"Життя після втрати: замаскований біль..."
Жителька села Суботці Катерина Ворона мала щасливе життя, коханого чоловіка, з яким виховували синів та планували майбутнє. 24 лютого 2022 року назавжди змінило долю жінки.
Її чоловік Сергій Ворона на другий день повномасштабної війни пішов добровольцем захищати країну. Служив в 121–й окремій бригаді територіальної оборони Збройних Сил України. 29 травня стало чорним днем у календарі життя родини. Старший солдат Сергій Ворона загинув 29 травня 2022 року в бою з окупантами за місто Лисичанськ на Луганщині. Бійцю було 36 років.
Катерина розповіла журналістам Знам'янка.City про чоловіка, справжнього патріота України, про те, як береже світлу пам'ять про нього.
Кохання розпочалося ще зі школи
Сергій та Катерина
“Ми навчалися в одній школі. Сергій мені ще тоді подобався. Спокійний, гарний, з щирою посмішкою. Його призвали в армію. Проходив строкову військову службу у Президентському полку. А я ще навчалася в школі. Сергій повернувся з армії і ми почали зустрічатися. Це було справжнє кохання, коли розумієш один одного навіть без слів", - згадує Катерина щасливі роки своєї юності.
У 2006 році Сергій закінчив вище професійне училище Міністерства внутрішніх справ України в місті Кривий Ріг. А в 2007 році вони одружилися.
Щасливі роки сімейного життя
Сергій та Катерина на власному весіллі
Сергій та Катерина почали створювати свій домашній затишок. У 2008 році народився син Роман, таткова копія. Чоловік у всьому допомагав дружині. На той період він працював в органах внутрішніх справ – у спецпідрозділі "Грифон", а через деякий час - у Національній поліції, мав звання старший сержант. Робота була складна та виснажлива, але завжди після трудового дня поспішав додому усміхнений і радісний, бо там на нього чекали його найрідніші: дружина і син. Через 8 років родина поповнилася синочком Артемом.
Роман, Катерина, Сергій та Артем
"Сергій був уважним чоловіком, гарним татом, забезпечував родину, допомагав у всьому. Ми все робили разом: готували їжу, побутові справи вирішували, разом проводили дозвілля, піклувалися про дітей, подорожували. А на службі був дуже відповідальним, вимогливим, серйозним та справедливим", - згадує жінка.
Катерина та Сергій
У 2014-му Сергій брав участь у проведенні антитерористичної операції в місті Сєвєродонецьк Луганської області. За час служби отримав відзнаки: "10 років сумлінної служби”, “За відвагу та мужність”, “Ветеран АТО”. Згодом працював у відділі служби безпеки. Захоплювався футболом, грав за місцеві команди. Любив рибалити.
Війна…
Звістка про те, що розпочалася повномасштабна війна, застала родину вдома. Катерина хвилювалася, не знала, що робити, Сергій заспокоював і запевняв, що все буде добре. Наступного дня пішов на роботу, як зазвичай. Коли дружина зателефонувала і поцікавилася коли повернеться - повідомив, що він став на захист країни. Воював у складі 121-ої окремої бригади територіальної оборони Збройних Сил України.
Сергій Ворона
"Коли випадала вільна нагода, він приїжджав додому, заспокоював мене і говорив, щоб піклувалася про дітей, а його завдання нас захищати", - згадує жінка.
Остання зустріч
Останній раз Катерина з Сергієм бачилися 19 травня 2022 року. Він на декілька годин приїхав додому, щоб зібрати речі та повідомити, що їх відправляють на Схід.
"У мене тремтіли руки від хвилювання. Там було дуже гаряче. Він обійняв і сказав: "Все буде добре. Бережи дітей", - згадує жінка.
Кожного дня просила Бога, щоб вберіг її чоловіка. Телефон не випускала з рук в очікуванні дзвінка від Сергія.
"Він мені нічого не розповідав, що там відбувається, щоб не хвилювалася. Постійно заспокоював, що з ним все гаразд. 26 травня зателефонував і сказав, що декілька днів не телефонуватиме, йде на завдання і не буде зв’язку. Тоді його голос я чула в останнє", - розповідає Катерина.
Сергій Ворона
Жінка чекала дзвінка, але телефон мовчав. 29 травня на серці стало тривожно. Відчуття тривоги посилилася і на наступний день. Жінка телефонувала в частину, командиру, його побратимам, але ніхто нічого їй не сказав.
31 травня Катерина забирала меншого сина від батьків Сергія, як старший син зателефонував і сказав, що до них прийшли військові. Серце калатало від страху, але опановувала себе. Представники територіального центру комплектування прийшли із жахливою звісткою, вони принесли сповіщення про загибель Сергія.
Сергій Ворона
"Був масований обстріл. Він рятував побратимів, і черговий ворожий приліт забрав його у мене назавжди", - говорить жінка.
Сергій Ворона нагороджений орденом "За мужність ІІІ ступеня", посмертно. Орден Героя вручили дружині та синам у Кропивницькій районній військовій адміністрації.
Вчимося жити заново
А далі все було як в тумані, біль пронизував серце, а мозок не сприймав жахливу звістку. Катерина й досі не вірить в те, що Сергія немає.
Катерина Ворона з портретом чоловіка
"Я не можу говорити про нього в минулому. Він живе у моєму серці, у моїх спогадах, він постійно з нами. Немає такого дня, що ми з синами його не згадували", - каже Катерина.
В перші дні поряд з Катериною була її мама та менший брат Олександр. Вони допомагали справитися з болючою втратою дорогої людини.
"У житті стало все неважливим. Коли мені телефонували і говорили: "тримайся", я не знала, як триматися. Який зміст включає в себе це слово. Біль не проходить, він просто засів у душі. Мені без Сергія дуже важко, без його підтримки, мудрих порад, тепла та уваги. Раніше я не знала, що в оселі може щось зламатися, що його потрібно ремонтувати. Сергій був гарним господарем, все умів. Вчуся бути сильною. Мушу бути сильною, бо у мене два сина, яким потрібна моя увага і турбота. З фізичними навантаженнями справляюся, важче подолати душевний біль, він мабуть ніколи не пройде, але я живу заради дітей. Пам’ятаю слова чоловіка: "Бережи дітей". Пообіцяла йому, що все зроблю, щоб Рома та Артем виросли добрими, мужніми і гарними людьми. Він цього дуже хотів, щоб наші діти мали щасливе майбутнє. І я для цього зроблю все можливе. Сини дають мені сили жити і працювати. Сергій загинув, щоб наші діти жили у вільній і мирній країні. Я теж дуже цього хочу”, - розповідає Катерина.
Катерина, Сергій та Роман
В пам’ять про чоловіка
Катерина передала до Краєзнавчого музею історії сіл Суботцівської сільської ради особисті речі чоловіка – вишиту сорочку та військову куртку, для майбутньої експозиції.
"Хочу, щоб про нього пам’ятали, щоб він жив у спогадах односельців", - каже жінка.
Катерина Ворона з речами чоловіка
Минулого року у Суботцях провели турнір з міні-футболу пам'яті Сергія Ворони.
"Традиційний "Кубок Хлібодара", що проводився щорічно до війни, присвятили пам'яті мого чоловіка. Сергій захоплювався футболом, був гравцем футбольних команд Суботців. Наш старший син Роман також захоплюється футболом, є вихованцем футбольного відділення Суботцівської комплексної дитячо-юнацької спортивної школи, - розповідає Катерина.
У турнірі взяли участь чотири місцеві команди. Капітаном однієї з команд був Роман Ворона, а молодший син Артем зробив першу символічну подачу м'яча на турнірі.
Артем Ворона
Інші три команди сформували друзі Сергія, багато з яких грали з ним в одній команді. Під час турніру провели благодійну акцію по збору коштів на допомогу Збройних Сил України.
За чотири години змагань вдалося зібрати майже 8 тисяч гривень.
Катерина Ворона
Після завершення матчів турніру Катерина вручила учасникам змагань Кубок пам’яті Сергія Ворони. Турнір став традиційним і в цьому році, у 2 річницю його загибелі, команди знову зустрінуться на футбольному полі.
Учасники турніру
"Життя змінилося і приймаю його в нових реаліях. Але мені стає тепло і спокійніше на душі від того, що односельці та друзі пам’ятають Сергія, організовують заходи в пам’ять про нього. І я цим живу, відвідую заходи, спілкуюся з його друзями і мені приємно чути їх спогади про гарні миттєвості його життя. Відвідую місце його поховання і розповідаю всі новини, а також питаю поради. Я знаю, що він з того світу допомагає мені і підтримує, його підказки приходять у снах”, - ділиться своїм болем жінка.
Катерина вірить, що наші захисники та захисниці виженуть ворогів з української землі, настане Перемога і діти житимуть у вільній і мирній країні, чого так прагнув її чоловік, наш захисник, наш Герой - Сергій Ворона.
Даний матеріал виготовлено за підтримки ГО "Інститут масової інформації" в рамках проєкту міжнародної організації Internews Network.
Всі фото надала дружина загиблого військового - Катерина Ворона.
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram, Viber та Instagram!
Там ми розказуємо про все, чим живуть Знам'янка і район!
