У Дмитрівській громаді відбулася друга творча зустріч із мамами загиблих Захисників України. Цього разу до неї змогли долучитися Наталія Хомовська, Надія Бутенко, Світлана Зарецька, Марія Бубнова та Ольга Бондаренко.
Зустріч пройшла у теплій, щирій та дружній атмосфері. Це був простір, де кожна могла відчути підтримку, поспілкуватися, побути серед людей, які розуміють біль втрати без зайвих слів, і водночас долучитися до справи, що має глибокий символічний зміст.
Розпочали на першій зустрічі — завершили на другій
Надія Бутенко та Ольга Бондаренко
На першій творчій зустрічі мами загиблих Захисників розмальовували гільзи, які передав громаді волонтер Павло Кучеренко. Гільзи були передані українськими воїнами, які нині захищають Україну на передових позиціях.
Те, що ще донедавна було пов’язане з війною, під руками матерів поступово набувало іншого змісту. Гільзи ставали символами пам’яті, вдячності, підтримки українських воїнів та віри в перемогу.
За один день жінки не встигли завершити всю роботу, тому на другій зустрічі продовжили розпочате: домалювали деталі, зробили напис, покрили гільзи лаком і підготували їх до передачі Захисникам.
“Від мам Дмитрівської громади — Захисникам”
Розмальована гільза
Цього дня мами взялися за пензлики й завершили розпис шести гільз. На них написали слова:
“Від мам Дмитрівської громади — Захисникам”.
П’ять розмальованих гільз передадуть українським воїнам. Ще одну залишать у громаді — як майбутній експонат музейної кімнати, що зберігатиме пам’ять про війну, Захисників і людей, які підтримували армію в тилу.
Учасниці творчої зустрічі біля розмальованих гільз
Кожна гільза вийшла особливою. У кожному малюнку — тепло рук, тиша пережитого болю, материнська любов, вдячність воїнам і надія на перемогу.
“Хочемо, щоб мами не залишалися сам на сам зі своїм болем”
Під час процесу покриття лаком розмальованих гільз
Голова Дмитрівської сільської територіальної громади Наталія Стиркуль зазначила, що такі зустрічі важливі не лише як творча ініціатива, а і як простір підтримки для матерів загиблих Захисників.
За її словами, Дмитрівська громада з початку війни втратили 41 Захисника. Вони загинули, захищаючи Україну, свої родини, своїх близьких і право людей жити у безпеці.
“Залучаючи мам до спільної справи, ми дуже хочемо, щоб вони не замикалися в собі, не залишалися сам на сам зі своїм особистим горем. Їхні сини віддали життя за те, щоб ми жили. Не у всіх загиблих Захисників залишилися мами. Тому я дуже вдячна тим мамам, які приходять, гуртуються, підтримують одна одну і роблять добрі справи для збереження пам’яті всіх наших Захисників”, — зазначила Наталія Стиркуль.
Вона наголосила, що пам’ять про полеглих Героїв має жити не лише у пам’ятні дати, а й у щоденних діях громади — у зустрічах, турботі, підтримці родин, догляді за місцями пам’яті та спільних ініціативах.
Лідія Міркотан: “Тепло материнських рук буде оберегом для воїнів”
Лідія Міркотан тримає розмальовану гільзу
Начальниця відділу культури і туризму Дмитрівської сільської ради Лідія Міркотан розповіла, що ідея творчої зустрічі виникла після звернення волонтера Павла Кучеренка.
За її словами, волонтер попросив допомогти розмалювати гільзи, які передали Захисники з передових позицій.
“Це було прохання наших воїнів. І тоді у мене виникла ідея організувати таку ініціативу, щоб саме мами загиблих Захисників розмалювали ці гільзи. Хотілося об’єднати мам, працівників культури та волонтерів навколо спільної справи — створити обереги й передати їх нашим Захисникам”, — зазначила Лідія Міркотан.
Вона каже, що у кожен малюнок жінки вкладали не просто фарби, а частинку душі.
“Тепло материнських рук і щирість, вкладена в кожен малюнок, слугуватимуть оберегом для наших Захисників”, — додала Лідія Міркотан.
“Коли ми разом — стає трохи легше”
Для мам загиблих Захисників такі зустрічі — це не лише творчість. Це можливість побути поруч із тими, хто розуміє, що таке втрата, мовчазна підтримка і пам’ять, яка живе щодня.
Наталія Хомовська
Наталія Хомовська поділилася, що для неї важливо приходити на такі зустрічі, бо тут є відчуття єдності.
“Ми не забуваємо своїх синів і не дамо забути іншим. Кожна така справа — це пам’ять про них”, — сказала вона.
Надія Бутенко
Надія Бутенко зазначила, що розмальовувати гільзи було непросто емоційно, але водночас дуже важливо.
“Береш у руки гільзу і розумієш, звідки вона. Але хочеться, щоб тепер вона несла не страх, а підтримку. Щоб наші воїни знали: мами їх чекають, моляться за них і дякують їм”, — сказала жінка.
Світлана Зарецька
Світлана Зарецька говорить, що такі зустрічі допомагають не замикатися в болю.
“У кожної з нас своя історія, але біль дуже схожий. Тут можна просто бути собою. Можна мовчати, можна говорити, можна плакати, можна разом робити щось добре”, — поділилася вона.
Марія Бубнова, Ольга Бондаренко та Надія Бутенко
Марія Бубнова додала, що розмальовані гільзи — це символ пам’яті й материнської підтримки для тих, хто сьогодні боронить Україну.
“Ми вкладали в ці малюнки свою любов, вдячність і молитву. Нехай вони будуть для хлопців оберегами. Нехай повертаються живими”, — сказала вона.
Ольга Бондаренко поділилася, що ця зустріч була особливою за своєю атмосферою.
“Тут було багато тиші, тепла і розуміння. Мами вкладали у кожен малюнок частинку свого серця. Це дуже важлива справа — і для воїнів, і для родин, і для всієї громади”, — зазначила Ольга Бондаренко.
Гільзи, що змінили свій зміст
Наталія Хомовська, Світлана Зарецька, Ольга Бондаренко, Марія Бубнова та Надія Бутенко
Розмальовані гільзи стали не просто виробами, створеними під час творчої зустрічі. Вони стали знаком того, як громада переосмислює біль війни через пам’ять, підтримку і спільну дію.
Розмальовані гільзи
У цих гільзах — історія війни. Але тепер у них з’явився ще один зміст: материнське тепло, вдячність Захисникам, надія і віра в Україну.
Пам’ять, яка об’єднує
Світлана Зарецька та Наталія Хомовська
Друга творча зустріч із мамами загиблих Захисників стала ще одним важливим кроком у формуванні культури пам’яті в Дмитрівській громаді.
Це була зустріч не про біль заради болю. Це була зустріч про підтримку, єдність, вдячність і силу матерів, які після найважчої втрати знаходять у собі мужність приходити, спілкуватися, творити й допомагати зберігати пам’ять про всіх полеглих Героїв.
Бо гідна пам’ять — це не лише слова.
- Це люди, які приходять.
- Це руки, які творять.
- Це серця, які пам’ятають.
І це громада, яка не залишає родини загиблих Захисників наодинці.
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram, Viber та Instagram!
Там ми розказуємо про все, чим живуть Знам'янка і район!
