Ще кілька місяців тому Тетяна Прокопенко працювала найманою перукаркою і мріяла про власну справу. Ідея була, професійний досвід — теж. А от розуміння, як перетворити бажання на бізнес із розрахунками, фінансуванням та чітким планом розвитку, бракувало.
Сьогодні Тетяна має схвалений мікрогрант, зареєструвала ФОП і готується розвивати власну перукарню. Її грантова заявка отримала 147 балів. Шлях від найманої працівниці до власниці справи зайняв близько п’яти місяців.
На перший погляд, це просто історія про жінку, яка наважилася розпочати бізнес.
Але якщо відкласти складну мову переговорів, скринінгів і європейських директив, саме на таких історіях можна побачити одну зі сторін європейської інтеграції України: наскільки люди в громадах готові створювати власну справу, працювати легально, рахувати фінанси, залучати інвестиції, конкурувати і створювати робочі місця.
До чого тут вступ України до ЄС
Вступ до Європейського Союзу — це не одна політична домовленість і не дата у календарі. Україна має пройти переговори та наблизити свої правила, інституції й практики до європейських у десятках сфер.
30 вересня 2025 року Україна завершила двосторонній скринінг — перевірку відповідності українського законодавства та практик нормам ЄС. Європейська комісія наголошувала, що цей процес охоплює практично всі сфери життя і потребує участі всього суспільства.
У червні 2026 року Україна та ЄС відкрили переговори за першим кластером — "Основи процесу вступу», а в липні — за кластером "Зовнішні відносини".
Один із наступних великих блоків — кластер "Конкурентоспроможність та інклюзивне зростання". До нього входить глава 20 — "Підприємництво та промислова політика".
За визначенням Європейської комісії, політика ЄС у цій сфері має створювати середовище, сприятливе для появи та зростання бізнесу, інвестицій і розвитку малих та середніх підприємств. Причому для її реалізації потрібна спроможність не лише центральної влади, а й регіонального та місцевого рівнів.
Тож постає практичне питання: наскільки до таких змін готові підприємці не у Києві чи великих обласних центрах, а у невеликих громадах?
Коли є ідея, але незрозуміло, з чого починати
В Олександрійській, Новопразькій та Попельнастівській громадах Кіровоградщини на це питання спробували відповісти через практичну роботу з жінками, які вже займаються бізнесом або лише мріють про власну справу.
ГО "Важлива" обрала ці три громади невипадково. В Олександрії можливостей та ресурсів більше, тоді як у Новопразькій та Попельнастівській громадах їх значно менше. Водночас потреба людей у розвитку власних ініціатив там не менша.
Керівниця проєкту "Стійкість громад: менторство, розвиток, зростання", ГО «Важлива» Олена Постельняк розповідає:
"Перед стартом програми організатори побачили кілька проблем. Жінкам бракувало середовища, де можна отримати пораду, базових знань із планування, ціноутворення та аналізу конкурентів. Багато хто хотів залучити грантові кошти, але не розумів, як підготувати заявку. До цього додалося психоемоційне виснаження через тривалу війну".
Найтиповіші запити звучали дуже просто: "Не знаю, з чого почати", "Маю ідею, але не знаю, чи можна на ній заробити", "Не вмію рахувати ціну своєї роботи", "Хочу подати заявку на грант, але не розумію як".
Саме такі питання часто стоять між людиною, яка щось уміє робити, і людиною, яка перетворює це в стійкий бізнес.
20 жінок і дуже різні стартові позиції
На програму "Сила підприємниць" надійшло 25 заявок. До основної групи відібрали 20 жінок.
Показово, що 14 із двадцяти учасниць на момент старту мали лише бізнес-ідею — власної справи у них ще не було. Дві вже розвивали бізнес до двох років, одна працювала від двох до п’яти років, ще одна перебувала на етапі масштабування, а дві учасниці мали понад десять років підприємницького досвіду.
"Їхні напрямки також дуже різні: перукарські й косметологічні послуги, масаж, освіта, дитячий корекційний центр, онлайн-школа англійської мови, бджільництво, екологічний консалтинг, квітковий бізнес, медичні послуги, психологічна підтримка, виготовлення напівфабрикатів та інші", - каже керівниця проєкту Олена Постельняк.
Це той малий бізнес, який люди бачать щодня поруч із собою. Він не потрапляє у заголовки про великі інвестиції, але саме такі підприємства створюють послуги, робочі місця і економічну активність у громадах.
Не просто написати грант, а зрозуміти власний бізнес
Програму побудували не навколо одного тренінгу чи лекції.
"Кожна учасниця отримала власну менторку. П’ять менторок супроводжували по чотири жінки, а загальний обсяг індивідуальної менторської роботи склав 160 годин.
Разом вони аналізували життєздатність бізнес-ідей, створювали бізнес-моделі Canvas, рахували фінанси, працювали над бізнес-планами та заявками на фінансування. Були також заняття з фінансової грамотності, маркетингу, залучення клієнтів і просування у соціальних мережах. Окремою частиною програми стали психосоціальна підтримка та коучинг.
Між зустрічами учасниці мали цілком практичні завдання: проаналізувати конкурентів, розрахувати собівартість, визначити цільову аудиторію, перевірити бізнес-ідею на реальних клієнтах, оформити сторінки для просування своїх послуг чи продуктів.
І саме тут є важлива різниця між "дати гроші на бізнес" і допомогти людині створити справу, яка матиме шанс вижити після завершення фінансування, - каже пані Олена.
Що вдалося отримати за чотири місяці
Результат програми можна вимірювати не лише кількістю проведених заходів.
Десять учасниць після оцінювання отримали рекомендацію готувати грантову заявку. П’ять фіналісток пройшли поглиблену роботу з бізнес-менторкою — від бізнес-моделі до фінансового плану й готового пакета документів.
Серед жінок, які заповнили фінальне опитування, 91% сказали, що стали впевненішими у здатності керувати власним бізнесом, а 100% відзначили покращення знань із ведення справи.
Але є й результати, які вже можна побачити не в анкетах.
"Дві учасниці отримали схвалення мікрогрантів за державною програмою "Власна справа". Дві зареєстрували ФОП. Дві повністю завершили бізнес-плани. Одна жінка після фінансових розрахунків зрозуміла, що може створити не одне, а два робочі місця. Ще одна створила громадську організацію та працює над моделлю соціального підприємства.
Інша учасниця взагалі відмовилася від первинної бізнес-ідеї після того, як розрахунки показали, що вона нежиттєздатна. Це теж результат — не витратити власні чи грантові гроші на те, що економічно не працює", - розповідає керівниця проєкту.
Тетяна: від найманої працівниці до власної справи
Історія Тетяни Прокопенко — одна з найбільш показових.
Вона працювала найманою майстринею-перукаркою і хотіла мати власний кабінет. Разом із бізнес-менторкою підготувала заявку на програму "Власна справа". Заявка отримала 147 балів та була схвалена.
Після цього Тетяна зареєструвала ФОП.
Тобто за п’ять місяців її шлях змінився від "хочу власну справу, але не знаю, з чого почати" до конкретної бізнес-моделі, фінансування та офіційного підприємництва.
Для великої економіки одна нова перукарня може здатися дрібницею. Для невеликої громади це інша історія: людина створює собі робоче місце, сплачує податки, купує товари та послуги, залишається працювати у своїй громаді й потенційно може наймати інших.
Юлія: грант для роботи з дітьми
Інший приклад — Юлія Дробот, яка вже мала корекційний дитячий центр.
Її мета була конкретною: придбати обладнання для роботи з дітьми з особливими освітніми потребами.
Власну першу заявку Юлія готувала самостійно і припустилася помилок у бізнес-плані. У межах програми документ довелося переробляти. Зрештою її заявка отримала 186 балів, а мікрогрант схвалили.
Ця історія показує ще одну проблему малого підприємництва: іноді між хорошою ідеєю та доступом до фінансового ресурсу стоїть не відсутність бажання працювати, а нестача знань, як правильно обрахувати й представити власний проєкт.
Ольга: від домашньої ідеї до перших клієнтів
Ольга Максімова прийшла в програму без готового бізнесу і без клієнтів. Вона лише знала, що вміє і хоче виготовляти напівфабрикати.
За кілька місяців з’явилися продукт, перші продажі та постійні покупці.
На регіональному форумі 30 липня Ольга вже презентувала свою справу перед аудиторією у 60 людей. Перед виступом разом із менторкою працювала над презентацією і вчилася розповідати про власний продукт.
Для підприємця це теж конкурентоспроможність — не лише добре виготовити товар, а зрозуміти, кому він потрібен, скільки має коштувати і як про нього розповісти покупцеві.
Євроінтеграція — це не наліпка "профінансовано ЄС"
Тут важливо не підміняти поняття.
Сам факт, що якийсь захід чи навчання профінансовані Європейським Союзом, ще не робить їх частиною вступу України до ЄС.
Зв’язок глибший.
Глава 20 переговорів стосується того, яким має бути середовище для створення та розвитку бізнесу, конкурентоспроможності, доступу підприємців до можливостей та здатності держави підтримувати малий і середній бізнес. Європейська комісія у звіті щодо України відзначає прогрес у реалізації Стратегії розвитку малого та середнього підприємництва, але водночас наголошує на необхідності й надалі покращувати умови для підприємців, інвестицій та доступу до фінансування.
Отже, менторська програма у трьох громадах не "виконує" за Україну переговорну главу і не замінює державних реформ. Але вона показує на мікрорівні, без чого ці реформи не працюватимуть: підприємцям потрібні знання, можливість отримувати фінансування, навички планування, середовище підтримки та спроможні місцеві інституції.
Чому громадянське суспільство теж важливе для вступу
Проєкт "Стійкість громад: менторство, розвиток, зростання" реалізує ГО "Важлива» у межах "Фенікс: Сила спільнот" Фонду Східна Європа за фінансової підтримки Європейського Союзу.
Сам "Фенікс" спрямований на зміцнення громадянського суспільства, відновлення громад та посилення участі громадських організацій у процесах вступу України до ЄС.
І це ще один важливий вимір євроінтеграції.
Європейська комісія у звіті щодо України зауважує, що громадянське суспільство та органи влади вже співпрацюють, зокрема у контексті європейської інтеграції, і наголошує на необхідності змістовно залучати громадські організації до ухвалення рішень.
У невеликих громадах громадська організація іноді стає тим посередником, який допомагає людині знайти можливість, про яку вона сама просто не знала.
Не всі після навчання відкрили бізнес — і це теж важливо сказати
У цієї історії немає фіналу, де всі двадцять учасниць за кілька місяців стали успішними підприємицями.
І організатори цього не приховують.
"Масового відкриття ФОПів за пів року немає, і не могло бути", — зазначає керівниця проєкту Олена Постельняк.
За її словами, реальний результат полягає в іншому: частина жінок перейшла від невизначеного "я думаю про власну справу" до розуміння конкретних наступних кроків.
Це важлива чесність.
"Навчання саме по собі не гарантує життєздатного бізнесу. Не кожна ідея витримає перевірку ринком. Не кожна грантова заявка отримає фінансування. А війна, низька купівельна спроможність, демографічні зміни та відтік людей із невеликих громад нікуди не зникають", - каже Олена Постельняк.
Серед найскладніших проблем учасниці називали залучення клієнтів, маркетинг, роботу у соцмережах та фінансове планування. За спостереженнями команди, за частиною цих труднощів стояла й невпевненість у власних силах.
І це означає, що справжній результат стане зрозумілим не після вручення сертифікатів, а через рік чи два — за кількістю бізнесів, які продовжать працювати, створюватимуть робочі місця і платитимуть податки.
Те, чого не видно у звітних таблицях
Є ще один ефект, який важко виміряти цифрами.
"На початку програми учасниці були окремими жінками зі своїми ідеями, сумнівами та страхами. Через кілька місяців вони почали рекомендувати одна одну клієнтам, обмінюватися контактами постачальників і разом готуватися до публічних презентацій. Так виникла локальна мережа взаємопідтримки", - каже пані Олена.
Для невеликих громад це може виявитися не менш важливим результатом, ніж окремий грант.
Бо стійка місцева економіка народжується не лише з великих підприємств. Вона складається з десятків невеликих справ — перукарні, освітнього центру, домашнього виробництва, магазину, бджільництва, медичних чи освітніх послуг.
То де ж починається європейська інтеграція
Ми звикли уявляти вступ України до ЄС як переговори у Брюсселі, закони у Верховній Раді та складні документи з номерами глав.
Усе це справді є частиною процесу.
Але наслідки цих змін зрештою мають відчути конкретні люди.
Для підприємниці з невеликої громади євроінтеграція повинна означати зрозуміліші правила, менше зайвих бар’єрів, можливість отримати фінансування, захист конкуренції, доступ до знань і шанс розвивати справу незалежно від того, живе вона у великому місті чи невеликому селі.
Історії Тетяни, Юлії та Ольги ще не доводять, що цей шлях уже пройдений.
Навпаки — вони показують, скільки роботи попереду.
Але вони допомагають побачити те, що легко загубити за словами "переговорний кластер" і "адаптація до acquis": європейська інтеграція зрештою вимірюватиметься не кількістю документів, а тим, чи стає людям простіше створювати, працювати, розвиватися і будувати майбутнє у власній громаді.
Проєкт "Стійкість громад: менторство, розвиток, зростання» реалізується ГО "Важлива" в межах проєкту "Фенікс: Сила спільнот", що виконується Фондом Східна Європа коштом Європейського Союзу.
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram, Viber та Instagram!
Там ми розказуємо про все, чим живуть Знам'янка і район!
