У Дмитрівській громаді відбулася публічна дискусія про те, як мають виглядати догляд за місцями поховань та вшанування пам’яті загиблих захисників. Захід організувала редакція Знам'янка.City у межах проєкту "Гідна пам’ять у громаді: спільні рішення для догляду за місцями поховань і вшанування загиблих".
В обговоренні взяли участь представники місцевої влади, профільних відділів, родини загиблих захисників та небайдужі мешканці.
"Це не лише про благоустрій — це про пам’ять і повагу"
Під час публічної дискусії
Редакторка Знам'янка.City Катерина Матко, відкриваючи зустріч, наголосила:
йдеться не лише про організаційні питання, а про значно глибше — людське.
"Ми зібралися, щоб чесно проговорити: що вже зроблено, що турбує родини і яких рішень бракує. Бо пам’ять — це не лише про минуле. Це про те, як громада поводиться сьогодні — чи чує, чи реагує і чи бере відповідальність", — зазначила вона.
Вона підкреслила: важливо, щоб рішення ухвалювалися разом із родинами загиблих, а не без їхньої участі.
Підтримка родин і потреба об’єднання
Голова громади Наталія Стиркуль під час публічної дискусії
Голова Дмитрівської громади Наталія Стиркуль наголосила на важливості підтримки родин загиблих та створення простору для спілкування і взаємодопомоги.
"Вам не потрібно замикатися в собі. Важливо бути разом — щоб підтримати одне одного, поділитися болем і знайти сили жити далі", — звернулася вона до матерів.
За словами Наталії Стиркуль, у громаді вже є багато ініціатив, які працюють не перший рік і стали доброю традицією. Це заходи з ушанування пам’яті загиблих захисників, зустрічі з родинами, догляд за Алеєю пам’яті, участь громади у пам’ятних датах та спільних акціях.
Водночас, наголошує голова громади, сьогодні важливо думати не лише про офіційні заходи, а й про постійну підтримку родин, які пережили втрату. Йдеться про ініціативи, що допоможуть мамам, дружинам, дітям і близьким загиблих не залишатися наодинці зі своїм болем, мати простір для спілкування, взаємної підтримки та спільних дій.
Такі зустрічі й ініціативи можуть стати для родин місцем, де їх чують, розуміють і підтримують. А для громади — можливістю не лише говорити про пам’ять, а й щодня підтверджувати її конкретними справами.
️Ідеї, які можуть стати реальністю
Лідія Міркотан спілкується з матерями загиблих захисників
Під час дискусії звучали конкретні пропозиції від начальниці відділу культури і туризму Дмитрівської сільської ради Лідії Міркотан:
Серед них:
- створення музейної кімнати пам’яті загиблих захисників;
- збір і збереження спогадів родин;
- формування місця, де можна передати історії наступним поколінням.
"Ми маємо зберегти цю пам’ять. Бо якщо її не зберегти — її забудуть. А ми не маємо права цього допустити", — прозвучало під час обговорення.
Від банерів — до системної пам’яті
Лідія Міркотан звернула увагу й на те, що нинішні форми вшанування часто є тимчасовими.
"Банери — це тимчасова пам’ять. Вони вигорають, зникають. Нам потрібно думати про системні рішення", — зазначила вона.
Серед ідей, які вона озвучила — створення меморіального простору з електронними стендами, де буде зібрана інформація про загиблих: фото, спогади, історії.
"Потрібно жити, бо вони віддали життя за нас"
Голова громади Наталія Стиркуь спілкується з матеріями загиблих захисників
Особливо емоційною була участь матерів загиблих захисників.
Мама загиблого захисника Олександра Пермітіна Валентина Соколова зізналася, що такі зустрічі для родин дуже болючі, адже кожна розмова про пам’ять повертає до особистої втрати. Водночас, за її словами, вони мають і велику підтримувальну силу, бо дають відчуття, що родини не залишаються самі зі своїм болем.
Валентина Соколова, мама загиблого захисника Олександра Пермітіна
"Такі зустрічі дуже болючі, але вони зігрівають. Я часто приходжу на Алею пам’яті. Бачу, що вона завжди впорядкована: ростуть квіти, все гарно й охайно. І сьогодні під час зустрічі я зрозуміла важливу річ: за пам’ятними місцями наших захисників доглядають працівники відділу культури. Тому, якщо у родин є бажання щось посадити чи додати, краще спершу обговорити це з відповідальними працівниками і разом знайти правильне рішення", — сказала Валентина Соколова.
Жінка розповіла, що раніше болісно сприймала ситуації, коли не могла посадити біля світлини сина саме ті квіти, які хотіла. Зізнається: через це ображалася і навіть плакала. Але під час дискусії зрозуміла, що спільний догляд за Алеєю пам’яті потребує узгодженості, щоб це місце залишалося охайним, гармонійним і гідним для всіх родин.
Окремо Валентина Соколова відзначила ідею Вишневої алеї, де дерева висаджені в пам’ять про загиблих синів і чоловіків.
"Дерева ростуть, уже будуть плодоносити. Для мене це місце пам’яті і сили. Я буду приходити до алеї, піклуватися про деревце. Потрібно жити, бо син віддав життя, щоб ми жили", — зазначила вона.
Мама загиблого захисника Надія Бутенко наголосила, що для родин, які пережили втрату, дуже важливо мати не лише офіційну підтримку, а й живе людське спілкування. За її словами, біль втрати неможливо забути чи “пережити швидко”, але його легше нести, коли поруч є люди, які розуміють цей стан без зайвих пояснень.
Надія Бутенко, мама загиблого захисника Миколи Бутенка
"Дуже важливо, щоб мами не залишалися самі. Такі зустрічі і програми дають можливість відчути, що ти не один у своєму болю. Коли поруч є інші мами, які пройшли через подібне, з’являється відчуття підтримки. Можна поговорити, помовчати разом, поділитися спогадами, почути добре слово. Це не забирає біль, але допомагає жити далі", — зазначила Надія Бутенко.
Вона підкреслила, що такі ініціативи потрібні не лише у пам’ятні дні, а постійно, адже родини загиблих потребують уваги, розуміння і простору, де їхній біль не знецінюють, а приймають із повагою.
Мама загиблого захисника Віталія Бондаренка Ольга підтримала ініціативи, які вже діють у громаді, та наголосила, що для родин загиблих дуже важливо відчувати: їхню думку чують і враховують.
Ольга Бондаренко, мама загиблого захисника Віталія Бондаренка
"Важливо, що нас чують. І важливо, що в громаді діють ініціативи, які допомагають зберігати пам’ять про наших загиблих захисників. Цінно й те, що щороку з’являються нові ідеї спільних дій — заходи, акції, зустрічі, які об’єднують родини і громаду. Для нас це не просто події. Це можливість зробити щось корисне для пам’яті наших дітей, щоб їхні імена звучали, щоб про них знали й пам’ятали", — підкреслила Ольга Бондаренко.
Вона зазначила, що такі ініціативи допомагають родинам відчувати підтримку громади й розуміти, що пам’ять про їхніх синів живе не лише в родинному колі, а й у спільному просторі громади.
Які питання порушили під час дискусії
Під час публічної дискусії
Учасники визначили ключові проблеми:
- відсутність чіткого розуміння, хто відповідає за місця пам’яті;
- необхідність залучення родин до рішень;
- розвиток культури щоденного вшанування.
Перші напрацьовані рішення
Під час публічної дискусії
За результатами дискусії сформували конкретні кроки:
- підготувати публічне роз’яснення відповідальних служб;
- створити інформаційну пам’ятку для родин;
- організувати спільні акції (зокрема висадку квітів);
- підтримати акцію "Зупинись о 9:00 — вшануй пам’ять";
- напрацювати єдині правила догляду за місцями поховань;
- створити постійний майданчик для діалогу.
Діалог, який має продовжуватися
Під час публічної дискусії
Учасники дійшли спільної думки: такі зустрічі мають стати регулярними.
- Гідна пам’ять — це не одноразова акція.
Це системна робота, яка починається з простого — з поваги, діалогу і готовності діяти разом.
Матеріал підготовлено в рамках проекту «Підсилення місцевих ЗМІ в Україні», який виконується за підтримки Української Асоціації Медіа Бізнесу та NIRAS Sweden AB, та завдяки фінансуванню від Шведського інституту.
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram, Viber та Instagram!
Там ми розказуємо про все, чим живуть Знам'янка і район!
