Житель Дмитрівської громади, ветеран російсько-української війни Максим Окунєв отримав грошовий сертифікат на придбання власного житла.
Журналісти Знам'янка.City поспілкувалася з Максимом та дізналися, як став на захист України, як отримав поранення та як адаптується до цивільного життя. А також Максим розповів про службу, загиблих побратимів, порятунок, підтримку громади та новий етап життя.
"Бог урятував мені життя", читайте історію ветерана Максима Окунєва, який після поранення будує майбутнє у Дмитрівській громаді
Що відомо?
Максим Окунєв
Максим Окунєв із села Плоске став на захист України ще до початку повномасштабного вторгнення. Служив гранатометником і штурмовиком у 95-й окремій десантно-штурмовій бригаді, виконував бойові завдання на різних напрямках. У квітні 2024 року військовослужбовець отримав тяжке поранення і втратив ногу. Після лікування та демобілізації Максим повернувся до рідної громади. Нині він готується до протезування, планує придбати будинок у Дмитрівці, знайти справу до душі та жити з користю для людей.
Народився і виріс у селі Плоске
Максим Окунєв народився 4 червня 2003 року в селі Плоске Дмитрівської громади. Навчався у Дмитрівській загальноосвітній школі №2, після закінчення якої вступив до Знам’янського професійно-технічного училища №2.
Здобувши професію, Максим працював слюсарем з ремонту рухомого складу. Проте мирний період його життя був недовгим.
У 2021 році юнака призвали на строкову військову службу. Після її завершення він вирішив залишитися у війську та підписав контракт.
Повномасштабне вторгнення Росії Максим зустрів у лавах Збройних сил України.
Позивний "Баракуда" дали побратими
У 2022 році Максим перевівся до 95-ї окремої десантно-штурмової бригади. Служив гранатометником, згодом виконував завдання як штурмовик. Побратими дали йому позивний "Баракуда".
"Баракуда — це хижа морська риба. її ще називають морським дроном. Позивний придумали побратими через моє прізвище Окунєв. Від окуня перейшли до баракуди, так він за мною і закріпився", — усміхаючись, пояснює Максим.
Разом зі своїм підрозділом військовослужбовець виконував завдання на різних напрямках. У перші роки служби підвозив боєприпаси військовим, які тримали позиції.
Максим згадує, що більшість хлопців у його підрозділі були зовсім молодими — багатьом не виповнилося і 25 років. Попри свій вік, вони виконували складну й відповідальну роботу, від якої залежали життя інших військових.
Батько захищає Україну з 2014 року
Прикладом служіння країні для Максима став його батько Олег Окунєв. Він долучився до захисту України ще у 2014 році й продовжує служити дотепер.
"Батько став на захист країни у 2014 році й досі перебуває на передових позиціях. Ми обоє розуміли, заради чого служимо і кого захищаємо", — говорить Максим.
Війна стала частиною життя всієї родини Окунєвих. Поки батько і син перебували на службі, рідні чекали на їхні дзвінки та молилися, щоб обоє повернулися додому живими і здоровими.
День, який змінив життя
29 квітня 2024 року підрозділ Максима виконував бойове завдання та тримав позиції. Під час ворожого штурму поруч із військовим вибухнув боєприпас, скинутий з FPV-дрона.
Максим отримав тяжкі поранення ніг і не міг самостійно рухатися.
"Ми перебували на завданні, коли почався ворожий штурм. Після вибуху я зрозумів, що поранений і самостійно вийти не зможу", — згадує ветеран.
На допомогу Максимові прийшли двоє побратимів. Вони намагалися винести його із небезпечної ділянки, однак військових помітив ворожий дрон. Рятуючись від атаки, обидва захисники загинули.
Одному з них був лише 21 рік, іншому — 30.
Максим залишився чекати на допомогу. У ті години він кілька разів втрачав свідомість і майже не сподівався, що його зможуть евакуювати.
За словами ветерана, над позицією неодноразово з’являлися дрони.
"Я махав дронам, щоб вони мене запримітили і добили. Один із них скинув поруч шоколадку. Тоді я зрозумів, що це наш дрон, український, а побратими тепер знають, де я перебуваю. З’явилася надія на порятунок", - розповідає Максим.
Через деякий час до пораненого дісталася евакуаційна група.
"Мене винесли, поклали на квадроцикл і почали вивозити. Під час евакуації я знепритомнів, а отямився вже у госпіталі. Лікарі сказали, що ногу врятувати не вдалося. Але я залишився живим — і це головне", — говорить Максим.
"Дуже важко втрачати побратимів"
Однією з найболючіших сторінок служби для Максима стала загибель військових, з якими він разом виконував бойові завдання.
Особливо важко йому згадувати побратима з позивним "Береза".
Під час чергової атаки Максим перебував у бліндажі та намагався вберегти боєкомплект. Коли "Береза" отримав поранення, він кинувся йому на допомогу. Однак через повторну атаку врятувати побратима не вдалося.
"Він іще був живий, і я намагався відтягнути його до укриття. Але почалася нова атака. "Береза" загинув. Дуже важко втрачати людей, із якими ділив службу, небезпеку і щоденне життя. Війна безжальна до кожного", — каже Максим.
Пам’ять про загиблих побратимів він зберігає і після повернення додому.
Лікування, демобілізація і повернення додому
Після поранення Максим пройшов тривале та складне лікування. Попереду на нього чекають подальша реабілітація і протезування.
Після демобілізації ветеран повернувся до рідного села Плоске. Саме тут живуть його близькі, друзі та люди, яких він знає з дитинства.
Повернення до цивільного життя потребує часу, нових сил і підтримки. Максим зізнається: після пережитого доводиться заново будувати плани, вчитися приймати зміни та шукати заняття, яке допоможе рухатися вперед.
Одним із важливих кроків для нього стало отримання державної компенсації на придбання власного житла.
Отримав сертифікат на придбання житла
Максим Окунєв
Про можливість отримати допомогу на придбання житла Максим дізнався з інтернету. Після цього він звернувся до відділу соціального захисту населення Дмитрівської сільської ради, де йому допомогли зібрати та правильно оформити необхідні документи.
15 липня 2026 року у Кропивницькому Максимові Окунєву вручили грошовий сертифікат на придбання житла. Загалом того дня такі сертифікати отримали 39 ветеранів війни та членів родин полеглих захисників і захисниць України.
Сертифікат підтверджує призначення державної грошової компенсації. Це не готовий будинок чи квартира: отримувач самостійно обирає майбутнє житло, яке має відповідати умовам програми. Після надходження коштів на спеціальний рахунок можна оформлювати угоду купівлі-продажу.
Розмір компенсації визначають індивідуально, враховуючи склад сім’ї, нормативну площу житла та встановлену вартість квадратного метра. Програма відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №719 поширюється, зокрема, на ветеранів війни з інвалідністю І та ІІ груп, які перебувають на квартирному обліку.
У громаді допомогли оформити документи
Максим говорить, що під час оформлення документів отримав повний супровід від начальниці відділу соціального захисту населення Дмитрівської сільської ради Лариси Полікарпової.
"Лариса Полікарпова пояснювала, які документи потрібно зібрати, допомагала на кожному етапі. Самому розібратися в усіх процедурах було б набагато складніше", — зазначає ветеран.
У день вручення сертифіката разом із Максимом у Кропивницькому були голова Дмитрівської територіальної громади Наталія Стиркуль та Лариса Полікарпова.
Лариса Полікарпова, Максим Окунєв та Наталія Стиркуль
Наталія Стиркуль наголосила, що ветерани заслуговують на дієву підтримку, повагу та гідні умови для повернення до мирного життя. Вона побажала, щоб обране Максимом житло стало для нього справжнім родинним домом.
Максим також розповів, що очільниця громади допомогла йому вирішити проблемні питання, які самотужки не вдавалося вирішити..
"Для мене це було неочікувано і приємно. Я щиро вдячний Наталії Стиркуль за цю допомогу, підтримку та небайдужість", — говорить Максим.
Хоче придбати будинок у Дмитрівці
Нині Максим планує придбати будинок у Дмитрівці. Переїжджати далеко від рідної громади він не хоче.
"Я люблю своє село і свою громаду. Тут мені спокійно, тут живуть мої рідні та друзі. Не хочу нікуди їхати. Планую придбати будинок у Дмитрівці, облаштувати його та будувати своє життя тут, — розповідає ветеран.
Максим також мріє знайти захоплення, яке згодом зможе перетворити на власну справу. Каже, що прагне бути самостійним, розвиватися та приносити користь іншим людям.
"Бог урятував мені життя. Отже, я повинен прожити його з користю — і для себе, і для людей. Треба рухатися вперед, знаходити нові цілі та не зупинятися", — переконаний Максим.
Допомагали віра і молитви близьких
Говорячи про те, що допомогло йому вижити, Максим згадує віру, молитви рідних і підтримку побратимів.
Один із його товаришів по службі був віруючою людиною і постійно молився. Батьки цього військового ходили до церкви та молилися не лише за свого сина, а й за Максима та інших українських захисників.
Сам Максим переконаний: те, що він залишився живим після тяжкого поранення, не було випадковістю.
Попереду на нього чекає ще багато випробувань: протезування, реабілітація, облаштування житла і пошук свого місця у цивільному житті. Але ветеран уже знає, де хоче будувати майбутнє, — у рідній Дмитрівській громаді, поруч із близькими людьми.
Історія Максима Окунєва — це не лише розповідь про війну та втрати. Це історія про повернення додому, підтримку громади та силу людини, яка після пережитого знаходить у собі мужність знову планувати, мріяти й починати новий етап життя.
Житло як частина підтримки після служби
Забезпечення житлом є одним із важливих напрямів державної підтримки ветеранів, ветеранок і членів родин загиблих оборонців України.
Житлова програма передбачає виплату грошової компенсації з державного бюджету через субвенцію місцевим бюджетам. Після надходження коштів на спеціальний рахунок отримувач може самостійно обрати житло, яке відповідатиме встановленим умовам програми.
Кому передбачена така компенсація
Офіційно державна програма за постановою Кабінету Міністрів України №719 спрямована на забезпечення житлом ветеранів війни з інвалідністю І–ІІ груп та членів сімей загиблих, зниклих безвісти або померлих внаслідок поранення, контузії чи захворювання, пов’язаного із захистом України.
Однією з обов’язкових умов для отримання компенсації є перебування людини на квартирному обліку. Рішення щодо призначення виплати ухвалюють після перевірки документів і підтвердження відповідного статусу.
Як працює житловий сертифікат
Сертифікат підтверджує надання державної грошової компенсації для придбання житла. Це не готова квартира і не передача конкретного будинку, а фінансовий інструмент, який дає отримувачу можливість самостійно обрати майбутню оселю.
Розмір компенсації визначають індивідуально. Під час розрахунку враховують склад сім’ї, нормативну площу житла та встановлену вартість квадратного метра.
Після зарахування коштів на спеціальний рахунок людина шукає квартиру або будинок, оформлює угоду купівлі-продажу та подає необхідні документи відповідно до вимог програми. Мінветеранів зазначає, що першим кроком для участі в таких житлових програмах є постановка на квартирний облік, після чого відбуваються розгляд документів, визначення черговості та призначення компенсації.
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram, Viber та Instagram!
Там ми розказуємо про все, чим живуть Знам'янка і район!
