Молюсь за тебе, рідна Україно!
Молюсь за тебе, рідна Україно,
За мирне небо над твоїм Дніпром.
За кожну матір, що ростила сина,
віддаючи усе своє тепло.
МолитваФото: Unsplash
Молюсь за материнську світлу душу,
Яка до щему млосно так болить
За тим, що сина віддавати мусить
На смерть, можливо, а йому б ще жить.
Молюся за синів твоїх – героїв
Які, сказавши: “Хто, якщо не я?”
Тебе боронячи, взялись до зброї,
Лишивши край, де рідні, де сім'я.
Молюся за усіх, хто не байдужий,
За тих, хто склавши руки, не зітха.
За їхню відчайдушність, їхню мужність,
За їх рішучість вам моя рука.
Радію за згуртованість народу,
Взаємодопомогу, співчуття.
За наше молодече покоління,
За кожну думку в честь твого життя.
Молюсь за тебе, краю благодатний,
За солов'їну пісню у гаю.
За мирне небо, за яскраве сонце,
За світлу долю на землі твою.
Найцінніше
Як банально і пафосно це не звучить,
Але всі ми так прагнемо щастя.
Одне слово коротке, задумайсь на мить,
Зовсім різним для кожного здасться.
ЩастяФото: Unsplash
Для одних – наймодніший з усіх гардероб,
А для інших - авта та будинки,
Для одного – це черги коханок-жінок,
А для когось – це біржі та ринки.
Обід в ресторані, сніданки в кафе,
Кар’єра, що ввись мчиться стрімко.
Рахунки у банку, яхта, літак,
Як ляльку відому мать жінку.
Скептично на все це дивилась завжди,
Бо щастя на скільки простіше:
Життя у любові, у мирі й добрі –
Це щастя для всіх найцінніше.
Садок вишневий квітне біля хати
Садок вишневий квітне біля хати
І пахнуть груші медом на столі -
Тут до безтями хочеться кохати
Й співати пісню матінці-землі.
Садок вишневий
Щоб вона встала радо спозаранку,
По вмитих травах босоніж пройшлась,
Сховала зорі в ніжному серпанку,
З криниць цілющої водиці напилась.
Хай рушником впаде до ніг дорога
І вишиванками простеляться поля.
Щоби прийшла жадана перемога
І не стогнала від жалю земля.
Котики вербові…
Котики вербові гріються на сонці,
Бджоли виціловують ніжний пухоцвіт.
Золотом облиті кущики калюжниць,
І милує око бруньок хризоліт.
Вербові котикиФото: Dovidka.biz.ua
Виглядають поруч острівки фіалок
І барвінком в’ється підгірок в гаю.
В стоголосім співі тішу фібри серця
І душевні струни світу віддаю.
Мало все це бачить – треба додивитись,
Мало чути звуки – треба їх відчуть,
Щоб душа завмерла і, щоб всю буденність
Аж із дна душі перевернуть.
Ніч у березі
Місяць розбризкав сяйво на роси,
В нічному ознобі верба,
В травах схолоджених ноги босі…
Уже відступає журба.
НічФото: Unsplash
Стежина веде в ночі відлуння,
Теплом обіймає ходу.
У лузі знову квітне калина,
Сьогодні до неї іду.
Ніч солов’їно цим дововиддям
Наповнює тіло як глек.
Тіха леліє музику ночі
Й жабиних не чуть дискотек.
Квіти калини ніжаться в сяйві,
У полисках сніжності снять.
Я тихесенько, щоб не сполохать
Їх хочу легенько обнять.
Так світань обрій зачервонила!
Я п’ю нескінченну красу.
І все це із любов’ю у серці
Я крізь життя пронесу.
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram та Viber!
Там ми розказуємо про все, чим живуть Знам'янка і район!
