Після повернення з фронту ветерани і ветеранки стикаються не лише з новими викликами, а й із незручними запитаннями, необережними словами чи навіть відвертим нерозумінням. Їхній шлях адаптації до мирного життя потребує підтримки, уваги та чутливості від усієї громади.
У межах проєкту “Громада і ветерани: діалог заради дії”, який реалізується за підтримки Української асоціації медіа бізнесу завдяки фінансуванню від Українського Медіа Фонду, було проведено опитування серед ветеранів російсько-української війни. Як зізнаються самі учасники опитування, їм дуже важко йти на контакт, багатьом непросто спілкуватися. Одним із висловів, який вразив, стало: "Нас не потрібно жаліти – нас потрібно розуміти"
Саме на це звертають увагу у Дмитрівській громаді, де приділяють значну увагу питанням адаптації та підтримки ветеранів.
Повернення до життя після фронту
Багато ветеранів після повернення відсторонюються від цивільного життя, відчувають себе ізольованими. Часто вони залишаються сам на сам зі своїми переживаннями та проблемами, що ускладнює адаптацію до мирного життя та відчуття власної значущості.
Саме тому зустрічі та виховні години, організовані в громаді, мають неабияке значення. Вони допомагають ветеранам відчути себе частиною громади, відкритися для спілкування, поділитися досвідом і отримати підтримку, яку не завжди легко знайти у повсякденному житті.
"Такі зустрічі надихають і додають сил. Відчуваєш, що твоя робота та досвід важливі для інших, що ти потрібен громаді", — ділиться один із ветеранів.
Діти вчаться шанувати та розуміти ветеранів
Директорка Цибулівського клубу Тетяна Кондратенко розповіла, що керівниця колективу "Яскраві емоції" Олена Білоголова проводить з дітьми заняття, на яких навчає, як правильно спілкуватися з ветеранами: що можна говорити, як підтримати, як уникати некоректних запитань та поважати пережитий досвід.
"Тема була проста й важлива: наші ветерани – наші Герої. Олена пояснювала дітям, як важко їм довелося, як важливо шанувати їх і як правильно поводитися при зустрічі, аби не ранити словом чи поглядом", — зазначає Тетяна Кондратенко.
Зустріч "Я зігрію тебе теплом свого серця"
Нещодавно в Цибулівському клубі відбулася тепла і значуща зустріч за цією програмою. На неї були запрошені учні та ветерани-односельці Вадим Федоров і Олександр Курятенко.
Протягом двох місяців Олена Білоголова проводила з дітьми виховні години, готуючи їх до спілкування з воїнами. Діти вбирали кожне слово, малюючи своїми олівцями вдячність та любов, що стала символом їхньої підтримки.
"Олена Валеріївна готувалася до цих занять із любов’ю, а юні гуртківці вбирали кожне слово, малюючи своїми олівцями велику вдячність. Бо всі ми — рідні, колеги, друзі, сусіди ветеранів. Вони повертаються до нас – і від того, як ми їх зустрінемо, залежить, наскільки комфортним буде їхнє нове життя у мирному середовищі", — підкреслила Тетяна Кондратенко.
Для дітей і ветеранів це була більше ніж зустріч — це був справжній обмін душами. Діти ділилися мріями, ветерани — спогадами про мужність та біль, пройдені на фронті.
"Ця зустріч була неймовірною. Діти щирі, відверті, їхні малюнки й подарунки торкнули серця. Важливо відчувати, що нас розуміють і шанують. Обов’язково хочу брати участь у таких заходах і надалі", - каже Вадим Федоров.
Олександр Курятенко зазначив, що такі заходи дуже важливі для адаптації.
"Коли для нас організовують зустрічі, коли діти малюють для нас свої малюнки, це дає відчуття, що ми потрібні, що наш внесок цінують. Такі зустрічі надихають і додають впевненості. Це зворушливо. Відчувалася щира увага та повага до нашого досвіду. Спілкування з дітьми надихає і додає сил. Бажаю, щоб таких зустрічей було більше".
Щирі подарунки
Особливої уваги заслуговують подарунки, які підготували юні учасники: малюнок, де Україна постає як могутнє дерево, її коріння — Збройні Сили, а листя у формі сердечок — діти, наше золоте майбутнє. На сердечках дитячим почерком були написані світлі мрії для Героїв та всієї України. А дівчатка, що займаються танцями, подарували ветеранам чудові хореографічні постановки, легкість руху та радість.
"Найкраща реабілітація для Воїна — це чиста, незатьмарена любов дитини. А для дитини — це живий урок гідності та шани", — підсумувала Тетяна Кондратенко.
Історії, які відчуваються серцем, змінюють ставлення та створюють справжнє тепло в громаді. Цибулеве демонструє, що адаптація ветеранів — це спільна справа: через увагу, щирість і взаєморозуміння можна допомогти їм повертатися до мирного життя, а дітям — навчитися поваги та вдячності за справжню мужність.
"Матеріал підготовлено за підтримки Української Асоціації Медіа Бізнесу завдяки фінансуванню від Українського Медіа Фонду"
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram, Viber та Instagram!
Там ми розказуємо про все, чим живуть Знам'янка і район!
