Ідеї єдності та соборності, як і свободи та незалежності, лежать в основі держави будь-якого народу. Український народ не є винятком у цьому відношенні, хоча дехто й сьогодні бажає бачити його бездержавним, роз’єднаним і розірваним на частини. Внаслідок кількасотлітніх, неймовірно важких зусиль, звитяжних злетів і гірких поразок, наш народ наприкінці XX ст. виборов свою незалежність і розпочав будівництво власної держави. І тепер знову виборює свою свободу та право жити в незалежній Україні.
Важливу роль у відродженні незалежної України відіграв величний ідеал соборності українців, активно проповідуваний патріотичними силами наприкінці 80-х - початку 90-х рр. XX ст. Досить згадати у зв’язку з цим знаменитий "Ланцюг Злуки" 22 січня 1990 р. Поєднавши мільйонами людських рук і сердець міста і села Центральної і Західної України (від Києва до Львова), він яскраво продемонстрував усьому світу палке прагнення нашого народу до власної єдності і державності.
Знам'янка.City поспілкувалася з фахівцем з охорони культурної спадщини відділу культури та туризму Суботцівської сільської ради Олександром Подкопайлом, який ознайомив з історією свята та розповів, що означає соборність для сучасної України.
Історія свята
День в історії - відбувся Акт злуки УНР та ЗУНР
Одним з головних завдань і сучасного державотворення в Україні, є консолідація української нації, всіх громадян, збереження територіальної цілісності держави, зміцнення єдності всіх її регіонів, відмінність і розмаїтість яких склалися внаслідок несприятливих історичних обставин. Важливе значення для його розв’язання має вивчення й врахування багатого досвіду боротьби нашого народу за свою соборність. З мороку забуття, замовчувань і зловмисних фальсифікацій, повертається історична пам’ять, справжня власна історія.
З приходом наприкінці 1918 р. до влади Директорії і відновленням Української Народної Республіки (УНР), розпочався якісно новий етап боротьби за досягнення соборності українських земель. Зумовлений він був подальшим піднесенням національно-визвольного руху українського народу розділеного по обидва боки його кордону і насамперед крахом Австро-Угорської імперії та появою на політичній карті світу ще однієї суверенної української держави - Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР).
Відомий український поет Микола Вороний так відгукнувся тоді на процес звільнення українських земель:
Які перешкоди стояли на шляху до об'єднання
Цілком природно, що щойно відновлена УНР і новостворена ЗУНР прагнули до об’єднання, хоча на шляху до нього було багато перешкод. Серед них - дуже складне міжнародне становище обох республік, які з перших же днів існування зазнали збройних навал з боку агресивних сусідів (РСФРР, Польщі, Румунії тощо); байдуже, а нерідко навіть вороже ставлення до української справи збоку могутньої Антанти, лідери якої часто на свій розсуд перекроювали політичну карту Європи; істотні правові соціально-політичні й культурно-побутові відмінності, витворені вимушеним майже 600-річним роз’єднаним розвитком східних і західних українських земель; внутрішня нестабільність і катастрофічний розкол політичних сил у Наддніпрянській Україні та інші.
Злука УНР та ЗУНР
Справжнє всеукраїнське соборницьке мислення виявили в той вирішальний момент Українські Січові стрільці. Опинившись перед дилемою: їхати захищати від поляків Львів чи допомогти Директорії відновити УНР, вони вибрали друге. В листопаді 1918 р. Стрілецька Рада, "виходячи зі становища, що Січове стрілецтво, хоч походить з Галичини, зв’язане передовсім з державними інтересами Великої України, та що Київ важливіший, чим Львів".
Уряд ЗУНР 24 листопада ухвалив рішення розпочати переговори з Директорією в справі злуки. Наступного дня були підписані відповідні уповноваження і західноукраїнські делегати виїхали з цією місією до Великої України. Переговори про об’єднання українських республік розпочалися наприкінці листопада у Фастові. У центрі переговорів було два питання - надання допомоги західним українцям у війні з польськими силами, що переважали на полі бою та створення соборної Української держави. Внаслідок переговорів 1 грудня 1918 р., коли в Києві ще була влада гетьмана Павла Скоропадського, у Фастові був підписаний Передвступний договір про майбутнє об’єднання (злуку) ЗУНР з УНР в одну державу.
Передвступний договір
Надаючи і надалі першорядного значення справі об’єднання українських республік, керівництво ЗУНР прагнуло якнайшвидше ратифікувати Передвступний договір. Переговори й консультації між представниками ЗУНР і УНР стосовно цього продовжувались. Висловлюючи волю широких народних мас, Українська Національна Рада, як вищий законодавчий орган Західноукраїнської Народної Республіки, 3 січня 1919 р. на першому ж своєму засіданні у Станіславові одноголосно прийняла ухвалу про Злуку ЗУНР з УНР, ратифікувавши тим самим Передвступний договір. Для урочистого нотифікування цієї Ухвали, а також участі в роботі Трудового конгресу України, до Києва була направлена представницька делегація ЗУНР. З перших днів перебування в столиці УНР, західноукраїнська делегація опинилася в центрі уваги преси й всієї київської громадськості. Як пізніше згадував про ці події один із тогочасних громадських діячів Віктор Андрієвський:
Через більшовизацію, що прогресувала й розклад республіканських військ особливого значення набула військова допомога з боку ЗУНР. Київська газета "Народня воля", оцінюючи значення цієї події, 7 січня 1919 р. писала: "Розділені столітніми кордонами частини України нарешті злились в одне ціле тіло. Народилася Нова Україна, котра як фенікс повстала з попелу... Галичини австрійської і України російської зараз немає, а єсть єдина Україна, єсть єдиний Український Народ".
Перша офіційна нарада
Свято злуки
19 січня відбулася перша офіційна нарада Директорії і Ради Народних Міністрів УНР за участю президії делегації ЗУНР. Остання вручила Директорії вірчу Грамоту Української Національної Ради, в основу якої була покладена її Ухвала від 3 січня 1919 р. про об’єднання Західноукраїнської Республіки з Великою Східною Україною.
У ті дні київські часописи буквально рясніли гаслами, статтями, інформаціями, інтерв’ю та іншими матеріалами, присвяченими об’єднанню українських республік. Завдяки періодиці ця велика ідея проникала в найвіддаленіші куточки української землі, ставала доступною широкому загалу, згуртовувала й об’єднувала всіх патріотів України. Багато уваги преса приділяла роз’ясненню необхідності приєднання до УНР Криму, Кубані та інших етнографічно українських земель. В газеті "Україна" друкувалося таке: "Говорячи про Таврію, мусимо мати на увазі не одну лише стратегічну вагу. Таврія - це Крим, а Крим зі своїми пристанями до нашого моря — запорука нашої господарчої незалежності і нашої майбутності взагалі".
Чого побоювалася галицька делегація
Директорія і Рада Народних Міністрів вирішили провести урочисте святкування об’єднання УНР і ЗУНР 22 січня. Це було не випадково, оскільки цей день збігався з річницею історичного IV Універсалу Української Центральної Ради, згідно з яким УНР проголошувалася самостійною, ні від кого незалежною суверенною державою українського народу. Отже, він тим самим ставав днем подвійного всенародного свята - Незалежності і Соборності.
21 січня питання об’єднання республік в одне державне ціле знову розглядалося на спільній нараді керівництва УНР з делегацією ЗУНР. Його обговорення мало непростий характер, оскільки внаслідок успішного наступу більшовицьких військ, становище УНР з кожним днем різко погіршувалось і галицька делегація небезпідставно побоювалася, що вся Україна може бути поглинена радянською Росією.
Після закінчення спільної наради, Рада Народних Міністрів УНР, внаслідок короткого обговорення питання про об’єднання республік, одноголосно постановила: "З’єднання Української Народної Республіки з Західноукраїнською Народною Республікою ухвалити". На ранок Директорія підготувала остаточний текст Універсалу Соборності.
Нарешті наступив день 22 січня 1919 року, якому судилося навічно ввійти в історію України як велике національне свято - свято Соборності. З великим набожеством, згадував Віктор Андрієвський:
"
Наступного дня, 23 січня 1919 р., розпочав свою роботу Конгрес Трудового Народу України. Основним питанням першого дня роботи конгресу була ратифікація актів Соборності УНР і ЗУНР, що й було затверджено, надавши тим самим йому сили закону. В цілому, Конгрес та схвалені ним рішення були покликані відіграти важливу роль у національному державотворенні доби Директорії, розбудові об’єднаної УНР. По суті, він і став першим соборним представництвом українського народу тієї революційної доби.
Проголошенням та затвердженням найвищими державними інституціями УНР об’єднання двох українських республік в одну державу, фактично було завершено дуже важливий етап боротьби за соборність українських земель і розпочато практичну розбудову соборної України. І хоча подальші умови, в яких розгортатиметься боротьба за виконання цього завдання, виявляться вкрай несприятливими для загальноукраїнської справи, все ж таки день 22 січня 1919 р. назавжди залишиться в історії українського народу як свято Соборності.
Що означає соборність для сучасної України
Соборність означає, що Україна має свою єдину національну державу, яку створює сам народ, як вільну, суверенну, демократичну, правову і соціальну.
Стаття підготовлена на основі матеріалів, наданих фахівцем з охорони культурної спадщини відділу культури та туризму Суботцівської сільської ради Олександром Подкопайлом.
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram, Viber та Instagram!
Там ми розказуємо про все, чим живуть Знам'янка і район!
