Дорогі читачі, прийміть щиру подяку за ваші вподобайки. Мені приємно, що ви читаєте, сприймаєте і, сподіваюсь, відчуваєте красу цього світу, красу почуттів, які наповнюють навколишнє. Нехай в ваші душі пролл'ється тепло і надія на краще, промінчиками спокою поселиться в них. Пропоную разом зі мною поринути в світ пейзажної лірики. Сподіваюсь, вам сподобається.
Напровесні
Вмостилось сонце у верховітті,
Люлять вітер в гамаку дуби.
На відсонні, променем зігріті,
Тмасті¹ сушать вибалки чуби.
Зимогрій вже відкрива поляни.
Поміж хмиззя² і торішній лист
Потайки, як крихти порцеляни,
Вилізли підсніжники і ряст.
ПідсніжникиФото: Unsplash
Покотом сушняк повивертався,
Гріють лисі голови пеньки.
Ворон нетерпляче роззирався,
Слухаючи сойчині плітки.
І надвечір пелехаті хмари
Проковтнули раптом сонцесміх,
Схлипнули кудлаті ці отари
І мачкатий³ дощ накрив усіх.
¹Тмасті – потемнілі (темноцвітні)
²Хмиззя – сухі гілки
³Мачкатий – тихий дрібний дощ
Розпустила пацьорки вільха
Розпустила пацьорки вільха
Й вигріває в промінчиках їх,
Вітерець кожну в танці кружляє,
Що душа завмира від утіх.
ВільхаФото: Unsplash
Так синхронно танцюють пухнасті,
Аж в очах від танку мерехтить;
Терники гіллям плескають тмасті,
Гороб'яччя круг них джерготить.
Дуб старезний кряхкоче, проснувшись,
Розминає гілля, аж скрипить.
І верба набубнявілим вітом
Про весну поспіша сповістить.
ВербаФото: Unsplash
Ще не чуть дзиготливого співу
Перших бджілок, бо холодно все ж,
Та земля вже парує під сонцем,
Пророста малахітом із меж.
Ось-ось встелить її буйноцвіття,
Співом птахів наповниться світ,
Омолодиться бруньками віття-
Душу сповнить весняний політ.
Із виярка туман повзе неквапом…
Із виярка туман повзе неквапом,
На всіх кругом дрімоту наганя.
Наспівує сонливо колисанку
Й не може заспокоїть жабенят.
ТуманФото: Unsplash
Та й на гурти жабині невгамовні
Нагнать нелегко спокій та нудьгу.
Сова спросонку на туману пісню
Відповіла своїм глухим: "Угу!"
І жабенята, як в бенкетнім залі,
Пісні співають на всі голоси.
До ранку буде жаб'яче змагання
Так що, тумане, тиші не проси.
ЖабенятаФото: Unsplash
І тільки аж, стомившись, перед ранням
Охопить сном і ставкову косу.
Туман, зморившись від нічного гвалту,
Впаде сріблястим дивом на росу.
Нічне
Ніч розпустилась дивним бутоном,
Напахтилась трунком¹ весняним,
Вибіг місяць із-за рогу дому,
Сяйвом обілляв її ясним.
Нічні краєвидиФото: Unsplash
Зорями запорошила небо,
Розтріпала по траві росу,
Розігнавши хмари понад ставом,
Задивилась на свою красу.
Десь узявся вітерець-гуляка,
Промигнув униз повз верболіз,
Хвилі розігнав по всій дзеркалі
Та й усю красу нічну розвіз.
¹трунком –запахом
Тепла довгожданна хода
Рукави довгих вулиць майорять острівками квітів,
Перші промені теплі скупо гріють верхівки домів,
Переливчастим співом птахів розбудилися віти,
Від торішнього листу в парку вітер алейки замів.
Самотні лавочкиФото: Unsplash
Ще сумують холодні, забуті коханими лавки,
І не розбрунькані хащі бузку додивляються сни,
Пожвавілий струмок жеркотить свою пісню-забавку,
Сизокрилії птахи принесли перший відблиск весни.
Птах Фото: Unsplash
Сірий мокрий асфальт шамкотить задоволено гряззю -
Йому так до вподоби ця жвавуща весняна їзда.
Березень дивоцвітом устелить стежини веснянці,
І так радує втішно теплоти довгожданна хода.
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram та Viber!
Там ми розказуємо про все, чим живуть Знам'янка і район!
