Друзі, ми часто ділимося з дітьми з любові — хочемо бути ближчими, відвертими, справжніми. Але іноді щирість може стати тягарем. Особливо тоді, коли діти вже дорослі, мають власні життя, турботи й власні кордони. Є речі, які краще залишити при собі — не з недовіри, а з мудрості й турботи про стосунки.
Для вас пояснення від психологині Наталі Загурської: прислухайтесь і знатимете про що говорити, а про що краще промовчати…
1. Історії з минулого, які можуть зруйнувати їхній фундамент
Те, що було до народження дітей — особливо болісні або сором’язливіі епізоди, — не завжди потребує озвучення. Дорослі діти не зобов’язані бути нашими сповідниками чи терапевтами. Іноді правда може похитнути їхнє уявлення про сім’ю, яке для них було опорою.
Не потрібно жалітися дітям на батька або матір(на когось із подружжя). Не треба на дітей перекладати відповідальність за свої стосунки. Це як би всиновлюватися до своїх дітей(просити у них поради про своє особисте життя)
Ваші юнацькі помилки — це частина вашого життя. Але не кожну сторінку потрібно перегортати разом із дітьми.
2. Скільки ви жертвуєте заради них
Фрази про власні жертви часто звучать як невидимий рахунок. Навіть якщо нам здається, що ми просто ділимося — діти чують провину й борг. Любов, яка потребує звіту, стає важкою.
Робіть добро, якщо можете і хочете. Але не перетворюйте турботу на валюту очікувань.
3. Справжнє ставлення до їхніх партнерів
Критика коханої людини вашої дитини — прямий шлях до відчуження. Навіть сказана «з любові», вона підриває їхній вибір і змушує захищатися.
Діти самі бачать і відчувають. Коли вони будуть готові — попросять поради. До того часу — краще зберегти нейтралітет.
4. Страх залишитися самотньою/самотнім
Наші тривоги зрозумілі й людські. Але, поділившись страхом безпорадності чи самотності, ми перекладаємо на дітей емоційний тягар, до якого вони не завжди готові.
Такі переживання варто розділяти з подругами, психологами, у щоденнику — але не з дітьми, які ще самі шукають рівновагу.
5. Розчарування в дітях
Слова про те, що дитина «не виправдала очікувань», ранять глибше, ніж здається. За ними — роки намагань бути «достатньо хорошими».
Навіть якщо у вас є біль — не робіть із дітей підсудних. Вони потребують любові, а не вироків.
6. Чого вам насправді від них бракує
Ми хочемо уваги, тепла, простого дзвінка. Але замість чесної розмови часто з’являються образи й натяки.
Говорити можна — тихо, без претензій. Не «ти ніколи», а «мені іноді цього не вистачає». Це різні речі.
7. Ваші найглибші страхи
Не кожен страх потрібно розділити. Деякі з них краще зігрівати тишею, книгою, розмовою з близькою людиною або простим відчуттям сімейного затишку.
Секрети — це не зрада. Іноді це форма любові та збереження балансу.
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram, Viber та Instagram!
Там ми розказуємо про все, чим живуть Знам'янка і район!
