У ніч із 28 на 29 липня 2022 року в колонії поблизу тимчасово окупованої Оленівки на Донеччині загинули українські військовополонені — оборонці Маріуполя та "Азовсталі". Серед них був 26-річний захисник із Дмитрівської громади Богдан Юрійович Хомовський із позивним Danger.
Чотири роки минуло від тієї страшної ночі, однак родини загиблих і поранених досі чекають на повне встановлення обставин трагедії та притягнення винних до відповідальності. Для Дмитрівської громади Оленівка має ім’я свого земляка — молодого воїна, сина, батька, брата і побратима, який захищав Маріуполь та до останнього залишався відданим Україні.
Що сталося в Оленівці
У виправній колонії №120 біля Оленівки російська сторона утримувала українських військовополонених, серед яких були захисники "Азовсталі". У ніч на 29 липня 2022 року в одному з приміщень, де перебували полонені, сталися вибухи.
За підтвердженими даними Управління Верховного комісара ООН з прав людини, загинули щонайменше 50 українських військовополонених, ще 151 людина зазнала поранень. Українські офіційні джерела наводять дані про щонайменше 53 загиблих і 130 поранених. Різниця у цифрах пов’язана, зокрема, з відсутністю повного незалежного доступу до місця події та матеріалів розслідування.
Полонені перебували під контролем російської сторони. Відповідно до міжнародного гуманітарного права, держава, яка утримує військовополонених, зобов’язана забезпечувати їхню безпеку, гуманне ставлення та захист від насильства. Загибель або тяжке поранення полонених мають стати предметом повного, незалежного й прозорого розслідування.
Міжнародні експерти спростували російську версію
Після трагедії російська сторона намагалася звинуватити Україну, заявляючи, що колонію нібито обстріляли з реактивної системи HIMARS.
Однак Управління Верховного комісара ООН з прав людини, проаналізувавши фото-, відеоматеріали та свідчення понад 50 очевидців і тих, кому вдалося вижити, дійшло висновку, що вибухи не були спричинені ракетами HIMARS, запущеними українськими військовими.
Міжнародні спостерігачі також повідомили, що російська влада перешкоджала незалежному встановленню обставин події. Місце вибухів не зберегли належним чином, частину доказів перемістили, а представникам ООН не надали доступу до колонії. Точний тип боєприпасу та місце, звідки його запустили, міжнародні експерти через відсутність повного доступу остаточно не встановили.
Міжнародний комітет Червоного Хреста після отримання інформації про трагедію просив допустити його представників до колонії, поранених і тіл загиблих. Організація пропонувала допомогу з евакуацією та медичними матеріалами, однак необхідного доступу не отримала.
Богдан Хомовський обрав захист України
Богдан Хомовський
Богдан Хомовський народився 26 березня 1996 року в селі Дмитрівка. Навчався у Дмитрівській загальноосвітній школі №2 імені Тараса Шевченка. Зростав у родині істориків, цікавився минулим України, брав участь у військово-патріотичних заходах і роботі шкільного парламенту.
Після закінчення школи вступив до Миколаївського національного аграрного університету. Проте у 2018 році, коли Богдану було 22 роки, він свідомо обрав військову службу та вступив до окремого загону спеціального призначення "Азов".
Богдан служив водієм першої обслуги міномета першого мінометного взводу мінометної батареї першого батальйону оперативного призначення. Побратими знали його за позивним Danger.
Повномасштабне російське вторгнення 24 лютого 2022 року він зустрів у Маріуполі. Разом із побратимами обороняв місто, а після оточення продовжив тримати оборону на території металургійного комбінату "Азовсталь".
Навіть після поранення продовжував виконувати завдання
Богдан Хомовський
У квітні 2022 року під час оборони Маріуполя Богдан отримав поранення правої руки та контузію. Попри біль і обмеженість рухів, він продовжував виходити на бойові завдання.
Рідні під час коротких телефонних розмов бачили, наскільки він виснажений. На "Азовсталі" не вистачало їжі, води, медикаментів і перев’язувальних матеріалів. Проте Богдан намагався не хвилювати близьких і тримався до останнього.
17 травня 2022 року він востаннє зателефонував мамі і повідомив, що оборонці виходять із території заводу, щоб зберегти життя. Міжнародний комітет Червоного Хреста сприяв їхньому виходу як нейтральний посередник і реєстрував військовополонених. Водночас організація наголошувала, що не могла гарантувати їхню безпеку після потрапляння під контроль російської сторони: цей обов’язок відповідно до міжнародного права покладався на державу, яка утримувала полонених.
Дев’ять місяців родина чекала на диво
Богдан Хомовський
Після повідомлення про вибухи в Оленівці для родини Богдана розпочалися місяці болісної невідомості. Рідні до останнього сподівалися, що він живий і повернеться додому.
Лише 13 квітня 2023 року родина отримала результати ДНК-експертизи, які підтвердили загибель Богдана. Дев’ять місяців очікування завершилися страшною звісткою.
18 квітня 2023 року Дмитрівська громада провела свого захисника в останню земну дорогу. Жителі зустрічали його живим коридором, стоячи на колінах і схиливши голови. На площі біля Дмитрівського базового будинку культури зібралися понад пів тисячі людей — рідні, друзі, однокласники, земляки та побратими.
Богданові назавжди залишилося 26 років. У нього залишилися батьки Наталія та Юрій, брат Олег, донька Марійка, рідні й друзі.
Дмитрівська громада береже пам’ять про свого земляка
Ім’я Богдана Хомовського стало частиною історії Дмитрівської громади. На його честь та на честь інших загиблих земляків у Дмитрівці висадили вишневу алею "Жива пам’ять". Місцева громада щороку долучається до заходів, присвячених роковинам трагедії в Оленівці, щоб нагадати: загиблі військовополонені — це не просто цифри, а люди зі своїми родинами, мріями та планами.
29 липня о 21:00 на площі біля Дмитрівського сільського будинку культури відбудеться акція пам’яті "Промені в небо". Жителів громади запрошують принести ліхтарики або ввімкнути світло на телефонах.
У скорботній тиші учасники піднімуть промені світла в небо — як знак пам’яті про загиблих в Оленівці, вдячності українським захисникам та єдності громади.
Пам’ятати — означає вимагати справедливості
Минуло чотири роки, але повної та незалежної відповіді на всі запитання про трагедію в Оленівці досі немає. Родини загиблих продовжують домагатися встановлення істини, міжнародного розслідування та покарання причетних.
Оленівка стала символом небезпеки, в якій перебувають українці в російському полоні, а також нагадуванням про необхідність захисту їхніх прав відповідно до Женевських конвенцій.
Для Дмитрівської громади пам’ять про Оленівку назавжди пов’язана з Богданом Хомовським — молодим захисником, який став на оборону України, пройшов бої за Маріуполь, пережив пекло на "Азовсталі", але не повернувся з полону.
Оленівка — це біль. Оленівка — це злочин. Пам’ятаємо загиблих. Чекаємо на справедливість.
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram та Viber!
Там ми розказуємо про все, чим живуть Знам'янка і район!
