У селі Володимирівка Суботцівської громади жителі однієї з вулиць об'єдналися, щоб відремонтувати громадський колодязь, якому понад 60 років. Ініціаторкою стала місцева жителька Лариса Рибачок. Вона звернулася по допомогу до старости Олексія Кондратенка, який сприяв наданню основних будівельних матеріалів. Решту необхідного сусіди придбали власним коштом, а ремонтні роботи виконали спільними зусиллями.
Тепер колодязь має нове накриття, впорядковану територію та зручне місце для відер. Але найважливіше, на переконання Лариси Рибачок, — це приклад того, як мешканці можуть разом дбати про спільне майно.

Ініціатива почалася з простого запитання до старости

Жителька села Володимирівка Лариса РибачокЖителька села Володимирівка Лариса РибачокАвтор: Катерина Матко


Ідея відремонтувати колодязь виникла у Лариси Рибачок минулого року, коли вона побачила, як ремонтували громадський колодязь біля сільської ради.
Жінка вирішила дізнатися, хто організовує такі роботи, звідки беруть кошти та чи можна так само відремонтувати колодязь на її вулиці.
— Я звернулася до нашого старости Олексія Григоровича Кондратенка й запитала, за які кошти ремонтують колодязь біля сільської ради та чи можемо ми зробити те саме на своїй вулиці. Він відповів, що матеріали нам можуть надати, але людей для ремонту потрібно організувати самим, — розповідає Лариса Рибачок.
Староста попросив визначити, скільки і яких матеріалів потрібно для роботи.
Разом із сусідом Анатолієм Усовим Лариса провела необхідні заміри. Вони порахували кількість дерев'яних дощок та металу для накриття колодязя, записали все й передали старості.
Через деякий час основні будівельні матеріали отримали.

Сусіди знайшли час і разом узялися до роботи

Відремонтований колодязьВідремонтований колодязьАвтор: Катерина Матко


Маючи матеріали, жителі почали домовлятися, коли зможуть зібратися на ремонт. Однак зробити це одразу не вдалося: у кожного були робота, домашнє господарство, городи та власні справи.
Лише ближче до осені сусіди визначили зручний день.
— Я попросила чоловіків зібратися, домовитися про день і час. Усі відгукнулися, прийшли й дуже дружно взялися до роботи. Працювали цілий день, усе зробили гарно. Потім ми ще зібрали гроші на новий трос, ланцюг, фарбу, пензлі та інші дрібниці, які були потрібні для завершення ремонту, — згадує Лариса Віталіївна.
За її словами, основні матеріали для ремонту надали за сприяння старости, а все, чого бракувало, люди купували власним коштом.
Сусіди оновили накриття колодязя, встановили необхідні елементи механізму для піднімання води, виготовили нову лавочку для відер. Лариса Рибачок власноруч пофарбувала конструкцію.
Подбали й про територію навколо колодязя.
— Я ще запитала в старости, чи можна взяти камінь, який був привезений до сільської ради, щоб підсипати біля нашого колодязя. Олексій Григорович дозволив. Ми привезли його, розвантажили, розрівняли. Тепер підхід до колодязя зручніший, вода не затікає. Усе новеньке й гарне, — говорить жінка.
Лариса Рибачок переконана, що за багато років це був перший настільки масштабний ремонт їхнього вуличного колодязя.

Колодязю понад 60 років, і він досі потрібен людям


Точного року спорудження колодязя Лариса Рибачок не знає. За спогадами її матері, йому вже понад 60 років.
Колись на вулиці був інший колодязь, але він обвалився. Пізніше викопали той, яким жителі користуються нині.
— На жаль, уже немає старожилів, які могли б точно сказати, коли його копали. Але те, що йому понад 60 років, — це точно. На моїй пам'яті колодязь ремонтували, але то були дрібні роботи. А такого великого ремонту ще не було, — розповідає жителька Володимирівки.
За її словами, на вулиці близько десяти дворів. Частина родин має власні свердловини, однак громадський колодязь залишається потрібним усім.
Особливо це важливо під час відключень електроенергії, коли насоси у свердловинах можуть не працювати.
— Я вважаю, що сьогодні колодязь — це стратегічно важливий об'єкт. Бо коли немає світла, то свердловина є, але воду з неї без електрики не набереш. Тоді всі йдуть до колодязя. Тому дуже важливо, щоб він був у належному стані, — пояснює Лариса Віталіївна.

"У нас ніхто не каже: я маю свердловину, тому допомагати не буду"

Найбільше Лариса Рибачок пишається не оновленим накриттям чи пофарбованими дошками, а тим, що сусіди не залишилися байдужими.
За її словами, навіть ті, хто має власні свердловини, долучаються до утримання громадського колодязя.
Якщо потрібно придбати нове відро чи замінити якусь деталь, люди разом збирають гроші.
— У нас так заведено: незалежно від того, чи має людина свердловину, ми всі разом повинні дбати про колодязь. Навіть коли потрібно купити звичайне відро, усі здають гроші. Ніхто не говорить: "Я не хочу, бо в мене є своя свердловина". Усі розуміють, що це потрібно для нашої вулиці. Я вважаю, що це дуже правильний підхід, — говорить жінка.
Вона переконана: коли люди спільно вкладають працю та кошти у впорядкування громадського об'єкта, вони й надалі бережніше до нього ставляться.
— Тепер приємно прийти до колодязя, набрати води й згадати, як ми всі разом працювали. Робили для себе, як удома. Я дуже вдячна нашому старості Олексію Григоровичу, що він пішов нам назустріч і допоміг матеріалами, а також усім сусідам, які долучилися. Вийшло дуже гарно. Наш колодязь тепер як новенький, — усміхається Лариса Рибачок.

Приклад Володимирівки: спільну проблему можна вирішити разом

Історія жителів однієї з вулиць Володимирівки показує, що для впорядкування громадських колодязів важлива співпраця місцевої влади та самих мешканців.
У цьому випадку старостат допоміг основними будівельними матеріалами, а люди організували ремонт, придбали додаткові речі та виконали роботи.
— Я вважаю, що це гарний приклад для інших. Можливо, хтось подивиться на нашу вулицю й теж захоче відремонтувати свій колодязь. Головне — не бути байдужими й робити щось разом, — підсумовує Лариса Рибачок.
Саме питання стану громадських колодязів, відповідальності за їх утримання та контролю якості води порушує редакція газети "Сільське життя" та сайту Знам’янка.City у межах проєкту "Безпечна вода: від “нічийних” колодязів до спільної відповідальності".
Історія Лариси Рибачок та її сусідів — приклад того, як співпраця вже дала конкретний результат. Тепер важливо, щоб подібний підхід допоміг вирішувати проблеми й інших громадських колодязів Суботцівської громади.

"Матеріал підготовлено за підтримки Української Асоціації Медіа Бізнесу завдяки фінансуванню від Українського Медіа Фонду".

Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram, Viber та Instagram!
Там ми розказуємо про все, чим живуть Знам'янка і район!