Ранок 18 травня став особливим для Знам’янки. На пероні залізничного вокзалу зібрались десятки людей: рідні, друзі, волонтери, військові побратими, представники міської ради. Усі вони чекали на захисника Маріуполя, морського піхотинця Валентина Маринича, який повертався додому після трьох років перебування у ворожому полоні.
Полон, який тривав вічність
Валентину — лише 22. Три роки з них він провів у страшних умовах російського полону. Це був час болю, невідомості й надлюдського випробування. Він потрапив у полон під час героїчної оборони Маріуполя, будучи бійцем 36-ї окремої бригади морської піхоти.
Усі ці роки вдома його чекали. Надія не згасала ні в очах мами, ні в серцях земляків. Кожна новина про обміни полонених — знову тривожне очікування. І ось — цей день настав.
Зустріч, яку не забути ніколи
На пероні було тихо лише секунди — до моменту, коли з потяга вийшов Валентин. Сльози, обійми, слова, які важко вимовити після такої довгої розлуки. В очах — і радість, і біль, і невимовна вдячність за його силу, витримку, за те, що живий.
"Стільки часу ми просто молилися, чекали, надіялися... І ось ти поруч", — лунало від тих, хто пригортав Валентина до серця.
Символічний оберіг і повітряні кульки надії
Представники волонтерського об’єднання "Майдан" передали воїну подарунок — символічну фігурку козака. Як оберіг. Як уособлення мужності, сили духу й незламності. Такий самий, як і він сам.
А ще — повітряні кульки. Яскраві, легкі, мов надії, що знову ожили. Їх випустили в небо зі словами:
"Нехай усі негаразди, які довелося тобі пережити за ці три роки, летять геть разом із цими кульками!"
Громада, яка пам’ятає і дякує
Цей день став ще одним свідченням того, що в Знам’янці вміють чекати, підтримувати, берегти своїх. І що слово "Герой" — це не пафос, а про тих, хто, як Валентин, пройшов пекло заради того, щоб ми мали шанс на мирне небо.
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram, Viber та Instagram!
Там ми розказуємо про все, чим живуть Знам'янка і район!
