24 лютого у Дмитрівській громаді: день пам’яті, молитви та єдності

Катерина Матко Редакторка

Вчора о 16:16

24 лютого — день пам’яті, молитви та нашої спільної відповідальності. Дата, яка назавжди вписана в історію України болем, втратами і незламністю.

Саме цього дня, у річницю початку повномасштабного вторгнення російської федерації, у Дмитрівській громаді відбулися пам’ятні мітинги до четвертої річниці великої війни та Дня молитви за Україну.

Це був день тиші, молитви, вдячності й глибокого усвідомлення нашої спільної відповідальності — перед полеглими, перед живими, перед тими, хто зараз на передовій, і перед майбутнім України.

Біля Алеї пам’яті — з вдячністю і болем

Алея пам'ятіАвтор: Катерина Матко

На центральній садибі Дмитрівської громади, біля Алеї пам’яті загиблим воїнам-односельцям, зібралися жителі громади, щоб вшанувати подвиг Захисників і Захисниць, які віддали життя за свободу України.

Під час пам'ятного мітингу у ДмитрівціАвтор: Катерина Матко

Під час пам’ятного мітингу зі словами вдячності та скорботи до присутніх звернулася Дмитрівська сільська голова Наталія Стиркуль. У своєму виступі вона наголосила на важливості єдності, взаємної підтримки та збереження пам’яті про кожного воїна, який став на захист держави.

Особливо важливою прозвучала її думка про підтримку наших земляків, які сьогодні боронять Україну на передовій. Очільниця громади закликала не зменшувати допомогу військовим і нагадала: навіть невеликий внесок має значення.

Голова Дмитрівської громади Наталія СтиркульАвтор: Катерина Матко

50 гривень — це небагато для однієї людини. Але коли громада об’єднується, навіть невеликими сумами можна дуже швидко закрити збір і допомогти тим, хто зараз "на нулі".

У цих словах — не лише заклик, а й проста, чесна правда воєнного часу: наша сила в єдності.

Пам’ятні заходи у Цибулевому та Іванківцях

Під час пам'ятного заходу у селі Цибулеве

У цей день пам’ять про загиблих вшановували не лише у Дмитрівці.

Пам’ятні заходи також відбулися:

у селі Цибулеве — біля Стели пам’яті загиблим цибулівцям;
у селі Іванківці.

Жителі громади схилили голови у хвилині мовчання, запалили лампадки та поклали квіти до пам’ятних місць.

Ці прості й водночас дуже глибокі дії — мовчання, світло лампадки, квіти — сьогодні мають особливу вагу. Вони говорять про любов, вдячність і пам’ять сильніше за будь-які слова.

Під час пам'ятного заходу у селі Іванківці

Чотири роки великої війни, яка торкнулася кожного

Чотири роки боротьби.
Чотири роки втрат.
Чотири роки незламності.

Але насправді для України війна почалася ще у 2014 році, коли було окуповано Крим і розпочалися бойові дії на Донбасі. Саме тоді для нашої країни настала нова реальність — жорстока, болюча, така, що змінила мільйони життів.

Під час пам'ятного мітингу у селі Іванківці

Війна увірвалася спершу тихо, але назавжди.

За ці роки:

тисячі українців віддали життя за Батьківщину;
сотні тисяч були змушені залишити свої домівки;
мільйони навчилися жити в умовах втрат, тривог, невизначеності.

24 лютого 2022 року стало ще однією чорною датою нашої історії — днем, коли тиша ранку була розірвана вибухами, а вся країна прокинулася в реальності повномасштабної війни.

Відтоді війна пройшла через кожну родину.

Хтось втратив сина.
Хтось — чоловіка.
Хтось — брата, друга, побратима.

І кожна така втрата — це не лише статистика. Це чиясь любов, чиясь опора, чиясь незавершена розмова, чиясь найрідніша людина.

Під час пам'ятного заходу у селі ДмитрівціАвтор: Катерина Матко

Імена, викарбувані в серці громади

Алея пам'яті у ДмитрівціАвтор: Катерина Матко

Під час мітингу прозвучали імена загиблих воїнів громади.

Ці імена викарбувані на Алеї пам’яті. Але найголовніше — вони викарбувані в серцях людей.

Це наші земляки. Наші Захисники. Люди, які жили поруч, працювали, ростили дітей, будували плани — і стали на захист України, коли прийшла війна.

Сьогодні громада поіменно згадує своїх Героїв:

Віктор Анатолійович Голий
Микола Валерійович Бутенко
Антон Анатолійович Мазур
Іван Миколайович Дєдушков
Віктор Олександрович Охріменко
Іван Олександрович Губаль
Владислав Олегович Озеряник
Віктор Володимирович Костенко
Володимир Миколайович Ратушний
Валентин Геннадійович Дончик
Руслан Федорович Абаранок
Богдан Юрійович Хомовський
Олександр Володимирович Бабич
Петро Олександрович Дюкарєв
Юрій Юрійович Лосєв
Сергій Володимирович Снєгов
Сергій Сергійович Дергунов
Андрій Сергійович Агафонов
Андрій Леонідович Щур
Сергій Констянтинович Щербінін
Володимир Миколайович Коваленко
Олександр Вікторович Пермітін
Олег Васильович Ященко
Андрій Васильович Глушко
Віталій Анатолійович Бондаренко
Дмитро Іванович Лапковський
Олександр Васильович Катана
Микола Михайлович Станіславчук
В’ячеслав Георгійович Булгару
Іван Анатолійович Власенко
Андрій Сергійович Зарецький
Євген Олексійович Бацанов
Олександр Васильович Артьомов
Едуард Олександрович Ананко
Віктор Олександрович Савченко

Світла пам’ять кожному.

Низький уклін родинам.

Пам’ять — не формальність

У цей день особливо гостро відчувається: пам’ять — це не про офіційні слова і не про «для галочки».

Пам’ять — це наша спільна гідність.
Пам’ять — це наша зрілість як громади.
Пам’ять — це наша відповідальність.

На жаль, не всі цього дня змогли відкласти повсякденні справи, щоб долучитися до спільного вшанування. Саме тому важливо ще раз нагадати: у такі дні особливо потрібні свідомість і солідарність.

Кілька хвилин тиші.
Призупинена робота.
Відкладені покупки.

Це не про незручність. Це про повагу — до тих, завдяки кому ми маємо можливість жити й працювати на своїй землі.

Віра Левандовська виконує пісню "Молитва за Україну"

День молитви за Україну — про віру, яка тримає

24 лютого — це не лише день пам’яті, а й День молитви за Україну.

Молитва сьогодні для багатьох — це не ритуал, а опора. Це спосіб вистояти, коли боляче. Не втратити людяність. Не звикнути до війни. Не дозволити серцю зачерствіти.

У молитві — прохання за тих, хто на фронті.