У селі Кам’янка на Херсонщині,відкрили пам’ятник Герою із Новороманівки Вадиму Могильді. Символічно й болісно водночас: саме в день річниці визволення Кочубеївської громади, за яку він боровся, Вадим повернувся туди назавжди — у пам’яті людей, у вдячності врятованої землі.
Це не просто меморіал. Це — знак шани воїну, який до останнього подиху захищав українську землю, рятував побратимів і став одним із тих, завдяки кому на Херсонщину повернулося життя.
"Сьогодні ми відзначаємо річницю нашого визволення…"
Про відкриття пам’ятника повідомили у Кочубеївській військовій адміністрації. У своєму зверненні там наголосили: день визволення громади назавжди пов’язаний не лише з радістю свободи, а й із глибоким болем за тих, хто заплатив за неї найвищу ціну.
Вшанування Героя у Кам'янці Херсонської області
"Чотири роки тому ми знову почали дихати. Чотири роки тому в нашу Кочубеївську громаду повернулося життя… Сьогодні ми відзначаємо річницю нашого визволення. Але це свято з присмаком полину та сльозами на очах. Бо за кожним вільним метром нашої землі, за кожною відчиненою хвірткою в рідному домі стоять вони — наші небесні захисники", — йдеться у повідомленні.
У громаді підкреслили, що особливо щемливою стала подія саме через те, що у цей день у Кам’янці відкрили пам’ятник Вадиму Могильді — воїну, який загинув у боях за це село.
"Символічно й до болю щемливо, що саме в цей день у селі Кам’янка ми відкрили пам’ятник нашому Герою — Вадиму Могильді. Відтепер він у камені, своїм спокійним поглядом берегтиме мир у громаді, за яку віддав усе до останнього подиху".
Біль батьків, дотик сина до холодного граніту
На відкриття пам’ятника приїхали батьки загиблого Героя — Валентина Анатоліївна та Микола Володимирович — із Новороманівки. Разом із ними був і маленький син Вадима — Роман.
У Кочубеївській військовій адміністрації не приховували емоцій, описуючи цю мить:
"Сьогодні ми дивилися в очі його батькам — Валентині Анатоліївні та Миколі Володимировичу, які приїхали з Кіровоградщини. У цих очах — цілий всесвіт болю, який не втамують роки. Ми бачили його синочка Романа, який торкався холодного граніту, ніби намагаючись відчути тепло батьківської руки…"
Сім'я загиблого Вадима Могильди на відкритті пам'ятника у Кочубеївській громаді
Ці слова — не просто офіційний коментар. Це свідчення того, як війна назавжди змінює родини, залишаючи у дитячих долонях лише камінь пам’яті замість живого батьківського тепла...
Родина подякувала священнику за підтримку у найважчий день
Після відкриття пам’ятника мама Героя Валентина Могильда оприлюднила слова вдячності отцю Івану Процю, який поїхав разом із родиною на Херсонщину, підтримав їх у цей надзвичайно важкий момент, спільно молився та освятив місце пам’яті.
"Висловлюємо щиру вдячність отцю Івану Процю за підтримку, співчуття і людяність, які ми відчули у такий важкий для нашої родини час. Дякуємо Вам за те, що були разом із нами на відкритті пам’ятника нашому синочку Вадиму на Херсонщині, за спільну молитву та за освячення цього святого місця пам’яті. Для нас це дуже важливо і цінно", — зазначила мама захисника.
Іван Проць на відкритті пам'ятника Вадиму Могильді
Вона також особливо наголосила на тому, що священник без вагань погодився розділити з родиною їхній біль:
"Особлива подяка за те, що коли ми звернулися до Вас, Ви без вагань погодилися поїхати разом з нами, розділити наш біль і підтримати нас своєю присутністю та молитвою. Низький уклін Вам за Ваше добре серце, щирість і віру, яку Ви даруєте людям".
Загинув у боях за Кам’янку, рятуючи побратимів
Вадим Могильда — уродженець села Новороманівка Суботцівської громади. Його військовий шлях розпочався задовго до повномасштабного вторгнення: він проходив строкову службу, згодом служив за контрактом, а у 2014 році брав участь у бойових діях на сході України.
Після завершення контракту у 2018 році повернувся до мирного життя: працював електриком у Кривому Розі, одружився, разом із дружиною Альоною виховував сина Рому. Але вже 24 лютого 2022 року без вагань знову став на захист держави.
Вадим добровільно приєднався до 129-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ, де служив розвідником.
13 березня 2022 року розвідник із позивним «Могила» загинув під час виконання бойового завдання поблизу села Кам’янка на Херсонщині. У складі групи швидкого реагування він підтримував вогнем і маневром підрозділи Десантно-штурмових військ України.
Вадим із дружиною та сином
За словами рідних, під час бою група потрапила у засідку, і саме Вадим своїм вогнем зупинив активний наступ ворога, чим врятував життя 16 українським військовим.
Побратими на похороні сказали слова, які назавжди закарбувалися в серцях його рідних:
"Якби не Вадим, то нас би тут не було".
За свій подвиг Вадим Могильда був нагороджений орденом "За мужність" III ступеня посмертно. Та найважливішою нагородою стала жива пам’ять людей, яких він захистив.
Нагорода Вадиму Могильді посмертно
Село Кам’янка, у боях за яке загинув Вадим, було визволене 28 березня 2022 року. І тепер, через роки, громада, яка повернулася до життя завдяки таким воїнам, увіковічнила його ім’я на своїй землі.
У Кочубеївській військовій адміністрації звернулися до Героя словами, які боляче читати і неможливо забути:
"Вадиме, ти вдома. Ти в строю. Назавжди".
"Чотири роки ми безе тебе, сину..."
"29 березня минуло чотири роки… Чотири роки, як мій син повернувся додому на щиті — у свій рідний край, на вічний спочинок… 13 березня 2022 року обірвалося його життя… А 30 березня ми провели його в останню дорогу… Дні, які назавжди закарбувалися в серці болем, який не має часу і не має забуття…
29 березня 2022 року його тіло повернулося з Херсонщини… Його зберегли прості, сміливі люди — місцеві жителі, які, ризикуючи власним життям, сховали його від російських окупантів…Завдяки їм ми змогли обійняти його востаннє… попрощатися… провести з честю і гідністю…Низький уклін цим людям…За людяність… за мужність… за те, що не дали йому залишитися там, у чужій землі…" - говорить мама загиблого .
Валентина Могильда з портретом сина
"Сину… Ти повернувся додому… Але я так чекала тебе живим… Чотири роки без тебе… Чотири роки болю, сліз і тихої розмови з тобою. Ти назавжди в нашій пам’яті, в кожному дні, в кожному подиху…Світла тобі пам’ять, мій рідний… Мій Герою… Люблю тебе вічно…" - каже Валентина.
Пам’ять, яка сильніша за час
Історія Вадима Могильди — це історія про мужність, яка не потребує гучних слів. Про людину, яка у найважчий момент не відступила, не чекала наказу, а стала на захист своєї країни. Про сина, чоловіка, батька, який віддав життя за те, щоб інші могли жити.
Сьогодні у Кам’янці його ім’я викарбуване в камені. Але насправді воно давно викарбуване в серцях — рідних, побратимів, земляків і тих людей на Херсонщині, для яких він став щитом.
Він загинув у селі, яке визволяв.
І саме там його подвиг тепер житиме вічно.
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram, Viber та Instagram!
Там ми розказуємо про все, чим живуть Знам'янка і район!
