У селі Суботці відбувся футбольний турнір пам’яті загиблого захисника України Сергія Ворони. Для учасників, уболівальників, рідних і земляків це була не просто спортивна подія. Це був день пам’яті, вдячності й єдності навколо імені людини, яка любила футбол, родину, життя і стала на захист України.
29 травня 2022 року Сергій Ворона загинув у бою з російськими окупантами за місто Лисичанськ на Луганщині. Йому було 36 років. У рідній громаді його пам’ятають як чоловіка, батька, сина, брата, друга, спортсмена і захисника, який не залишився осторонь, коли країна потребувала оборони.
Хто повідомляє: Уся Суботцівська громада
Турнір, у якому більше, ніж спорт
Катерина Ворона з сином Артемом
Футбольний турнір пам’яті Сергія Ворони зібрав у Суботцях команди, вболівальників, організаторів, друзів, знайомих і небайдужих людей. На полі була боротьба, спортивний азарт, підтримка, емоції й командний дух. Але головним у цей день була не лише гра.
Кожен матч став частиною спільного вшанування. Через футбол громада згадувала Сергія — людину, яка сама любила цей вид спорту, грала за місцеві команди і була частиною спортивного життя села.
Роман та Артем біля світлини батька
Учасники турніру вийшли на поле не просто заради перемоги. Вони стали частиною великої справи — збереження пам’яті про загиблого земляка. Бо пам’ять живе не тільки у словах, меморіальних дошках чи офіційних заходах. Вона живе у справах, які об’єднують людей.
Сергій Ворона: чоловік, батько, захисник
Дружина загиблого захисника Сергія Ворони - Катерина з футбольною командою
Жителька села Суботці Катерина Ворона мала щасливе життя поруч із коханим чоловіком. Разом із Сергієм вони виховували синів, будували плани на майбутнє, мріяли, працювали, проводили час із родиною.
24 лютого 2022 року, коли почалася повномасштабна війна, життя родини змінилося назавжди. Уже на другий день Сергій пішов добровольцем захищати Україну. Він служив у 121-й окремій бригаді територіальної оборони Збройних Сил України.
Катерина згадує Сергія як уважного чоловіка, доброго тата і надійну людину, на яку завжди можна було покластися.
Для родини він був опорою. Для побратимів — відповідальним військовим. Для громади — земляком, який у вирішальний момент зробив свій вибір на користь захисту країни.
“Його завдання — нас захищати”
Катерина Ворона з учасниками футбольного турніру
Сергій Ворона мав військовий досвід ще з 2014 року. Він брав участь в антитерористичній операції у місті Сєвєродонецьк Луганської області. За час служби отримав відзнаки “10 років сумлінної служби”, “За відвагу та мужність”, “Ветеран АТО”. Згодом працював у відділі служби безпеки.
Коли розпочалася повномасштабна війна, Сергій заспокоював дружину і казав, що все буде добре. Наступного дня він, як зазвичай, пішов на роботу. А коли Катерина зателефонувала і запитала, коли він повернеться, Сергій повідомив, що став на захист країни.
“Коли випадала вільна нагода, він приїжджав додому, заспокоював мене і говорив, щоб піклувалася про дітей, а його завдання — нас захищати”, — розповідає Катерина.
Останній раз подружжя бачилося 19 травня 2022 року. Сергій приїхав додому на кілька годин, щоб зібрати речі. Тоді він повідомив, що їх відправляють на Схід.
“У мене тремтіли руки від хвилювання. Там було дуже гаряче. Він обійняв і сказав: “Все буде добре. Бережи дітей”, — згадує жінка.
26 травня Сергій востаннє зателефонував дружині. Сказав, що кілька днів не матиме зв’язку, бо йде на завдання. Після цього Катерина більше не чула його голосу.
29 травня на серці стало тривожно. Наступного дня тривога посилилася. Катерина телефонувала у частину, командиру, побратимам, але відповіді не отримувала. 31 травня до родини прийшли військові зі страшною звісткою: Сергій загинув.
Пізніше його посмертно нагородили орденом “За мужність” ІІІ ступеня. Нагороду вручили дружині та синам у Кропивницькій районній військовій адміністрації.
Він любив футбол
Під час футбольного турніру
Попри військову службу, роботу і щоденні турботи, у житті Сергія було місце для захоплень. Він любив футбол, грав за місцеві команди, цікавився спортом. Також любив рибалити й проводити час із родиною.
Саме тому футбольний турнір його пам’яті має особливий зміст. Це не формальний захід, а спосіб згадати Сергія через те, що було йому близьким. Через гру, команду, підтримку, чесну боротьбу і повагу.
Катерина Ворона розповідає, що ідея започаткувати футбольний турнір пам’яті Сергія належала його друзям. Перший такий турнір відбувся у 2023 році. Його організували з бажання зберегти живу пам’ять про Сергія — не лише у словах, а й у справі, яка була близькою йому самому.
“Сергій дуже любив футбол. Він грав, уболівав, жив цим спортом і завжди був частиною команди. Тому для мене цей турнір — не просто змагання. Це спосіб зробити так, щоб пам’ять про нього жила у тому, що він любив. Для мене важливо, щоб люди збиралися, згадували його, говорили про нього, щоб діти й молодь знали, ким він був. Мені дуже цінно, що його друзі започаткували цей турнір. Хочу, щоб ім’я Сергія звучало не лише у дні скорботи, а й у дні, коли люди єднаються, грають, підтримують одне одного і пам’ятають, якою ціною ми маємо можливість жити”, — говорить Катерина Ворона.
У таких подіях громада бачить не лише ім’я загиблого захисника. Вона бачить людину — живу, справжню, зі своїми мріями, захопленнями, родиною і справами, які він любив.
Пам’ять, яка об’єднує
Катерина Ворона з учасниками футбольного турніру
У час повномасштабної війни громади щодня відчувають її наслідки. Це втрати, біль родин, мобілізація, потреби ветеранів, зміна звичного життя, пошук нових форм підтримки й згуртованості. Одним із важливих викликів стає збереження пам’яті про загиблих захисників так, щоб ця пам’ять не була лише датою в календарі.
Для дітей і молоді такі події важливі ще й тому, що вони допомагають краще зрозуміти: Герої — це не далекі образи з новин. Це люди з їхніх сіл і міст. Ті, хто ходив поруч тими самими вулицями, грав у футбол, працював, виховував дітей, будував плани і в певний момент став на захист України.
Герої живуть у наших справах
Турнір завершився, але його емоції залишилися з учасниками й глядачами. У фотографіях із цього дня — боротьба на полі, командна єдність, підтримка вболівальників і світла пам’ять про захисника.
Організатори подякували родині Сергія Ворони за силу й мужність, командам — за участь і красиву гру, вболівальникам та небайдужим — за підтримку і долучення до проведення турніру.
Такі заходи показують: пам’ять про загиблих захисників живе тоді, коли люди приходять, згадують, підтримують родину, розповідають дітям, виходять на поле, зупиняються на хвилину мовчання, називають імена і продовжують робити добрі справи.
Сергій Ворона віддав життя за Україну. А громада Суботців зберігає пам’ять про нього через спорт, єдність і вдячність.
Герої живуть у наших серцях. У наших спогадах. У наших дітях. І в кожній справі, зробленій з повагою до їхнього подвигу.
Фото взяті із фейсбук сторінки "Уся Суботцівська громада"
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram, Viber та Instagram!
Там ми розказуємо про все, чим живуть Знам'янка і район!
