Світлана Зарецька, мати Героя з Дмитрівки Андрія Зарецького отримала орден "За мужність" ІІІ ступеня, яким посмертно нагороджено її сина. Вручили нагороду матері голова Кіровоградської обласної військової адміністрації Андрій Райкович та голова обласної ради Юрій Дрозд. Для матері ця нагорода — і біль, і гордість водночас, адже вона символізує мужність, силу й вірність Андрія присязі.
Світлана поділилася з журналістами Знам'янка.City спогадами про сина, його життєвий шлях і те, яким він залишився в серцях рідних.
Шлях Героя
"Мій син був світлою, доброю людиною. Він завжди прагнув зробити більше — для своєї родини, для громади, для України. Ми берегтимемо його пам’ять, бо вона — у наших серцях назавжди", — каже Світлана Зарецька.
Світлана Зарецька тримає нагороду сина
Андрій Зарецький народився 13 грудня 1987 року. Він зростав у Дмитрівці, навчався у місцевій школі, а згодом вступив до Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту ім. академіка В. Лазаря, де здобув фах інженера-механіка. Працелюбний і цілеспрямований, він добре навчався, отримував стипендію, мріяв реалізувати себе у професії.
Після закінчення університету Андрій працював у Дніпрі майстром виробничого навчання в професійному залізничному ліцеї, а згодом повернувся у рідне село. Тут його чекало справжнє кохання — зустріч із Анастасією, яка стала його дружиною і вірною підтримкою. Подружжя виховувало донечку Вікторію, будувало плани на майбутнє. Андрій працював у Знам’янському вагонному депо, де пройшов шлях від слюсаря до майстра цеху.
Андрій Зарецький
Родина оселилася у власному будинку, Андрій прагнув створити для сім’ї затишок і достаток. Він навіть виїжджав на заробітки за кордон, аби швидше облаштувати дім. Та коли почалася повномасштабна війна, був удома. 11 грудня 2022 року Андрія мобілізували до лав Збройних сил України.
Війна, яка змінила все
Мужній і відданий, він до останнього залишався вірним присязі. 4 листопада 2023 року під час виконання бойового завдання Андрій героїчно загинув. Побратими розповідають, що він до останньої миті боровся, не відступив і прикрив інших.
Тривалий час родина вважала його зниклим безвісти, адже тіло не вдалося забрати з поля бою. Рік і три місяці рідні чекали повернення свого Героя. Ці місяці були випробуванням болем і вірою. І лише нещодавно з’явилася можливість провести Андрія в останню путь.
Пам’ять, яка живе
Орден "За мужність" ІІІ ступеня Андрія Зарецького
Його більше немає поруч, але він — у кожному спогаді, у доньчиному погляді, у світлинах, які зберігає дружина, у словах матері, яка щоразу називає його «своїм сонцем». Пам’ять про Андрія Зарецького назавжди житиме в рідному селі Дмитрівка, у серцях бойових побратимів і в історії всієї громади.
"Найвищою нагородою для мого сина є не медаль і не орден, а пам’ять. Щоб про нього знали, щоб його приклад надихав інших. Він віддав своє життя за Україну, і ми маємо бути гідними його подвигу", — каже мама Героя.
Андрій Зарецький
Україна завжди пам’ятатиме своїх захисників. Бо завдяки їм є майбутнє, заради якого вони пішли на найвищу жертву.
Вічна слава Герою!
Вічна пам'ять і шана тим, хто віддав життя за незалежність України.
Всі фото надала Світлана Зарецька.
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram, Instagram та Viber!
Там ми розказуємо про все, чим живуть Знам'янка і район!
