дітей, крісло бажань, кована писанка, лавка закоханих, велосипед біля мерії, пам'ятник медикам, віршована алея, лавочки у вигляді книг, та багато інших предметів.
Лавка закоханих
Що тільки не кував Вадим для знам’янчан - це і садові меблі, і предмети інтер'єру, ажурні огорожі, решітки на вікна та балкони, ковані меблі. Будь-яку річ з металу може виготовити талановитий майстер.
З початку повномасштабної війни Вадим переформатував свою роботу і активно допомагає армії. Спочатку він зі своєю командою виготовляли протитанкові їжаки, розсипні їжаки для зупинки вантажних автомобілів. Виготовили понад 100 бронежилетів, велику кількість підставок для окопних свічок та казанків для приготування їжі. Наразі виготовляють скоби для укріплень бліндажів та доставляють продукти харчування, медикаменти та необхідні речі для наших захисників на передові позиції.
Знам’янка.City відвідала кузню та провела день з ковалем Вадимом Кучером та його командою. На власні очі побачила, як міцний метал в умілих руках фахівців перетворюється у необхідні для людського життя речі, почула мелодію металу та спів молота.
Ранок розпочався не з кави
О 8 ранку на території, де розгорнув свою діяльність Вадим Кучер, вже вирувало життя: працівники саме розвантажували вугілля, яке необхідне для роботи.
Під час розмови
“Вугілля потрібне, щоб розпікати метал, а вже потім з нього можна кувати. Можна досягти бажаного результату за допомогою газових приладів, але це зовсім не та якість, - розповідає Вадим. - Я дотримуюсь технологій, яких мене навчили ковалі з багаторічним досвідом”.
“А чи можна працювати за допомогою дерев’яних пелет?”, - цікавлюсь.
Вадим посміхається і відповідає, що деревом метал можна хіба що зігріти.
План дій на день не обговорювали
Вадим план дій на день не обговорював з працівниками, розповів, що кожен знає, що сьогодні потрібно зробити.
“Вчора ми закінчили свій трудовий день о 23-ій годині ночі. У селищі Знам’янка Друга облаштували дві альтанки, встановили тенісний стіл та металеві крісла до шахового столу, навіть легкий літній дощ не завадив нашій роботі. Місцеві жителі пригостили кавою, - розповідає Вадим. - Це дуже приємно, що люди віддячують нам за нашу роботу своєю увагою. Он висихає на сонечку пофарбований стіл для шахів, сьогодні ми встановимо його в селищі”.
Вадим з сином Олександром та Іриною біля шахового столика.
“Ірина очищає дошки для виготовлення лавок від пилу та покриває лаком, - продовжує Вадим. - До речі, вона у нас на кузні єдина жінка, її роботою дуже задоволений. Пофарбувати вміло готову річ - це теж мистецтво і вона з цим доволі гарно справляється”.
На території стоїть дерев’яна альтанка, виготовлені дерев’яні лавки та стільці.
Дерев'яна альтанка
“Ми займаємося виготовленням і дерев’яних речей: лавки, альтанки, столи, стільці. Все якось розпочалося само по собі. Зварили металеву конструкцію для лавки, тож дерев’яне сидіння почали майструвати самі. Закупили необхідне обладнання для роботи з деревом, так і розпочали цю сферу діяльності. До нас приходять талановиті знам’янчани й майстри своєї справи”, - розповідає майстер.
Тут виготовляють і різні скульптури та садові вази із бетонних сумішей.
“Виготовленню різних предметів із бетонних сумішей вчився сам за допомогою майстер-класів по ютуб-каналу. Тут особливо важливо витримувати пропорції, щоб виріб був міцним та слугував довго”, - розповідає Вадим, проводячи екскурсію територією.
В цей час у кузні йде процес роботи під звуки молота, гарчання болгарки та розноситься територією аромат, який неможливо передати - насичений запах лаку у перемішку з терпкуватим димком від розпеченого вугілля.
Скоби для укріплень бліндажів - це щоденна потреба наших захисників
Під час розмови Вадиму на телефон прийшло повідомлення від захисників: необхідні скоби для укріплень бліндажів, хоча б 500 штук. Він зразу ж телефонує на металобазу і домовляється про придбання арматури - 90 метрів.
“Ми вже виготовили 200 скоб, на замовлення громадської організації “Майдан”, але наші захисники на даний час мають у них дуже велику потребу. Ми щодня їх виготовляємо”,- розповідає Вадим і ми вже збираємося за арматурою.
Скоби для укріплень та бліндажів
Знам’янка - невеличке місто і територіально майже все поряд, тож дорогою до металобази не встигли і поговорити.
Вадим домовляється з працівником про знижку на закупівлю арматури, оскільки з неї виготовлятимуть скоби для захисників.
На металобазі
“Ми можемо надати знижку лише 40 копійок на метрі арматури”, - відповідає працівник. Вадим відмовляється і оплачує матеріали.
За 90 метрів арматури заплатив 4 тисячі 500 гривень.
Користуючись нагодою, пропоную свої візитки працівнику металобази та розмістити рекламу на сайті Знам’янка.City. Дякує і обіцяє скористатися за потребою.
Як виготовляють скоби
У кузні Юрій Діденко вже розпікає шматки арматури до червоного кольору, розплескує молотом і згинає скоби. Молоток приглушено вистукує по металу. З одного боку коваля нарізана арматура, а з іншого боку вже купа готових, ще теплих скоб.
Юрій Діденко
“Працюю тут не так давно, лише пів року, але робота дуже подобається, чудовий колектив. Пішов на заслужений відпочинок і вдома не знав чим себе зайняти, тож прийшов до Вадима у кузню, бо робота з металом - це моє захоплення, тут відпочиваю душею. А ще приємно, що моя робота потрібна нашим захисникам. Можливо своєю працею врятую чиєсь життя”, - розповідає Юрій Михайлович.
Вадим Кучер та Катерина Матко під час виготовлення скоби
Спробувала і сама виготовити скобу. Не можу передати відчуття, але скажу одне - справа не з легких. Потрібно добре знати, коли метал добре розпечений, вчасно витягнути із горна, щоб не став крихким. Та й молотом орудувати теж потрібно знати як, щоб не травмуватися. Але три скоби від сайту Знам’янка.City все ж таки зроблені і поїдуть на передові позиції для укріплення бліндажів.
Знання ковальської справи передав сину
У кузні поряд з дорослими чоловіками працює і 18-річний син Вадима Олександр. Він з татом у кузні з 8 років навчався ковальського мистецтва.
Олександр за роботою
“Першу свою роботу Олександр виконав разом зі своїми сестричками ще у дитячому віці. Вони мені змайстрували на день народження металеве серце і зробили дійсно приємний сюрприз”, - згадує Вадим. - Я задоволений роботою Олександра, він справжній коваль, речі які він виготовляє гарні та якісні. Недаремно в народі говорять: “Хочеш щось якісно зробити, зроби сам, або передай справу по крові”.
У кузні зварювальником працює і зять Вадима, Володимир.
Володимир під час роботи
Далі знайомимося з Богданом Яковиною.
“Цей чоловік прийшов до мене і сказав: “дай роботу, хочу бути корисним людям, бо пропаду”, - розповідає Вадим. - Богдан втратив праву руку, але на сьогодні він справжній майстер, і може виконати будь-яку роботу”.
Богдан посміхається і знайомить зі своїм господарством. Я не розуміюся в усіх металевих штуках, про які розповідав Богдан, але зрозуміла одне - він створив у кузні свій робочий простір з різними пристроями та застосунками, за допомогою яких він може виготовити будь-яку річ.
Богдан Яковина
“Я щасливий, що працюю у кузні, маю тут друзів, які стали частиною мого життя”, - розповідає Богдан.
Де беруть кошти на виготовлення необхідних речей для наших захисників
“Для виготовлення 500 скоб потрібно 90 метрів арматури, за яку заплатили 4 тисячі 500 гривень, якщо додати людську працю, вартість витраченого вугілля та електроенергію, отримується чималенька сума. Де берете кошти”, - запитую.
Наталія, замовниця кованих воріт
“Заробляємо своєю працює. У нас багато замовлень від жителів міста та навколишніх сіл: комусь потрібно кований паркан зробити, комусь решітку, комусь декорації в садку. Зараз поїдемо на один з об’єктів, потрібно оглянути що вже зроблено, а які матеріали потрібно закупити.
Їдемо автівкою на південну частину міста. По дорозі Вадим розповів, як став ковалем.
Як Вадим розпочинав свою ковальську справу
Вадим Кучер народився в місті Кропивницькому 4 вересня 1980 року в гарній та роботящій сім'ї.
Батько та мама були турботливі та уважні до своїх синів. Тому зростали в мирі та злагоді.
“У школі навчався без особливих успіхів та коли вступив до училища, то вчився старанно та закінчив його з відзнакою. Отримав спеціальність монтажника – газоелектрозварювальника. Планував вступити до інституту, але захворіла мама, тож довелося йти працювати, - згадує роки юності мій співрозмовник.
Свою трудову діяльність розпочав у кузні у Кропивницькому, де працював під керівництвом двох досвідчених майстрів.
Вадим Кучер біля своєї роботи
“Мої наставники були вже поважного віку і саме вони навчили азів непростої професії коваля, яка стала справою мого життя, - розповідає Вадим. - Робота з металом мені не просто подобається, вона дає мені наснагу, сили. Зараз займаюся більше організаторськими справами, менеджментом, доставляю на передові позиції все необхідне для військових. Багато знайомих захищає країну від ворога, тож часто звертаються до мене за допомогою. Тому зараз менше часу проводжу у кузні, там уже працюють хлопці. Але коли важко на душі, беру до рук метал та молоток, і виготовляю річ, яка сама приходить в мою уяву. Так перезавантажуюся, - розповідає Вадим. - А коли взагалі часу немає, просто підходжу до хлопців, які кують метал і хоч трішки попрацювавши, відчуваю сили й натхнення”.
На об’єкті
Нас зустрів приємний чоловік Андрій Хмара. Поки вони з Вадимом обговорювали роботи, оглядаю гарні ковані ворота, - це робота Гурту ковалів.
Поки Вадим узгоджує питання телефоном, встигаю поспілкуватися з Андрієм Тимофійовичем. Запитую, як він познайомився з Вадимом, чому замовляє послуги у нього і чи задоволений роботою.
Андрій Хмара та Вадим Кучер обговорюють етапи робіт
Чоловік посміхається: “Погляньте на ці ворота, вам подобається?”. У відповідь на запитання я киваю головою.
“Мені теж. Це відповідь на запитання, чи задоволений я роботою, - говорить Андрій Тимофійович. - Познайомила мене з Вадимом моя донька, вона у нього замовила ковані ворота. Пізніше я звернувся до Вадима, щоб викував букет металевих троянд. Зараз вони прикрашають пам’ятник мого сина - Максима Хмари, який загинув 19 травня 2022 року під час виконання бойового завдання по захисту країни від ворога. Він був старшим матросом. А пізніше, коли трохи оговталися з дружиною від втрати сина, замовив і собі ворота. Домашні клопоти з облаштування подвір’я відволікають від важких думок. Роботою Вадима задоволений, виконує швидко та якісно, за доступними цінами. Бажаю, щоб більше таких майстрів своєї справи було у нашому місті. І людям добре, бо є до кого звернутися за допомогою і місто набуває привабливого вигляду, бо багато локацій він прикрасив своїми металевими шедеврами”.
У громадській організації “Майдан”
Повернулись у кузню і 200 скоб, які вже були готові. Ми відвезли їх до волонтерів громадського об’єднання “Майдан”. Волонтерка прийняла скоби, записала до блокнота.
Вадим Кучер та волонтерка
Вадим запитує, чи можуть поділитися медикаментами та маскувальними сітками, бо планує найближчим часом відвозити вантаж до захисників на передові позиції і вони в цьому мають потребу.
Волонтерка сказала, що медикаменти можна взяти у них, і сітки є, лише варто дізнатися, які розміри потрібні.
На порозі зустрічаємо керівницю громадської організації Наталію Тишкевич, яка радіє зустрічі з Вадимом і зразу ж повідомляє, яка допомога потрібна військовим.
Вадим Кучер та Наталія Тишкевич
Далі показує на інсталяцію на площі Героїв майдану і розповідає, що її зробили ГО “Гурт ковалів”. Інсталяція зроблена з металу у повний розмір людини: тато, мама і донька. На металевих фігурах видніються отвори, які символізують дірки від куль.
“Ця інсталяція вказує на дійсність сьогодення, як мирне населення загинуло від кулі ворога. Сім’я просто йшла містом, їх життя обірвали кулі ворога. З іншого боку викований тризуб, символ волі та незалежності”, - розповідає Вадим.
Наступна зупинка - шелтер для переселенців
У дворику біля приміщення, де мешкають переселенці, громадською організацією “Гурт ковалів” створені локації для відпочинку та ігрові зони для дітей:
- лавки зі столиками,
- гойдалка-садова,
- дві гойдалки для дітей,
- гойдалка-перекидна,
- пісочниця.
На лавках відпочивають мешканці шелтеру, діти бавляться в ігровій зоні.
Мешканці шелтеру
“Діти задоволені, тепер їм є де провести час та й лавки не пустують, тут відпочивають на свіжому повітрі мешканці закладу, - розповідає комендант. - Не вистачає ігрової гірки для дітей”.
“Зробимо. Це є у наших планах - відповідає Вадим. - Ідей у нас багато - не вистачає часу, але гірку виготовимо”.
На лавці за столиком сидять жінки, поряд, в холодочку під яблунею, стоїть візочок, там спокійно спала восьмимісячна Софійка. Ми її розбудили розмовою. Її мама Аня бере дитя на руки та розповідає свою історію переселення до Знам'янки.
“Ми у Знам’янці вже 11 місяців, переїхали з Донецької області. Тут вже й донечка народилася. Ми вдячні за затишний прихисток керівництву громади, за комфортні умови проживання, але так хочеться додому, душа болить за рідною місциною”, - розповідає Аня.
Сум огортає всіх присутніх. Телефонний дзвінок Вадима перериває тишу. Час їхати.
Друга зупинка - парк відпочинку у селищі Знам’янка Друга
У селищі працівники гурту ковалів доробляли альтанки. Металеві вироби прикрашали зелений інтер’єр природи.
Доставили до металевих крісел шаховий стіл і працівники зайнялися його установкою, а ми повернулися назад.
"Привіт, дідусю, я так за тобою сумувала"
Дорогою заїхали до магазину його дружини Альони.
Вадим відкрив двері своєї автівки і в машину просто влетіло щасливе дівча.
“Привіт, дідусю, я так за тобою сумувала”, - защебетала дівчинка і обгорнула своїми тендітними рученятами шию Вадима.
Вадим з онучкою
Це його так зустрічала онучка Софійка.
Вадимову серйозність та заклопотаність, як рукою змахнуло. Щиро обійняв онучку і запитав:
“А бабуся де?.
“Бабуся поїхала у справах, сьогодні за неї мама”, - відповіла дівчинка.
Вадим Кучер з доньками та онучкою
У магазині було безліч металевих виробів, необхідних по господарству речей. Це все теж - роботи місцевих ковалів.
У кабінеті господарки магазину на полиці стояли Грамоти та Подяки Вадиму Кучеру від різних організацій.
Відзнаки Вадима Кучера
У центрі полички - Диплом переможця загальноміського конкурсу “Гордість міста” у номінації “Родинні скарби”. У 2021 році міська влада нагородила Вадима Дипломом за активну позицію в облаштуванні міста.
Вадим Кучер тримає Диплом "Гордість міста"
Про нагороди Вадим говорив неохоче, зсилався на купу справ і на те, що вже час повертатися у кузню.
У кузні
У кузні вже чекали на зустріч з Вадимом декілька мешканців та мешканок Знам’янки. Комусь паркан зробити, комусь драбину, але незвичайну, а з якимось механізмом.
Вадим Кучер приймає замовлення
Посміхався і записував потреби до свого блокноту, говорив про час виконання робіт. Всі погоджувалися чекати, бо замовити хотіли саме у нього.
День добігав кінця, а на території Гурту ковалів продовжувалися роботи, тліло вугілля, пахло димом і фарбою, метал у поєднанні з молотом та ковадлом продовжували свої мелодії, які час від часу переривали гарчання болгарки.
Вадим Кучер, Катерина Матко та Богдан Яковина
Ми повернулися до редакції з приємними враженнями, та цікавою темою для своїх читачів, як провели день у ковалів Знам’янки.
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram, Viber та Instagram!
Там ми розказуємо про все, чим живуть Знам'янка і район!
