Молодший сержант морської піхоти Роман Маляр провів 2 роки і 6 місяців у російському полоні. Роман народився у Мошориному Суботцівської громади. Після обміну він проходив реабілітацію.
Морський піхотинець розповів Знам’янка.Сity про своє цивільне та військове життя, що в полоні давало сили та про що мріє після повернення.
Дитинство і шлях до війська
Роман Маляр народився 21 грудня 1992 року в селі Мошорине Суботцівської громади. Із дитинства захоплювався історією, за освітою став вчителем початкових класів, але завжди мріяв про військову кар'єру. У 2015 році він проходив строкову службу, а з 2017 року підписав контракт з Морською піхотою України.
Роман Маляр
Початок війни та оборона Маріуполя
24 лютого 2022 року Роман зустрів повномасштабну війну на посту в Маріуполі. Ворожі «Гради» атакували позиції, але Роман і його підрозділ мужньо тримали оборону.
Роман Маляр
"Перші залпи російський градів полетіли в бік Маріуполя о першій годині 40 хвилин. Доповів командуванню, підняли всю позицію та тримали оборону. На обрії з’явилось велике скупчення ворожої бронетехніки, яка рухалася в наш бік. Мені вдалося додзвонитися до мами та привітати її з днем народження, – згадує військовий. – Насправді, разом з побратимами вже готувались до відбиття танкової атаки".
Бій був запеклий, тримали позиції до останнього патрона, багато було поранених. Підрозділ морпіхів опинився у суцільному оточенні та потрапив у полон.
Російський полон: Від Оленівки до Борисоглєбська
Перебуваючи у полоні, Роман пройшов через кілька таборів.
Роман Маляр
Спочатку була Донецька Гауптвахта, потім відправили в Оленівку. У перші дні полону бійців допитували, піддавали психологічному тиску, пропагандистські ЗМІ поспіхом створювали фейкові новини.
"В Оленівці зустрівся із земляками, які також потрапили в полон, був чоловік і зі Знам’янки. На початку квітня перевели в Таганрог, тоді говорили, що нас везуть на обмін, але опинилися у Воронезькій області, у місті Борисоглєбськ, у виправній колонії №9. Там я і перебував два з половиною роки", - згадує морський піхотинець.
Для Романа в полоні найстрашнішими були не фізичні тортури, не напівголодне існування, а інформаційний голод, коли не мав жодної інформації, що відбувається на Україні.
Працівники колонії намагалися заповнити інформаційний вакуум історіями про повне знищення та поразку України. Проте військовослужбовці розуміли, що це лише метод тиску. Давали читати російську літературу і забороняли розмовляти українською мовою.
"Один з хлопців отримав листа від мами, – згадує Роман. – Це стало ковтком свіжого повітря для всіх нас. Лист читали вголос, по черзі обережно брали конверта до рук, вдивляючись у напис "Зроблено в Україні". Ця назва дуже нас надихала".
Сила мрій та виживання
"Мрії про повернення додому мені додавали сил. Вдивлявся у шматочок неба, який було видно через вікно камери і уявляв як я обіймаю маму, своїх рідних. Коли зачиняли і той ковток свободи, коли ти не бачив навіть небо, а суцільні сірі стіни камери, я просто закривав очі і знову мріями летів на Україну, до своїх рідних, в думках розмовляв з ними – це додавало сили. Це була єдина підзарядка, якою міг скористатися", - розповідає Роман.
Роман Маляр
Крім фізичних тортур та морального тиску, полонених виснажували голодом. Бувало таке, що їли раз у день. Коли потрапив у полон Роман при рості 187 см мав вагу 85 кілограмів, бували такі періоди, що втрачав вагу до 55 кілограмів. При звільненні - вага 65 кілограмів.
"Історія повторюється і визвольна боротьба українського народу знову вимагає відстоювати незалежність у жорстокому протистоянні з росією. На жаль, сьогодні український народ мусить знову вписувати своєю кров’ю нові сторінки історії незалежної Держави", – ділиться роздумами Роман Маляр.
Довгоочікуваний обмін
23 серпня Роману повідомили, що його везуть на обмін, але він не вірив до останнього. Лише 24 серпня, коли почув слова «Вітаємо в Україні», він відчув справжню свободу. Його звільнення відбулося на День Незалежності України.
"Я нарешті відчув подих свободи, почувши «доброго дня, хлопці, ми вас вітаємо в Україні", – згадує найщасливішу мить у своєму житті Роман.
Наразі він проходить реабілітацію, потім відправиться до своєї військової частини.
Мрії, які мають здійснитися
Роман Маляр
Роман мріє про Перемогу України, про відбудову країни. Про повернення всіх полонених до родин. А особисто для себе має на меті зустріти своє кохання, створити сім’ю, мати дітей та посадити великий фруктовий сад.
Всі фото надав Роман Маляр.
Цей матеріал вийшов за підтримки програми “Голоси України”, що реалізується Європейським центром свободи преси та медіа, Міністерством закордонних справ Німеччини та Федеральним комісаром з питань культури та медіа, і є частиною Ініціативи Ганни Арендт. Вони ніяк не впливають на наш контент і не несуть за нього відповідальність.
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram, Viber та Instagram!
Там ми розказуємо про все, чим живуть Знам'янка і район!
