Сергій Майданюк, колишній знам’янчанин, нині – олександрієць, офіцер Збройних Сил України, виборов два призових місця на Національних Іграх нескорених та восени візьме участь у міжнародних змаганнях Invictus Games. Він називає себе щасливчиком долі з надійним Янголом-охоронцем.
Сергій під час змагань
За ефективне виконання бойових завдань з відсіччю російської агресії 38-річний Сергій Майданюк нагороджений Почесним нагрудним знаком «Сталевий хрест» від головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного.
Тяжке поранення і сім операцій
16 серпня він отримав тяжке поранення. За дві доби переніс сім операцій. Ампутували ногу вище коліна. Але Сергій бореться за своє здоров’я, займається фізичними вправами, проходить реабілітацію, надає юридичні консультації, бо він ще й кваліфікований юрист, готується до протезування.
Зараз перебуває у Києві в Інституті травматології й ортопедії, де триває протезування. Поки що користується тимчасовим протезом, найближчим часом встановлять постійний.
Спортивні здобутки
Сергій взяв участь у спортивних змаганнях для поранених військових, яке відбулося 1-2 травня у Львові.
Сергій Майданюк під час нагородження у Львові після змагань
На Національних іграх нескорених 223 військових та ветеранів, які отримали поранення під час бойових дій, змагались у 9 видах спорту. Сергій отримав дві бронзові медалі у двох видах змагання: у баскетболі на візках та плаванні.
Крім цього, Сергій Майданюк змагався у веслуванні на тренажерах, та посів 11 місце з-поміж 14 учасників.
"У мене злетів протез, і я по суті опирався однією ногою. А злетів, бо нога саме формується. Маю високі шанси пройти до національної збірної, бо там враховують кілька критеріїв, серед яких і психологічний. Дивляться, коли ти саме отримав поранення. Наприклад, боєць, який посів перше місце, був поранений у 2015 році. У нього зараз третя група інвалідності. Є руки й ноги. Він за ці вісім років повністю пройшов реабілітацію. Також там враховують ставлення до спорту, дисципліну", – розповів Сергій.
До війни з росією він активно займався спортом. Має чорний пояс з джиу-джитсу і синій пояс з бразильського джиу-джитсу. Займався різними видами боксу, боротьбою, дзюдо. За тиждень до армії виграв чемпіонат України з рукопашного бою, чемпіонат прикордонних військ. У 2008 році посів друге місце на чемпіонаті світу зі змішаних єдиноборств К-1. Має безліч нагород та відзнак.
Змагання з баскетболу
Вперше чоловік взяв участь у “Іграх незламних ветеранів” майже відразу під час реабілітації після операції. Керівники Вінницького інституту реабілітації для людей з інвалідністю організували ці змагання для підтримання спортивного духу поранених. Сергій виборов І місце у “Віджимання на брусах”, нагороджений медаллю і Грамотою Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю ВНМУ ім. М.І Пирогова.
Повномасштабна війна застала Сергія вдома
Після оголошення по новинах про повномасштабне вторгнення 24 лютого 2022 року, він зателефонував у військкомат і запитав про його подальші дії, на що отримав відповідь: “Відвези сім’ю у безпечне місце і їдь у військовий комісаріат”.
Відвіз у безпечне місце дружину та двох малолітніх дітей і 26 лютого був у Донецьку. 27 лютого отримав форму і вже виконував бойові завдання під Донецьким аеропортом.
“Доньці Настуні – 6 років, а сину Дмитру – 2 роки, – згадує як вивозив сім’ю Сергій. – Діма дуже плакав, обіймав і не відпускав мене. Я обіцяв їм повернутися. У мене в рюкзаку син залишив машинку, яка стала моїм талісманом”.
Разом із побратимами обороняли позиції біля села Опитне поблизу Донецького аеропорту, аби не допустити підступу російських військ у бік Авдіївки та Пєски.
Ногу Сергій втратив під час прямого контакту з російськими військовими поблизу Донецького аеропорту
“Вагнерівці прорвали сусідні позиції 110 Бригади ТРО і їхні бійці зайшли у наш лівий фланг, внаслідок чого ворог був на відстані приблизно 15 метрів, – розповідає Сергій. – Під час прямого вогневого контакту мій бронежилет витримав ворожу кулю 7,62 мм, удар був такої сили, що я впав на коліна, але встав та продовжив керувати підрозділом. Бій тривав понад п’ять годин. Ми втратили двох бійців убитими й 4 пропали безвісти, багато зазнали поранення різного ступеню складності, а у Вагнерівців зазнали суттєвих втрат, частина з них удобрила донецькі чорноземи, а поранених вивозила не одна БМП”.
Сергій Майданюк
Поранення Сергій отримав від міни, яка розірвалася поряд. На нозі пошкодило артерію, судини, сухожилля. Він сам собі наклав турнікет. З ним на полі перебувало ще два поранених, одному вибило очі, іншому перебило обидві ноги. Сергій їм наказав не рухатися, бо над ними літав безпілотник. Їх не могли забрати через щільні обстріли. За сто метрів від них були росіяни, а свої перебували за кілометр.
“Я лежав зі зброєю в руках і чекав, хто перший до нас дістанеться – чи ворог, чи наші. У полон не здався б, граната вже була напоготові. Я вже прощався із життям. І так стало на душі образливо: невже так закінчиться моє життя, хто подбає про моїх дітей, їх ніхто не любитиме сильніше за мене. Це мене й змотивувало вижити. Мав радіостанцію, по якій я передав координати, що в нас троє тяжкопоранених. Через годину до нас дісталися наші бійці”, – поділився спогадами Сергій.
Чоловіка витяг один із бійців-контрактників Дімон, який вів його під плече понад кілометр. Сергій йому подарував свій автомат з дорогою вартісною оптикою та потужним глушником, бо його автомат пошкодило внаслідок вибуху. Дімону він потрібніший. Розумів, що на нього чекає довготривале лікування, а бійцю його зброя може врятувати життя.
Півтори доби лікарі боролися за його ногу, але її довелося ампутувати.
Ми стоїмо до кінця за своє та своїх та сама доля нам у цьому допомагає
Сергій розповів, що разом з ним воювало сім знам’янчан та 17 військових з Кіровоградської області.
“Всі борються, як справжні Леви, за свої родини, за свою землю, за Батьківщину. Знам’янчани згуртувалися і ведуть боротьбу проти ворога, кожен на своєму фронті. Ми стоїмо до кінця за своє та своїх, й сама доля нам у цьому допомагає”, – розповів Сергій.
Чоловік поділився, що значну допомогу в придбанні необхідних речей отримували від жителів Знам’янки. Він особисто дякує за допомогу у придбанні гексакоптера Yuneec з тепловізійною камерою, каліматорних прицілів, глушників та інших необхідних речей Сергію Козирєву (проживає в Сіднеї), Лідії Литовченко (Одеситка), Олександру Єльнику, Петру Гетьманцю, Сергію Савченку, Івану Бибикову, Володимиру Некрасову, Анатолію Іващуку, Івану Мацьківу (Львів’янин) та громадській організації «Майдан».
Сергій також поділився, що за період свого лікування, за допомогою знам’янчанки Марини Пісарєвої (батько якої Валерій Козін загинув у Афганістані), Анастасії Болховітінової, Сергія Козирєва, Ігоря Матвєєва та свідомих громадян зібрали та придбали гексакоптер Yuneec із 30 кратною оптичною камерою E30ZX загальною вартістю 224 тис.грн.
“Володимир Рудяга пофарбував його у колір неба і власноручно спаяв електронну частину для системи скидання гранат, корпус надрукував на 3D-принтері та зібрав пристрій, цим самим заощадивши декілька тисяч грн. Даний безпілотник він відправив моїм бійцям, за допомогою якого проводиться аеро-розвідка і нищиться ворог”, – розказав Сергій.
Спокійний голос командира Сергія Майданюка змушує вірити у Перемогу наших бійців, у те, що скоро вони витіснять ворога з української землі. Віримо, чекаємо, допомагаємо, молимося за наших Захисників і Захисниць, щоб повернулися до своїх родин живими й неушкодженими.
Сергію бажаємо успішно пройти операцію зі встановлення протеза і повернутися у стрій. Впевнені, що у нього все вийде, бо має сталеву силу волі, невимовну любов до України та нестримну жагу до життя.
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram та Viber!
Там ми розказуємо про все, чим живуть Знам'янка і район!
