Сьогодні у Дмитрівці відбувся захід "Дзвони надії". Громада долучилася до всеукраїнського флешмобу на підтримку українських військовополонених, безвісти зниклих Захисників та їхніх родин.
Жителі об’єдналися, щоб нагадати: кожного українського воїна чекають вдома, кожне ім’я пам’ятають, а родини, які живуть у виснажливому очікуванні, не повинні залишатися наодинці зі своїм болем.
Захід провели на території Дмитрівського сільського будинку культури. Його учасники долучилися до символічного дзвону, переглянули відео про безвісти зниклих земляків, записали спільне звернення та обговорили ідею створення у громаді "Дерева надії".
Символічний дзвін — як голос тих, на кого чекають
Захід розпочався зі звуку серцебиття. Він символізував серця рідних, які втомилися від невідомості, але продовжують вірити, чекати та боротися за повернення близьких.
Ведучі наголосили, що цього дня громада зібралася, аби стати єдиним голосом для військовослужбовців, які перебувають у полоні або місце перебування яких досі невідоме.
Кожен удар символічного дзвону став знаком віри, надії та очікування. Його головне послання адресували українським воїнам:
"Тебе шукають. Тебе пам’ятають. Тебе чекають удома".
Саме тому ініціатива отримала назву "Дзвони надії". Це не лише символічна акція, а спосіб привернути увагу суспільства до людей, про долю яких їхні родини місяцями або роками не мають достовірної інформації.
До присутніх звернулася голова Дмитрівської територіальної громади Наталія Стиркуль.
"Кожен удар цього дзвону — це голос матері, яка чекає на сина, дружини, яка чекає на чоловіка, дітей, які чекають на батька. Це голос усієї громади, яка говорить: "Ви не самі. Ми поруч. Ми пам’ятаємо і продовжуємо чекати разом із вами".
Дуже хочеться, щоб кожен Захисник та Захисниця повернулися до своєї родини. Саме заради цього дня ми повинні берегти надію, залишатися єдиними та підтримувати одне одного.
Дякую родинам за вашу стійкість і мужність. Ми розуміємо, що жодні слова не можуть забрати біль невідомості, але хочемо, щоб ви знали: Дмитрівська громада поруч із вами. Ми готові слухати, допомагати та спільно реалізовувати ініціативи, які привертатимуть увагу до долі ваших рідних", - зазначила Наталія Стиркуль.
Учасникам показали відео про безвісти зниклих земляків
Під час заходу присутні переглянули відеоролик, присвячений безвісти зниклим Захисникам із громади.
У ньому зібрали світлини воїнів, яких продовжують чекати їхні матері, дружини, діти, батьки, рідні та друзі. Кожне обличчя на екрані нагадувало, що за офіційним статусом "безвісти зниклий» стоїть життя конкретної людини та щоденне очікування цілої родини.
Начальниця відділу культури і туризму Дмитрівської сільської ради Лідія Міркотан наголосила: жодне ім’я не має бути забутим, а пошуки й боротьба за повернення кожного українського військовослужбовця повинні тривати.
Для рідних надзвичайно важливо знати, що громада пам’ятає про їхніх близьких, говорить про них та підтримує родини у цей складний період невизначеності.
Записали спільне відеозвернення
Однією з головних частин флешмобу стало спільне відеозвернення. Учасники заходу стали поруч і разом промовили слова підтримки:
"Ми чекаємо. Ми пам’ятаємо. Ми боремося за повернення кожного. Разом — до повернення наших рідних!"
Записане звернення має стати частиною всеукраїнського флешмобу. Його мета — продемонструвати єдність українців, нагадати про військовополонених і безвісти зниклих та підтримати родини, які щодня чекають на звістку.
Спільне відео стало свідченням того, що біль кожної родини є спільним болем громади, а боротьба за повернення українських воїнів стосується всього суспільства.
У Дмитрівці пропонують створити "Дерево надії""
Під час зустрічі учасникам представили ще одну ініціативу — створення у Дмитрівській громаді "Дерева надії".
"За задумом, воно має стати символом сили, єдності, віри та очікування. Дерево уособлюватиме життя, яке неможливо знищити, а його коріння — витримку, любов і вірність родин.
Гілки дерева символізуватимуть надію та щоденні думки про тих, хто досі не повернувся додому.
Кожна родина, яка чекає на свого Захисника, зможе пов’язати на гілку стрічку або залишити символічний листочок з ім’ям військовослужбовця та словом "Чекаю", - каже Лідія Міркотан.
Такий об’єкт може стати постійним нагадуванням для жителів громади про земляків, доля яких залишається невідомою. Люди зможуть приходити до нього, підтримувати родини та залишати символи віри у повернення військових.
Місце, де родини відчуватимуть підтримку
Учасникам запропонували разом визначити, яким має бути "Дерево надії", де його найкраще встановити та які символи використати під час оформлення.
Окремо обговорювали, як зробити його не лише пам’ятним знаком, а й справжнім місцем підтримки для родин.
Організатори сподіваються, що дерево стане оберегом громади. Його доглядатимуть спільно, а стрічки, чи дзвіночки з іменами залишатимуться на гілках до повернення Захисників додому.
Найбільш бажаним завершенням цієї ініціативи має стати день, коли військовослужбовці зможуть власноруч зняти дзвіночки зі своїми іменами.
"У нашій громаді немає чужого болю"
Завершуючи захід, організатори подякували кожному, хто прийшов підтримати родини військовополонених і безвісти зниклих Захисників.
Учасники вкотре нагадали: громада має залишатися поруч із людьми, які живуть у постійному очікуванні. Важливими є не лише слова підтримки, а й постійна увага, спільні заходи, поширення інформації та створення простору, де рідні можуть бути почутими.
"Дзвони надії" стали символічним голосом Дмитрівської громади — голосом пам’яті, віри та боротьби за повернення кожного українського воїна.
Адже кожен голос важливий. Кожна родина важлива. І кожного Захисника чекають удома.
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram, Viber та Instagram!
Там ми розказуємо про все, чим живуть Знам'янка і район!
