Вдих і … видих …
І продовжуй так робити, мій допитливий читачу або читачко, аж поки відчуєш легке поколювання у тілі або ж ледь помітне запаморочення, оскільки чогось стало забагато, а це було глибоке дихання і кисень наповнив тебе.
Так, в житті інколи буває чогось ЗАБАГАТО. Саме зараз це переповнення шквалом новин, очікувань та напруги, особливо це стосується тих, хто дає нам можливість зустріти ДОБРИЙ РАНОК або ж обійняти дитину чи котика/ собачку і поринути в сон, щоб відновитися. Відновлення важливе для всіх: для природи, тварини і ЛЮДИНА теж не безлімітний вайфай, яка роздає суперсилу 24/7. Всі і все може стомлюватись, виснажуватись, відпрацьовувати власний ресурс як у тілі, так і в емоціях.
То ж долучіться до моїх роздумів і спостережень в ході роботи з військовими. До пізнання світу тих, хто вже можливо поруч з вами і зараз на реабілітації, або ж приїхав на декілька днів, або ж ще залишається на такому нечастому телефонному зв’язку… І в цей момент хочеться так багато сказати, щоб підтримати або ж взагалі не знаєш, що сказати, бо після почутого волосся дибки.
Як правильно спілкуватися з військовими
1. Сприймайте людину такою, яка вона/він є
Військовий/ військова людина - в першу чергу ЛЮДИНА, але зі своєрідним характером, темпераментом, життєвим досвідом.
Якщо до війни людина мала тихе і спокійне життя, то війна може або ж загартувати або ж зламати.
Агресивну людину - війна може ще більше вивести з рівноваги й підсилити ефект травмування.
Людина, яка взагалі уникала насилля, може отримати в ході військової служби посттравматичний синдром і тоді потребує довготривалої реабілітації у супроводі медикаментів та психотерапії.
Підсилювачем некерованої агресивності та порушення адаптації до звичайного життя є вживання алкоголю та наркотичних речовин. Тому варто звернутися до фахівця (реабілітолога, психіатра), щоб підібрати ефективні методи відновлення виснаженої нервової системи. Це не означає що хтось став психом. НІ! Фахівець, який зустрічає випадки у своїх клієнтів щодня, швидко розпізнає симптоми і вдало підбере препарати, які заощадять час і кошти, замість експериментів зняття всіх проблем «дідівським способом».
2. Слухайте уважно й уникайте критики, коментарів
Якщо військовий/ військова, що проходить службу, виходить на зв'язок і під час телефонної розмови ви чуєте лише потік слів і фрагменти подій, де стрес зашкалює, то дайте простір для цієї історії, вислухайте, уникайте критики та осуду - "ти ж знав/ знала куди йдеш", "це ж війна".
Просто слухайте і пам'ятайте про баланс. Військовому наразі важливо бути почутим і САМЕ ВИ маєте нагадати, як ви або ж діти любите його/її, чекаєте на повернення і вірите, що вистачить сили ПЕРЕЖИТИ ті жахливі реалії. Важливо не тримати - все в собі. Хтось має витривалу нервову систему і розуміє де перебуває і які картинки перед очима можуть бути. А більшість - і це, нажаль, переважна більшість, були залучені до військової справи раптово і ситуації були (не) типовими:
- «Це обов'язок і ти чоловік»;
- неочікувано - людина працювала і її/його висмикнули, бо так потрібно;
- від безвиході, бо потрібно десь заробити гроші;
- від відчаю, бо ніхто не цінить, хоч там (на війні) буду корисним;
- від справедливості, бо так не можна - жити під гнітом окупанта.
І, напевно, ще є варіанти. У кожного військовослужбовця свій. Тому кожний шлях до самовідновлення - це індивідуальний шлях.
3. Плавно і без тиску повертайте до буденних справ та улюблених занять
Перше, що є дуже важливим, дайте час звикнути до розташування всіх речей у домі й уникайте дорікання - "ти що не пам'ятаєш, де це лежить" або "ти ж все це раніше робив/ робила, а зараз не можеш?" - ТАК!!! Не може, бо до війни та бойових дій навіть не кожен професійний військовослужбовець готовий, хоча їх навчають і вони мають внутрішній поклик. То що вже говорити про непідготовлених людей, два тижні чи місяць на підготовку до військових реалій - це трішки інше.
4. Уникайте розпитування "А як там?", "А скільки ти разів
стріляв і в кого попав?"
Такі запитання виводять з рівноваги та нагадують про пережите. Якщо людина захоче поділитись пережитими спогадами сама, тоді маєте можливість почути, а самостійно цю тему не ініціюйте. Тоді фраза "А що тут такого, я ж просто спитав!" може викликати обурення з боку військового -"А де був ти? Що ти розумієш..!"
Або ще гірше - згадати все, що хотілося б забути.
Під час консультацій або ж простої розмови з військовим чую одне й те ж прохання - "А чи можна стерти ПАМ'ЯТЬ, щоб знову бути НОРМАЛЬНИМ!!!" Стерти - ні, це пустота, яка буде прірвою, бо час ішов, були якісь зміни в тілі, в справах, а що там було і тоді людина "зависає" у просторі й часі. Важливо ПРОЖИТИ й подружити емоції та логіку, бо коли звичайним людям страшно і німіє все тіло від страху, то військовий має відключити емоції і ніби машина виконувати дії, накази, маніпуляції згідно з інструкцією, статуту, обов’язку. І часу на вагання немає.
5. Емоційна цукерочка
ЇЇ ви отримаєте не скоро. Емоції повернуться, але у всіх барвах, деякі вам не сподобаються, тому до приємних емоцій потрібно дійти поступово.
Тут допоможуть фізичні навантаження (не ставтесь до цього скептично): спорт, йога, масаж, домашня праця біля землі, якщо проживаєте у сільській місцевості, баня, сауна (навіть самі другі половинки мають бути ненав’язливими ініціаторами цього всього).
Допоміжним прийомом є арттерапія – малювання, ліплення, пісочна терапія, музика, спостереження за природою, рибалка, домашні тварини, - дайте можливість зайнятися хобі, тією улюбленою справою, яка була до душі людині, до початку воєнного стану. Саме тому багато бачимо відеороликів з котами, птахами, собаками, білками, єнотами – це інтуїтивний поклик мозку до самозаспокоєння.
Емоційний фон був тривалий час у дисбалансі: негатив, страх, смерть, загроза, тиск, порушення сну (а може його й не було довгий час). Тому емоції теж прокидатимуться поступово. В практиці під час реабілітації рекомендують для відновлення фізичних ресурсів сон, а коли його в апріорі немає, бо це постійні кошмари або ж флешбеки (травматичні спогади), тоді маємо примусовий сон за допомогою медикаментів і це не назавжди, а лише для відновлення тіла, а потім і душі.
Я вдячна кожному захиснику та кожній захисниці, волонтеру чи волонтерці, звичайному чоловікові або жінці, і навіть дітям, шануючи своїх батьків та допомагаючи родині у буденних справах, - ви всі наближаєте своєю діяльністю день ПЕРЕМОГИ!!!
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram, Instagram та Viber!
Там ми розказуємо про все, чим живуть Знам'янка і район!
