18 червня у селі Трепівка Суботцівської громади зустрічали Героя — Сергія Маштегу, який майже два роки провів у російському полоні. Його звільнили під час масштабного обміну "1000 на 1000", що відбувся наприкінці травня 2025 року.
Це була зустріч зі сльозами, квітами, обіймами й тишею, сповненою вдячності. Бо він — повернувся.
Сергій Маштега розповів Знам'янка.City про повернення додому, що додавало під час перебування у полоні, які емоції відчуває, знову опинившись серед рідних.
"Я знав, що мене чекають"
Сергій Маштега
Сергій Маштега народився 28 серпня 1982 року в селі Виноград Черкаської області. Ще у дитинстві разом із родиною переїхав до Трепівки. Тут минули його шкільні роки, тут знайшов свою любов — Наталію. Разом виховували трьох дітей, працювали, будували майбутнє. Сергій працював водієм, був добрим, працьовитим, відповідальним.
Коли почалась повномасштабна війна, не вагаючись вирішив іти захищати Батьківщину.
"Дружина відмовляла — у нас троє неповнолітніх дітей, вона дуже хвилювалася. Але я не міг сидіти вдома. У мене двоє зятів воюють і син від першого шлюбу. Я відчував: я потрібен там, на передовій", — згадує Сергій.
16 лютого 2023 року його мобілізували. Служив на Херсонському напрямку, позивний "Сірий". 28 серпня — у день свого народження — потрапив у полон.
Полон: тиша, темрява, перекручена "правда"
Сергій Маштега на Алеї Слави
Новина про полон дійшла до Наталії з російських соцмереж. Вона побачила фото Сергія — і серце обірвалося.
"Я зібрала всі сили й почала звертатися до інстанцій, дзвонити, писати — лише б дізнатися, де він і як його повернути", — розповідає Наталія.
Спочатку Сергія тримали в окупованій Горлівці, згодом — вивезли далеко вглиб росії, до міста Бійськ Алтайського краю. Саме там він перебував до 23 травня 2025 року.
під час зустрічі Сергія Маштеги у Трепівці
"Найважче було — морально. Повна ізоляція, тиша, відсутність правдивої інформації. Їхня пропаганда — фальш, але я складав по шматочках пазли — і знав: Україна тримається. Я тримався теж. Підтримував інших, не давав втрачати віру", — каже Сергій.
Надія жила в пам’яті про родину
Віри додавали спогади про родину — мама, дружина, діти, дім. Він уявляв, як повернеться, і тримав цю картинку в голові щодня.
"Про обмін ми не знали. Думали, що нас перевозять до іншого табору. Але коли ступив на рідну землю і почув українську — слів не було. Це сльози, вдих повітря, в якому — свобода", — говорить Сергій.
Наталія дізналася про звільнення 23 травня — їй подзвонили з Координаційного штабу.
"Я кричала від радості. Не знала куди бігти, що робити з цією новиною. Він — живий. Він — їде додому!"
Повернення додому: обійми, сльози, квіти
Сергій схуд на 20 кілограмів, але не втратив головного — сили духу. Після реабілітації в центрі відновлення каже: фахівці були дуже уважними, чуйними, справжні професіонали.
Сергій Маштега з рідними
"Я вдома. І найперше — дякую своїй дружині. Вона тримала все: дітей, господарство, надію. Моя Наталія — сильна, мудра, незламна жінка", — з вдячністю каже Сергій.
Суботцівська громада зустріла його щиро: з квітами, обіймами, підтримкою. Люди дякували, підходили, мовчали, просто торкались руки — аби подякувати за незламність.
Сергій Маштега, голова Суботцівської громади Андрій Борідченко та староста Трепівського старостинського округу Володимир Сливка
"Ця зустріч — була як ковток життя. Відчуття, що тебе пам’ятають, чекають, що твоя боротьба — не марна", — зворушено говорить Сергій.
Далі — жити. Вдома. Під мирним небом.
Зараз Сергій мріє про спокій. Хоче жити у своєму селі, працювати, бути поруч з рідними.
"Після такого ти по-іншому дихаєш. По-іншому любиш. І головне — цінуєш. Я знаю, що в нас буде перемога. Бо з такими людьми, як моя родина і моя громада — ми не можемо не перемогти."
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram, Instagram та Viber!
Там ми розказуємо про все, чим живуть Знам'янка і район!
