Наталія Леонова – жителька Знам’янки. На кріслі колісному пересувається 17 років. Вона активно відвідує загальноміські заходи, бере участь у тренінгах та майстер-класах, які проводяться у просторі “Важлива”.
Знам’янка.City зустрілася з Наталією та дізналася, чи комфортно проживати у місті, які труднощі доводилося вирішувати самотужки та чого не вистачає.
Життя жінки
Наталія народилася та виросла у Знам’янці, інвалідність має з народження. Після школи, вступила до Луганського спеціалізованого училища, яке у 2005 році закінчила та отримала спеціальність кравчині.
Наталія Леонова
У 2006 році стан здоров'я погіршився, і Наталія самостійно вже не могла пересуватися.
“Допомагали батьки. Ми жили на третьому поверсі, і спуститися на вулицю я не мала змоги. Мене виносив тато на руках”.
Кохання, заміжжя та народження сина
У 2013 році Наталія вийшла заміж. Познайомилася вона з майбутнім чоловіком в реабілітаційному центрі. Наталія та Олександр зразу знайшли спільну мову. У спілкуванні і зародилося їхнє кохання. У 2014 році у подружжя народився син Петро, а в 2016 році вони вирішили розлучитися.
“Не зійшлися характерами," - коротко відповіла Наталія.
Щоб потрапити на вулицю, тато виносив на плечах
Наталія проживала разом з батьками у багатоповерхівці на 3 поверсі, бо самій з малолітньою дитиною було взагалі нереально.
“Щоб потрапити на вулицю, мій тато виносив мене на плечах. Час ішов, батьки розуміли, що вони старіють і повинні подбати про моє життя, щоб я могла сама про себе опікуватися. Відкладали кошти і придбали квартиру в районі вокзалу на першому поверсі”, – ділиться Наталія.
Два роки була заблокована у власній квартирі
“У будинку, куди я переїхала із сином, не було пандуса і виїхати на вулицю я не могла, - розповідає Наталія. - Я неодноразово зверталася у міську раду з проханням зробити пандус. Два роки вирішувалося це питання: мені повідомляли, що там його неможливо встановити, то коштів у бюджеті не вистачало, то часу не це не знаходили”.
Жінка звернулася до депутатки міської ради та громадської діячки Тетяни Захарчук і розповіла про свою проблему.
Наталія Леонова
“Тетяна пообіцяла питання з облаштуванням пандуса вирішити і дійсно вирішила. Не пройшло багато часу, як зробили безбар’єрний доступ, і вже два роки, як я можу спокійно сама виїхати у місто у справах”, – розказує жінка.
Чи створені умови для людей з інвалідністю у місті
Наталія розповіла, що пандуси облаштовані у більшості закладів міста. І вона може відвідати ринок, магазини, аптеки, лікарню, побувати у школі, де навчається її син.
“Загально культурні заходи міста відвідати вже проблематично, - розповідає Наталія. - Наприклад, потрапити до міського палацу культури людині з інвалідністю без сторонньої допомоги - нереально. Там облаштовано пандус, але ту конструкцію, що там знаходиться, важко назвати пандусом – до порогу просто приварені дві рейки. Людина на кріслі колісному не зможе по цій конструкції піднятися. Таке враження, що цей пандус зробили не для того, щоб людина змогла відвідати концертну програму, захід, гурток, чи майстер-клас, а щоб просто десь відзвітувати”.
Чи є у місті транспорт із пристосуваннями для людей з інвалідністю
“Автобуса для людей з інвалідністю в місті немає. Але соціальне таксі у місті є. Ним я скористалася лише раз і більше цю послугу не замовляла. Ще коли я жила у батьків і син був маленьким, я викликала соціальне таксі. Чомусь у ньому були лише передні двері. Візок мій ледве вмістився у багажник. Воно не пристосоване для людей з інвалідністю”, – ділиться Наталія.
Чи допомагають місцеві жителі
“Люди у Знам’янці хороші, чуйні до чужих проблем. Завжди допомагають: і двері до магазину відчинять, і допоможуть незручності проїхати, і валізу потримати, чи подати. Це дуже приємно, я відчуваю підтримку оточуючих”, - зазначила Наталія.
Наталія Леонова з учасниками одного із дозвіллєвих заходів
Дозвіллєві заходи відвідувати людям з інвалідністю практично неможливо
Жінка зазначила, що в хорошу погоду вона може на кріслі колісному виїхати у місто, до парку. Відвідувала майже всі заходи у громадському просторі, який був облаштований у міському парку.
Етнодень на копанці
“Влітку заходи, тренінги, майстер-класи проводили на вулиці і я могла без чиєїсь допомоги їх відвідувати, - розповідає Наталія. - Зараз простір переїхав в інше місце, знаходиться на другому поверсі. І мені вже доступ до заходів просто заблоковано. Читаю анонси, там щотижня проводяться корисні та цікаві заходи, але мені навіть допомогти нікому, бо відвідують заходи лише жінки. І підняти людину в кріслі колісному на другий поверх - це практично не під силу. Та і пандус там не зробиш”.
Чи має роботу і про що мріє жінка
Наталія розповіла, що зараз роботи не має. Раніше працювала в інтернеті, писала матеріали про різні товари. Робота дуже подобалася, але компанія припинила свою діяльність.
Наталія Леонова
“Мрію про одне - щоб швидше закінчилася війна, щоб Україна перемогла і мирного майбутнього для наших дітей. А взагалі, я - щаслива жінка, маю сина, маю батьків, брата, маю змогу проїхатися щовечора затишними алейками міста, подихати свіжим повітрям, поспілкуватися з друзями, а їх у мене досить багато. Щодня дякую нашим захисникам та захисницям, що я маю можливість щоранку прокинутися у власній оселі”, – завершила Наталія.
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram, Viber та Instagram!
Там ми розказуємо про все, чим живуть Знам'янка і район!
