У невеликій Знам’янці, як виявилося, безпритульні тварини – це велика проблема. І не лише тому, що хвостаті безхатьки активно плодяться, а й тому, що безхатьками стають ще й домашні улюбленці. Їх викидають. Або ж викидають їхніх цуценят чи кошенят, яких "треба було народити для здоров’я" або "щоб не зникла популяція". Такими репліками шукають виправдання своїм діям безвідповідальні люди, які прирікають маленьких тварин на жахливу смерть. А в умовах війни ця проблема загострилася, бо до місцевих безхатьків додалися тварини вимушено переміщених осіб.
Знам’янка.City поспілкувалась із волонтеркою та дізналася на чому акцентує свою роботу громадська організація та яким чином допомагає тваринам.
Які проблеми вирішує ГО "Дай лапу"
Богдана Стоян з підопічним
У місті працює громадська організація "Дай лапу", яку заснувала Богдана Стоян ще у серпні 2015 року. Що стало поштовхом для створення організації та які проблеми вона вирішує на сьогодні, розповідає керівниця громадської організації.
"Все почалося з того, що я знайшла господарів викинутим цуценятам. Потім підібрала ще, когось віддала, хтось залишився. Історії, як у мене з’являлися тварини різні, причина одна – вони стали непотрібними. Кількість тварин у мене збільшувалася, тож паралельно виникали вже інші завдання – де їх утримувати, чим годувати. Тварини народжували, і кількість малюків, які шукали родини, шалено зростала.
Разом із зоозахисницями Оксаною Левінте, Мариною Валицькою радилися, як захистити братів наших менших та ефективно вирішувати проблему, щоб безпритульних тварин ставало менше. Притулок – дорого і для нас непідйомно. Адже ніде в Україні немає такого притулку, де б підопічні себе почували добре тривалий час, оскільки фінансування коштом бюджету місцевих громад не передбачено. Український досвід показує, що притулки для тварин можуть існувати у вигляді благодійних організацій, комунальних підприємств або ж домашніх притулків. І ця проблема завжди лягає на плечі волонтерів, які сьогодні можуть допомагати, а завтра, – ні. І що тоді робити з тваринами, які є у притулку?.."
Волонтерка вважає, що потрібні системні рішення, адже без підтримки місцевої влади, волонтерських організацій, фондів та небайдужих громадян, самотужки цю проблему вирішити неможливо.
Котуськи
"Масова стерилізація та чіпування – це важлива частина комплексного вирішення проблеми безпритульних тварин. Світовий досвід показує, що ці кроки – значно ефективніші, а ніж створення притулків та іноді пожиттєве утримання чотирилапих у клітках. Проблему з безхатніми тваринами неможливо вирішити лише методами, які долають наслідки. Головна причина їхньої появи – ставлення самих громадян до своїх чотирилапих підопічних. На жаль, часто воно безвідповідальне в усіх сенсах. А значить, проблему потрібно вирішувати глобальніше.
Ми проводимо просвітницьку роботу, пишемо пости, записуємо відео, де на пальцях пояснюємо людям про відповідальність за тих, кого ми приручили. Прилаштовуємо, лікуємо", – говорить волонтерка. – Але кількість тварин не зменшується. У нас немає притулку, але під опікою волонтерів наразі перебуває понад 70 тварин, серед яких і тварини з інвалідністю – що мають проблеми зі слухом, зором, кінцівками та внутрішніми органами... Їх також стерилізують, підбирають за потреби дієту – лікувальні чи дієтичні корми, які здебільшого поєднують із натуральними – та лікують. Ветеринарної клініки у Знам’янці немає, тому зазвичай волонтери лікують своїх пацієнтів власноруч або ж возять в інше місто. Оплачувати послуги ветлікарів теж не так вже й просто: для цього також необхідна допомога донорів.
У нас хворі, скалічені машинами, зі зламаною психікою тварини. Це робота у бруді: спіймати великого собаку, залізти на дах чи в туалет за котом. Їздити ночами по лісах у пошуках тварини. Возити воду діжками по 30 л, бо лопнули труби водопостачання. Колектив жіночий – проблеми чоловічі", – розповідає Богдана.
Богдана з Рижулею
На сторінках соцмереж "Дай лапу" публікації майже щодня: волонтери нагадують про запис на стерилізацію та дають детальні інструкції підготовки й подальших дій, звітують про витрати, оголошують про збір на лікування. Започатковано акцію вихідного дня, де кожен із вас може стати її учасником: щотижня витратити 20 гривень не на каву, а спрямувати ці кошти на спасіння життя тварини (реквізити – в кінці матеріалу). Розміщують фото зниклих чи знайдених тварин. На цих фото – часто породисті собаки й котики. Спільнота намагається розшукати їхніх господарів, а якщо з цим не щастить – забирають тваринку до себе.
За 2022 рік волонтери знайшли родини 144 тваринкам. Підопічними ГО "Дай лапу" залишились іще 48 "котусьок" і 24 "собані", так їх лагідно називає Богдана.
Звідки ж беруться безпритульні тварини
Богдана з кішкою
Відповідь начебто, зрозуміла – цуценята та кошенята народжуються на вулиці від безпритульних собак та кішок. З цим важко не погодитись, проте це лише частина відповіді. Господарі позбавляються від своїх, раніше улюбленців, яких завели, не подумавши як слід. Дитині закортіло мати собаку – пухнастий колобок виріс, потребує уваги, прогулянок, а виявляється, що дитина не готова, а дорослі не мають часу. Добре, якщо люди підійдуть до ситуації відповідально і будуть шукати нових господарів. Але часто тварина опиняється на вулиці. Отже, безпритульні тварини не з’являються із повітря, за їх появою на вулицях завжди стоїть людська легковажність чи безвідповідальність.
Волонтерка Аліна з новим підопічним
"Трапляється, що після передачі в родину ми знаходимо своїх підопічних знову на вулиці. Якщо ми з’ясовуємо, що улюбленець загубився, що його шукали, то, звісно, повертаємо його в родину. Якщо його викинули чи пустили ситуацію на самотік після його зникнення, то тварину знову забираємо, а нехлюїв-хазяїв заносимо в чорний список. Трапляється, що тварину нам повертають – така можливість в нашому притулку передбачена. Ми забираємо, я можу лише подякувати, що нам повернули тварину, а не викинули.
Користуючись нагодою, звертаюся до жителів нашої громади з проханням дотримуватись правил утримання собак, котів та інших тварин. Беріть відповідальність за свою тварину", – наголошує Богдана.
Як можна зарадити ситуації
Цуценя
Тварину можна брати додому, лише ретельно зваживши свої можливості. Середній вік життя собаки або кішки – близько 10 років. Це не іграшка, яку можна у будь-який час відкласти у бік, а жива істота, що потребує крім матеріальних й інших витрат, зокрема чимало уваги та вашого часу. Найперше, людям слід подумати, чи готові вони в найближчі 10 років свого життя будувати плани, зважаючи на потреби нового члена сім’ї? Чи не є бажання завести кудлатого друга черговою примхою?
"Якщо ви впевнені в тому, що собака або кішка має стати частиною вашого життя, і врешті решт стаєте господарем тварини, запам’ятайте головний принцип поводження з нею – відповідальність", – радить волонтерка. – Тварина – це не річ, не подарунок, не іграшка, яку можна викинути, чи подарувати знайомим".
Байдужість людей - вбиває
Кицюня шукає родину. Стерилізована.
Іві. Її виснажену забрали у горе-господарки, яка думала, що собака стара, тому глуха і навіщо її взагалі годувати. Вона народилася глухою. На щастя, Іві зовсім не комплексує з цього приводу. Це ураган, буря та цунамі емоцій.
Рижуля. Потрапила під авто і пройшла дуже складні операції у Львові та реабілітацію у Кропивницькому. Вона багато натерпілася, пройшла складні операції, на разі дуже позитивна і активна собаня.
Бурбон. Його знайшли у підвалі багатоповерхівки, де він – скоріше за все, породистий котик – підхопив лишай і паразитів. Волонтери пролікували, стерилізували та вже відвезли в нову родину.
Клеопатра.
Клеопатра. Кицюню витягнули з громадського туалету на центральному ринку. "Люди тиждень чули, що вона там і ніхто нічого не робив!!!! Немає слів просто!!!! Ну ви ж люди, ну хіба нікому не шкода було вмираючу тварину??? Бездіяльність просто обурює!, – розповідає волонтерка. – Киця не молода, зневоднення, майже не рухалася. На лапах повністю злізла шерсть, там дуже сильне подразнення. Плакала постійно. Ми мили її десь пів години, не квапились. Пізніше, вона аж замуркала! Зігрілась у теплій воді. Декілька днів ставили крапельниці, годували з ложечки, бо у неї сил не було. Ви б бачили її очі, як вона дивилася на нас... Все що ми пережили, отак і не розкажеш. Наразі з кицюнею все добре".
І таких історій тисячі.
"Врятувавши та пролікувавши тварин, далі їм шукають родину. І це – іще один іспит: якщо здорових чотирилапих ще беруть, то безпорадні та старі здебільшого залишаються у нас доживати", – розповідає волонтерка. - Мене багато хто питає, навіщо допомагати тваринам, мовляв – це природний відбір, хтось виживе, а хтось ні. Інколи говорять, що я божевільна… Кожному по-різному відповідаю. Але ви подивіться в очі тварин, де людяності вистачить на багатьох, ви все зрозумієте. Так. Ми ніколи не врятуємо всіх. Хірург не врятує всіх. Пожежник не врятує всіх. Але ми можемо спробувати допомогти. Мені тепло на душі, коли небайдужих людей стає більше, я бачу, як оживають серця. Не відразу, далеко не у всіх, але... Але вже з'являється кошеня в новій родині. А ось хтось забирає до себе безпритульну кішку, щоб любити.
Богдана Стоян, волонтерка, керівниця ГО "Дай лапу"
Я допомагаю і допомагатиму чотирилапим. Це мій вибір. Я буду радіти, що це кошеня знайшло родину, а це – почало бачити моїми стараннями. Я знатиму, що багатьом не пощастило, і вони померли. Але я стараюсь. Вони – такі ж як і ми, просто маленькі. І їм є чому повчити нас, великих та розумних. Вони не вбиватимуть і не мучитимуть заради задоволення. Вони будуть віддані не тому, що ти такий, а тому що ти є. Вони самі ніколи не покинуть.
Кидайте в мене чим завгодно, але тварини в багатьох моментах кращі за людей".
Будь відповідальним - стерилізуй домашнього улюбленця
Особливої уваги заслуговує питання розмноження, тож одним із перших завдань волонтерів "Дай лапу" є стерилізація чотирилапих.
"Єдиним вирішенням на сьогодні є контроль їхньої популяції: вилов, стерилізація, вакцинація. Це найгуманніший спосіб зробити так, щоб безпритульних тварин на вулицях не ставало більше. Так і виникла необхідність створити громадську організацію" - розповідає Богдана.
Ара
"Спочатку сама довго роздумувала, чи стерилізація є правильним рішенням, чи це гуманно. Але особистий випадок із життя, переконав, що цей шлях є правильним і дієвим. У мене народила кішка двох кошенят, знайшла господарів, а через деякий час дізналася, що одного розірвала собака, інше - збила машина. Результат прилаштування виявився плачевним", - розповідає волонтерка.
Перші кроки завжди робити важко. Власники тварин не розуміли важливості стерилізації, не готові були витрачати кошти. Адже потрібно було заплатити кошти за роботу лікаря та за медикаменти. Волонтери ГО "Дай лапу" активно проводили просвітницьку роботу, щодо важливості стерилізації, у соцмережах викладали пости, оголошували дні стерилізації і по малу ця робота зрушилася з місця.
Волонтерки
"Далі потрібно було думати, де взяти кошти на стерилізацію безпритульних тварин. Оголошували збори, але кошти небайдужих жителів нашого міста не покривали витрати. У 2020 році ми взяли участь у конкурсі "Громадський бюджет міста". І наш проект безкоштовної стерилізації безпритульних тварин отримав перше місце у цьому конкурсі. Це була перша реалізація такої ініціативи. Ми не лише отримали кошти на стерилізацію безпритульних тварин, а дієво відчули, що наша робота потрібна, що ми не один на один з проблемою. Кошти використали в повному обсязі, виконали всі свої зобов’язання.
У 2021 році цей проект теж отримав підтримку від мешканців міста, але реалізувати не вдалося. Розпочалася повномасштабна війна. Керівництво громади кошти бюджету спрямовувало на вирішення більш важливих проблем. Але проблема з безпритульними тваринами не зникла, а навпаки загострилася під час війни. Їх стало більше. Тож доводилося вирішували її знову самотужки.
Кошти потрібні були для їх вилову, транспортування, стерилізації, післяопераційного утримання, кліпсування та повернення на місце вилову або розміщення у притулку, тож активно шукали благодійників. У 2022 році за підтримки благодійних фондів та за власний кошт ми стерилізували 700 безпритульних тварин", - розповідає Богдана. - Роботу продовжуємо. Ми проводимо стерилізацію тварин кожну середу".
Якщо це безхатня тварина, то стерилізація безкоштовна, за умови якщо є доказ того, що вона безхатня (фото, відео фіксація).
Клубок проблем почали розмотувати
Волонтери говорять, що лише почали розмотувати клубок проблем, пов’язаних з безпритульними тваринами. Зменшиться він чи ні, залежить перш за все від самих знам’янчан та їхньої небайдужості, а також й від рішень влади.
"Дай Лапу" - це декілька волонтерів які виконують основну роботу: хтось в інтернеті, хтось асистент ветеринара, хтось постійно надає екстрену допомогу. Основний склад команди - це Alina Yurhenson, Anastasia Naboka, Виктория Бондарь, Oksana Levinte
"Окремо хочу подякувати за чудове знайомство з нашею захисницею Мариною Валицькою. Я безмежно вдячна тобі за дружбу, за допомогу. Але без вас, любі наші підписники, ми б не впоралися".
Поодинці мало що можна зробити! Команда однодумців завжди краща.
Тож, хто хоче допомогти ГО "Дай лапу" вже сьогодні, то будь-яку посильну допомогу ви можете перерахувати на картки:
Картка ГО "Дай лапу" Приватбанк
💳 4246001002931172 (гривні)
💳 4441114465685962 Монобанк Стоян Богдана
💳 5168745030114547 Стоян Богдана (для міжнародних платежів)
А також ви можете залишити кошти в боксах:
▪ зоомагазин "Хвостата хата" (центр)
▪ зоомагазин "Зоомаг" (р-н вокзалу)
▪ зоомагазин "Золота рибка" за автовокзалом
▪ супермаркет "Аппетит" р-н вокзалу
▪ "Кав'ярня" (центр та р-н вокзалу).
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram та Viber!
Там ми розказуємо про все, чим живуть Знам'янка і район!
