"Життя після втрати: замаскований біль..."
Військовий зі Знам’янки Юрій Півторак ще у 2021 році підписав контракт і проходив службу у лавах ЗСУ. Тому, як тільки почалося повномасштабне вторгнення, відразу відправився на передову боронити країну. Батько Юрія виховав його справжнім патріотом. З дитинства він ріс сміливим, сильним та відповідальним.
Солдат Юрій Півторак загинув під час виконання бойового завдання у Тошківці Луганської області 23 травня 2022 року.
Молода вдова Анастасія Півторак поділилася з редакцією історією свого сімейного щастя та справжнього кохання, яке вона втратила після загибелі чоловіка військового.
Яким був загиблий Юрій Півторак
Юрій Юрійович Півторак народився 26 липня 1992 року у селі Михайлівка Олександрійського району. Ріс розумним, сильним та вправним юнаком. Навчався добре. Любив допомагати татові по господарству та у полі. Поважав і любив свою сім’ю.
Коли закінчив школу, продовжив навчання в училищі та отримав спеціальність зварювальника. У 2009 році Юрій пішов служити в армію на строкову службу, а потім почав працювати у поліції та упродовж семи років відмінно виконував свої обов’язки.
Армійське фото Юрія
Як складалося особисте життя Юрія
“Мій чоловік багато працював. Своєю роботою захоплювався та приділяв їй багато часу. Обожнював техніку та знався на автомеханіці. Але водночас був гарним сім’янином, чоловіком та батьком. Він був справжнім чоловіком, таким, про якого буду пам’ятати все життя.
Анастасія та Юрій Півторак
Пам’ятаю нашу першу зустріч.. Це було у 2018 році. Він побачив мене і запросив на побачення, після якого я зрозуміла, що зустріла свою половинку. Через місяць ми почали жити разом і одружилися.
Це були 4 найщасливіших роки у моєму житті. У Юри є син Артем від першого шлюбу і в мене є донька, яку він любив як рідну. Ми разом відпочивали й подорожували країною. Гарно проводили час з друзями, які цінували й поважали його.
Юрій Півторак із сином
Ми з ним скільки всього хотіли встигнути зробити, мріяли разом про щасливе майбутнє, думали, що все життя попереду, але не судилося…” – розповіла вдова загиблого Анастасія.
Військовий шлях Юрія
Коли Юрій звільнився з поліції він одразу підписав контракт на три роки й продовжив службу вже військовим з 23 березня 2021 року. Дружина відмовляла його, але він зробив, як вирішив - пішов захищати країну. Рік він прослужив у Луганській області й почалася війна…
Юрій з побратимами
“ В перший день війни Юрій відразу відправився на нульові позиції в складі 57-ої бригади 42-го батальйону 1 роти. Це була Луганська область селище Трьохізбенка. Вдалося протриматися добу, а потім ворог узяв їх у кільце і їм прийшлося відступати. Півтори доби Юрій з побратимами вибиралися з оточення плазом та подолали 150 км, дісталися до хатини, де ще пів години тому були росіяни, у цей раз їм поталанило...
Юрій з побратимом
Наступні 1,5 місяця вони просиділи у погребі, спостерігали за ворогом та передавали координати ворога артилерії для знищення, потім прийшов наказ змінити військові позиції і вони опинилися у Тошківці”. - поділилася спогадами Анастасія.
Останній бій Юрія
Анастасія розповіла, що за два дні до страшної події 21 травня 2022 року він їй зателефонував, і сказав, що у нього все добре і він обов’язково повернеться та пізніше зателефонує їй. Але більше вона вже не почула голосу коханого чоловіка. 23 травня Юрій загинув.
Юрій з побратимом
“В день загибелі не було ніяких передвісників біди, але ж я все одно захвилювалася, бо він вже 2 доби не телефонував, тож я зателефонувала до командира і він повідомив, що чоловік загинув під час артилерійського обстрілу. З їхньої бригади тоді вціліло двоє бійців.
Мене це повідомлення приголомшило, не передати словами, що я тоді відчула: біль, невимовний сум, розчарування, я втратила сенс життя разом зі своїм коханим…
Його батьки тяжко сприйняли втрату молодшого сина, бо вони виростили троє синів, і всі вони військові. Це дуже страшна втрата, з якою тяжко змиритись…
Потім ми ще два дні шукали тіло Юрія, впізнали його за татуюванням. Поховали 28 травня 2022 року у Знам’янці на Алеї Слави.-” поділилася спогадами молода вдова.
Нещодавно побратими Юрія приїздили до Знам’янки, щоб вшанувати його пам’ять, відвідали поховання загиблого побратима та розповіли Анастасії про той фатальний день:“ Того дня ми отримали наказ дістатися певної місцевості та почали окопуватися, але не встигли, почався артилерійський обстріл росіян і від прямого влучання снаряда Юрій загинув. Побратим, з яким Юрій воював з першого дня підписання контракту, витягнув його з окопу і доставив до медпункту, а наступного дня він також загинув…”
Як Анастасія справляється з втратою чоловіка
“Вже майже два роки промайнуло відтоді, як загинув мій чоловік. Моє кохання загинуло разом з ним, тоді я втратила сенс життя, страшний біль розривав моє серце на шматки. Пам’ятаю, що після поховання, я зо два тижні сиділа вдома зі своїм болем і тугою. Але я зрозуміла, що якщо так триватиме надалі, то я втрачу здоровий глузд і вирішила, що треба йти між люди, працювати, спілкуватися, бо ізоляція тільки погіршує емоційний та фізичний стан. Так я врятувалася. Та не можу дотепер змиритися і повірити, що Юрія немає поряд. Здається, ось він зараз зайде у кімнату і посміхнеться мені, але тепер - тільки уві сні… ” – розповіла Анастасія.
28 листопада Юрія Юрійовича Півторака посмертно нагородив Орденом “За мужність” III ступеню президент України Володимир Зеленський.
Орден за мужність ІІІ ступеню
Даний матеріал виготовлено за підтримки ГО "Інститут масової інформації" в рамках проєкту міжнародної організації Internews Network.
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram, Viber та Instagram!
Там ми розказуємо про все, чим живуть Знам'янка і район!
