Коли в країну приходить лихо, кожен маленький жест підтримки стає надзвичайно важливим. Особливо це відчувають наші захисники, які щодня ризикують своїм життям заради миру. Одним із них є Микола Сернюк, військовослужбовець, який отримав тяжке поранення на передовій і пройшов довгий шлях до відновлення.
Він розповів Знам'янка.City свою військову історію та наскільки важлива підтримка волонтерів там, на полі бою, а також як важливо відчути підтримку та розуміння людей, коли він отримав поранення та проходить реабілітацію, щоб знову стати на захист країни. В цьому матеріалі Микола висловив щиру вдячність тим, хто допомагає йому та його побратимам.
Вдячність волонтерам: підтримка, яка зігріває душу
Микола Сернюк з побратимами у колі волонтерів ГО "Майдан"
Микола звернувся до редакції з особливою метою — віддати шану людям, які стоять за волонтерською діяльністю.
"Ці невтомні волонтери допомагають знову і знову. Вони знаходять ресурси та сили для того, щоб наші хлопці отримували все необхідне на фронті", — ділиться Микола. Він особливо вдячний керівниці ГО "Майдан" Наталії Тишкевич та волонтерам, які своєчасно реагують на запити, збираючи ресурси для українських військових.
Микола Сернюк з побратимами в ГО "Майдан"
Зараз волонтери активно допомагають забезпечувати 72 Окрему мотопіхотну бригаду імені Чорних Запорожців, в якій служив Микола. Їм потрібне сучасне обладнання, зокрема, радіоелектронна боротьба (РЕБ), і волонтери докладають максимум зусиль, щоб задовольнити ці потреби.
Збір на РЕБ
Поранення і відданість
Микола Сернюк
Микола був поранений під час боїв, але йому вдалося врятувати руку, хоча лікування тривало довго і було непростим. Сьогодні, перебуваючи у відпустці, він вирішив відвідати волонтерів у Знам’янці, які під час його служби постійно забезпечували його та інших військових необхідним спорядженням. Окремим подарунком для нього стали спеціально пошиті одяг і захисні куртки, які допомагають йому адаптуватися до нового життя після поранення.
Теплі речі і підтримка з боку місцевого бізнесу
Микола Сернюк з побратимами та Геннадій Масон
Микола особливо вдячний Геннадію Масону, керівнику ТОВ "Промислова компанія "МОГІС" і ТОВ "Могіс Інтерпрайз Україна". Команда професійних швачок на чолі з Масоном займається виготовленням військового одягу.
"Ці люди насправді віддають частинку своєї душі, забезпечуючи нас всім необхідним, навіть коли це здається неможливим", — розповідає Микола. Від Геннадія та його команди він отримав зимовий одяг і теплі флісові кофти, які зігрівають не тільки його, але й його побратимів.
Микола Сернюк та Геннадій Масон
Волонтерська робота на межі можливостей
Окрім підтримки від підприємців, Микола подякував і волонтерці Ірині Дяді, яка активно допомагає військовим продуктами харчування, одягом та іншими необхідними речами. Кожна її допомога — це ковток свіжого повітря для тих, хто перебуває на передовій, адже, як каже сам Микола, "на фронті важливо знати, що про тебе не забувають, що є люди, які готові допомогти в будь-який момент".
Шлях до армії: особиста історія і вибір повернення
Микола Сернюк
Життєвий шлях Миколи був цікавим та насиченим. Народився 17 травня 1973 року на Полтавщині, разом із дружиною Ларисою облаштували власне житло, вирощували городину, посадили сад, виховали сина. Працьовита родина планувала краще життя, дати все необхідне сину та його родині та забезпечити і своє майбутнє. Тож, до війни Микола працював у Польщі, щоб забезпечити родину, але з початком повномасштабного вторгнення відчув нестримне бажання повернутися додому. Після короткого перебування з дружиною в Німеччині, він повернувся в Україну, розуміючи, що його місце тут, де він може захистити свою землю.
Микола Сернюк
У квітні 2024 року Микола отримав повістку і вже в травні пройшов військову підготовку, щоб приєднатися до захисників України. На фронті він став помічником кулеметника, взявши на себе важку і небезпечну місію. Його бойовий шлях був складним:
"Росіяни били нас з усіх видів озброєнь, але найважче було зберегти холоднокровність і не піддаватися паніці", — згадує Микола.
Життя після поранення: новий погляд на підтримку
6 липня 2024 року Микола отримав тяжке поранення: осколки в ногу та значні ушкодження лівої руки. Він провів кілька важких годин з турнікетом на руці, але зумів зберегти життя і частково відновити функцію руки. Ці події стали для нього випробуванням, але також і підтвердженням сили людської підтримки.
"Важливо знати, що є люди, готові допомогти. Їх доброта і турбота допомагають мені і моїм побратимам пройти через всі труднощі", — з вдячністю зазначає Микола.
Важливість допомоги та єдності
Історія Миколи Сернюка — це нагадування про силу підтримки і людяності, про те, що кожен внесок, навіть найменший, має значення. Війна залишає сліди не тільки на полі бою, але й у серцях тих, хто повертається додому. Завдяки волонтерам, благодійникам і небайдужим людям ці захисники відчувають себе потрібними і не самотніми. Микола закликає всіх продовжувати допомагати і підтримувати військових, адже разом ми здатні здолати всі труднощі.
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram, Viber та Instagram!
Там ми розказуємо про все, чим живуть Знам'янка і район!
