В селі Плоске Дмитрівської громади відбулася толока з упорядкування кладовища. Для місцевих жителів це була не просто сезонна робота перед поминальними днями, а спільна справа, яка об’єднала односельців, а також і тих, хто нині живе в Дмитрівці та Знам’янці, і всіх, кому небайдужа пам’ять про рідних та про загиблих захисників.
У межах проєкту "Гідна пам’ять у громаді: спільні рішення для догляду за місцями поховань і вшанування загиблих" за підтримки УАМБ Знам'янка.City вивчила досвід жителів села Плоске та дізналася, як виникла ця ініціатива і чому люди щороку повертаються до спільного прибирання.
Про ініціативу розповіли депутат Дмитрівської сільської ради та ініціатор толоки Віталій Мережаний і директорка Плосківського клубу Галина Назаренко. За їхніми словами, ідея визрівала не один рік: раніше на кладовищі прибирали переважно перед гробками, а з появою мотокіс стало швидше впорядковувати територію і люди поступово дійшли до думки, що ефективніше робити це разом.
Не лише перед поминальними днями
Під час прибирання на кладовищі у селі Плоске
У Плоскому така толока вже стала доброю традицією. Останнім часом ініціатива йде від Віталія Мережаного: він поширює оголошення у місцевих спільнотах, запрошує всіх, хто має можливість приїхати і долучитися. Це важливо ще й тому, що багато людей, чиї рідні поховані в Плоскому, нині живуть уже не в селі, а в Дмитрівці чи Знам’янці. Але пам’ять про близьких і відповідальність за місце їхнього спочинку залишаються.
"Упорядкування місць поховань — це не просто прибирання території. Це про нашу повагу до людей, які жили в цьому селі, працювали тут, творили його історію. Кладовище — це місце пам’яті, і його стан багато говорить про нас самих, про нашу відповідальність і людяність. Тому важливо не чекати, що хтось прийде і все зробить, а самим гуртуватися і дбати про порядок. Приємно, що до цієї справи долучаються не лише жителі Плоского, а й ті, хто вже живе в Дмитрівці чи Знам’янці, але не забуває рідне село і своїх близьких. Такі спільні толоки показують: пам’ять жива доти, доки ми її підтримуємо своїми вчинками", - каже Віталій Мережаний.
Гідна пам’ять про тих, хто віддав життя за Україну
Особливого значення ця спільна робота набуває ще й тому, що на кладовищі в Плоскому знайшли вічний спочинок захисники України — Віктор Голий та Валентин Дончик. Тож для жителів села впорядкування цієї території — це не лише про чистоту і порядок, а й про шану до тих, хто віддав життя за Україну.
Пам'ятник Віктору Голому
Віктор Голий загинув 28 серпня 2014 року в боях у районі Дебальцевого. Валентин Дончик поліг 29 серпня 2022 року поблизу села Сухий Ставок на Херсонщині під час виконання бойового завдання. Їхні могили перебувають у доглянутому стані, а під час толоки люди впорядковують і простір довкола них. Для громади це важливий знак пам’яті, вдячності і розуміння, що шана до полеглих Героїв має проявлятися не лише у словах чи пам’ятних датах, а й у щоденній турботі про місце їхнього спочинку.
Пам'ятник Валентину Дончику
Цього року, за словами Галини Назаренко, до толоки долучилися і жителі Плоского, і люди, які спеціально приїхали із Дмитрівки та Знам’янки. Для невеликого села, де нині проживає близько ста людей, участь у прибирання взяли приблизно тридцяти осіб — це справді показник згуртованості громади.
Прибрали все кладовище і встановили нові ворота
Кладовище у селі Плоске
Цьогорічна толока дала дуже відчутний результат. На новому кладовищі покосили траву, вигребли листя і сміття, винесли все зайве, впорядкували територію довкола могил. За словами співрозмовників, прибирали не лише біля своїх рідних, а все кладовище — підряд, знизу догори, по ліву і по праву сторону. Саме в цьому, мабуть, і є найважливіший сенс такої спільної роботи: йдеться не лише про приватну турботу, а про спільну повагу до місця пам’яті.
Під час встановлення воріт на кладовищі у Плоскому
Нові ворота, встановлені на кладовищі у селі Плоске
Окремим результатом цьогорічної толоки стало встановлення нових воріт при вході на кладовище. Цю справу, за словами Галини Назаренко, ініціювали депутат Дмитрівської сільської ради Віталій Мережаний і місцевий фермер Володимир Шайко. Матеріали вони придбали власним коштом, самі виготовили конструкцію і самі встановили ворота. Поки одні косили, вигрібали й виносили сміття, інші займалися більш складною роботою — варили каркас, приміряли, як його закріпити, і монтували ворота.
Кожен приїжджає зі своїм інструментом
Під час упорядкування кладовища у селі Плоске
У Плоскому ця толока тримається не на формальних рішеннях і не на окремому фінансуванні, а на самоорганізації. Хто має можливість — приїжджає зі своєю мотокосою, своїм бензином, своїм мастилом, своїм інструментом. Хтось працює годину, хтось пів дня. Одні косять, інші вигрібають, ще інші білять дерева й допомагають із винесенням сміття.
Учасники та учасниці акції
Саме така участь і робить подібні ініціативи особливими. Вони народжуються не з обов’язку, а з розуміння, що порядок на кладовищі — це теж про гідність громади. Бо коли немає кому доглядати за старими похованнями, коли частина рідних уже виїхала, а частина могил лишається без уваги, тільки спільне зусилля може реально змінити ситуацію.
У Плоскому є два кладовища
Галина Назаренко
У селі є нове і старе кладовище. Нині найбільш системно люди працюють саме на новому. Старе, яке розташоване в бік клубу, теж потребує уваги, але поки його впорядковують лише частково: люди прибирають біля своїх родинних поховань, вирубують поросль, косять чи вигрібають там, де можуть. До великої спільної толоки на старому кладовищі в Плоскому ще не дійшли, але така потреба вже давно озвучена, і в селі розуміють, що рано чи пізно доведеться братися і за цю територію.
Після кладовища впорядкували парк
Цьогорічна толока не обмежилася лише кладовищем. Після основної роботи люди пішли ще й у парк — прибирали, білили дерева, наводили лад у громадському просторі. Це ще раз показало: коли в селі є кілька активних людей, здатних згуртувати інших, зміни починаються не на словах, а на ділі.
Приклад, який може надихнути інших
Історія Плоского — це приклад того, як невелике село не чекає, що хтось прийде і наведе лад, а бере відповідальність на себе. Тут не питають, хто “повинен”, а просто збираються і роблять. Такі приклади сьогодні особливо важливі, бо тема догляду за місцями поховань у громадах часто болюча: багато могил залишаються без нагляду, не всюди є чітке розуміння відповідальності, не всюди люди готові об’єднуватися.
У Плоскому показують: навіть коли в селі лишилося небагато жителів, навіть коли частина людей живе вже в інших населених пунктах, спільна пам’ять усе одно може об’єднувати. А значить, і гідний порядок на кладовищах — це не щось недосяжне, а реальна справа, якщо до неї братися разом.
"Матеріал підготовлено в рамках проекту «Підсилення місцевих ЗМІ в Україні», який виконується за підтримки Української Асоціації Медіа Бізнесу та NIRAS Sweden AB, та завдяки фінансуванню від Шведського інституту".
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram, Viber та Instagram!
Там ми розказуємо про все, чим живуть Знам'янка і район!
