На благодійному ярмарку в Іванківцях серед традиційної домашньої випічки, вареників і пиріжків — увагу привертали незвичайні "букети". У них було все: аромат часнику, польові квіти, трохи гумору й багато душі. «Оберіг від москаля» — жартували гості. А ще — «букети з того поля, де щаслива ходить доля»… Їх принесла Олена Ємельянова — нова бібліотекарка, яка щиро поєднує любов до землі й літератури.
Сім’я, земля і справжнє сільське життя
Олена народилася і виросла в Іванківцях. Після школи навчалася в Київському вищому училищі на факультеті швейного та перукарського мистецтва, закінчила з відзнакою. Але серце вело додому — в рідне село.
— Я повернулася, бо тут моє все: моя родина, мої діти.
Спочатку займалася вихованням старшої доньки, потім разом із чоловіком почали вести господарство. Ми пробували різні справи: тримали магазин, пасіку. Зараз вирощуємо сою, кукурудзу, соняшник. І з часом вирішили зайнятися часником.
60 соток за 5 днів — як народився часниковий бізнес
— У 2020-му ми з чоловіком вирішили ризикнути. Був теплий січень, і ми посадили 60 соток часнику вдвох — буквально за 5 днів. Так і почалась наша часникова історія.
Пробували садити більше — 1 гектар, але це дуже складно фізично, тому залишилися на оптимальному для нас обсязі — 0,5 га.
Реалізуємо оптом, і це гарна підтримка для сімейного бюджету.
Встигаю все - в чому секрет
— Пані Олено, як вам вдається поєднувати бібліотеку, часникову справу й родину?
— Мій день починається рано — о 5:30, коли є час - пробіжки на 5 км, це мій простір для відпочинку, але частіше бігаю увечері, коли всі справи впорядковані. Біг — це мій релакс, мій простір подумати, побути наодинці, налаштуватись. Так я живу з юності, бо з дитинства була активною: захоплювалась спортом, грала у волейбол. І вдячна тренеру, що привив цю любов до руху назавжди. Біг — як медитація. Потім сніданок, домашні справи і — на роботу в бібліотеку.
Із поля — до бібліотеки. Історія одного запрошення
Новий поворот трапився нещодавно. Директорка будинку культури Оксана Гайчук запропонувала Олені стати бібліотекаркою у рідному селі.
Тетяна Репенко - колишня бібліотекарка та Олена Ємельянова нова бібліотекарка у Іванківцях
— Для мене це було несподівано, але цікаво. Це щось зовсім нове — спілкування, заходи, атмосфера. І хоч я працюю лише місяць, уже провела заходи до Дня державності, Дня пам’яті полеглих, ярмарок.
Ярмарковий дебют і часникові обереги
— На ярмарку хотілося зробити щось незвичайне.
Окрім пиріжків і сухоцвітів, я зробила "обереги від москаля" — букети з часнику, ромашок, кермеку.
Люди посміхалися, фотографували, купували обереги.. А я зрозуміла, що можна бути корисною і веселою водночас, що бібліотека — це не тиша, а місце, де народжуються ідеї.
Студентка вдруге: нова професія — нове життя
Оскільки профільної освіти не було, Олена вступила до Олександрійського училища культури.
— Тепер я знову студентка! Це дуже надихає. Вчуся бути сучасною бібліотекаркою: не тільки з книжками, а з людьми.
Хочу зробити бібліотеку живою — щоб тут було місце і для майстер-класів, і для рецептів, і для зустрічей.
Мрії, плани і челенджі — від дітей до бабусь
— Люди зараз мало читають, але ж бібліотека — це не просто стелажі з книгами. Це можливість бути разом. І якщо ми поєднаємо читання з реальним спілкуванням, з активностями — це і буде підтримка ментального здоров’я. Особливо в наш непростий час.
Планую робити челенджі для школярів і дорослих: цікава наука, рослинництво, кулінарія і таке інше. Хочу, щоб бібліотека стала осередком руху, знань і душевної підтримки.
Бо книжки — це лише частина. Люди хочуть відчувати себе частиною чогось більшого. І я хочу створити це “більше”.
Про війну й надію
— Це болюче питання для мене... У мене зник безвісти рідний брат Євген . Він служив у 77-й бригаді, і в першому ж бою на Краматорському напрямку пропав зв'язок. Ми чекаємо, сподіваємось, молимось.
Тому кожен день для мене має значення. І кожна посмішка, кожен захід у бібліотеці — це теж мій маленький вклад у життя й перемогу.
Порада від Олени Ємельянової
«Любіть себе, бережіть тіло й душу.
Займайтесь тим, що дає енергію: біг, випічка, часник, книги — будь-що.
І головне — шукайте себе не один раз у житті, а стільки, скільки потрібно.»
Олена — приклад того, що життя на селі може бути активним, корисним і наповненим. Вона не боїться змінювати професію, пробувати нове, сіяти й збирати не лише часник, а й добрі справи.
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram, Instagram та Viber!
Там ми розказуємо про все, чим живуть Знам'янка і район!
