У селі Цибулеве Дмитрівської громади відбувся щорічний Кубок Кіровоградської області з мініфутболу серед команд ветеранів вікової категорії 60+, присвячений пам’яті Анатолія Дмитровича Ярового.
На футбольному майданчику зустрілися ветерани спорту з різних куточків Кіровоградщини. Для учасників цей турнір давно став більшим, ніж боротьба за кубок і медалі. Це зустріч старих друзів і суперників, можливість знову вийти на поле та, найголовніше, вшанувати людину, яка любила футбол і залишила помітний слід у спортивному житті Цибулевого.
Хто повідомляє: Дмитрівська сільська територіальна громада
Турнір розпочали з вшанування пам’яті
На могилі Анатолія Ярового
Перед початком футбольних матчів учасники змагань, друзі та колеги Анатолія Ярового відвідали його могилу.
Тут поклали квіти та вшанували пам’ять футболіста, на честь якого багато років поспіль проводять ці змагання.
Така традиція супроводжує Кубок від самого початку: перш ніж визначати найсильніших на полі, футбольна родина згадує того, завдяки кому турнір з’явився.
П’ять команд боролися за Кубок
Команди, які взяли участь у турнірі пам'яті
Цьогоріч до Цибулевого приїхали п’ять ветеранських команд:
"Знам’янщина", "Світловодськ", "Валенсія" з Кропивницького, "Дніпро-Кіровоград" з Кропивницького та "Ветеран" із Голованівська.
На футбольному полі учасники продемонстрували, що вік не стає перепоною для тих, хто десятиліттями залишається відданим улюбленій грі.
Матчі подарували суперництво, спортивний азарт та емоції, знайомі футболістам ще з молодих років.
За результатами змагань переможцем Кубка стала команда "Світловодськ".
Друге місце виборов "Ветеран" із Голованівська, а третю сходинку посіла команда "Знам’янщина".
Та попри турнірну таблицю, учасники наголошують: у таких змаганнях важливі не лише забиті м’ячі та зайняті місця. Можливість зустрітися, підтримати спортивну форму та продовжити пам’ятну традицію для ветеранів футболу має не меншу цінність.
Футбол любив із дитинства
Учасники Турніру
Анатолій Дмитрович Яровий народився 20 грудня 1949 року. Спортом захоплювався змалку, а футбол став важливою частиною його життя. Ще школярем він грав за збірну рідного Цибулевого. Після школи здобув педагогічну освіту в Кропивницькому, а після служби в армії продовжив займатися футболом. Із 1980-х років виступав за футбольний клуб "Нива" із Цибулевого на позиції нападника.
Разом із командою Анатолій Яровий брав участь у районних змаганнях. Його колега по футбольному полю Анатолій Головатенко раніше розповідав Знам’янка.City, що команда неодноразово вигравала першість та Кубок тодішнього Знам’янського району. Разом вони також виступали за Олександрівку та здобували Кубок Кіровоградської області.
У Анатолія Дмитровича залишилися дружина Валентина Іванівна та дві доньки. 15 вересня 1995 року його життя трагічно обірвалося.
Друзі вирішили зберегти пам’ять через футбол
Після загибелі Анатолія Ярового його друзі та колеги по команді вирішили, що одним зі способів зберегти пам’ять про футболіста стане турнір.
Із 2005 року Кубок його пам’яті почали проводити регулярно на території колишнього Знам’янського району. Спочатку участь у змаганнях брали команди Цибулевого, Знам’янки, Богданівки та Олександрівки. Згодом формат турніру змінювався.
У 2021 році започаткували вже Кубок Кіровоградської області з мініфутболу пам’яті Анатолія Ярового серед ветеранів у віковій категорії 60+. Відтоді до Цибулевого приїздять досвідчені футболісти з різних громад області.
Так турнір, який колись започаткували друзі одного футболіста, переріс у спортивну традицію обласного рівня.
На полі — суперники, поза ним — футбольна родина
Учасникам ветеранських команд уже за 60, але футбол залишається частиною їхнього життя.
Для когось це можливість підтримувати фізичну форму, для когось — зустрічатися з людьми, з якими разом провели десятиліття на футбольних полях. А для багатьох це ще й можливість передавати молодшим поколінням просту думку: любов до спорту не має віку.
Кубок пам’яті Анатолія Ярового об’єднує саме таких людей.
Цього року вони знову приїхали до Цибулевого з різних населених пунктів Кіровоградщини, поклали квіти на могилу футболіста, а потім вийшли на майданчик — змагатися, підтримувати один одного і продовжувати традицію, започатковану його друзями понад два десятиліття тому.
І, можливо, саме в цьому найбільший сенс таких турнірів: пам’ять про людину продовжує жити у справі, яку вона любила.
Світла пам’ять Анатолію Дмитровичу Яровому.
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram, Viber та Instagram!
Там ми розказуємо про все, чим живуть Знам'янка і район!
