"Хотів вижити, щоб побачити рідних": Знам’янка зустріла з полону свого захисника Яна Бердара.
Знам’янка зустріла військовослужбовця Яна Бердара, який більше трьох років провів у російському полоні. Після реабілітації, вдома його зустріли рідні, друзі, земляки, громада. Цей момент — не лише символ повернення героя, а й щемка історія незламності духу.
Ян Бердар розповів Знам'янка.City про пережите у неволі та мрії про майбутнє.
Дитинство та шлях до війська
Ян Бердар
Ян Бердар народився 31 жовтня 1995 року у Знам’янці, Кіровоградської області. Після закінчення школи вступив до Знам’янського професійно-технічного училища №12, де здобув фах помічника машиніста. Служба в армії стала наступним етапом — спершу строкова, а згодом, у 2021 році, Ян підписав контракт і став військовослужбовцем Збройних сил України.
Початок повномасштабної війни
Повномасштабне вторгнення застало Яна у селищі Мангуш на Донеччині. З перших днів він виконував бойові завдання, а згодом його підрозділ був перекинутий до Маріуполя — міста, що стало символом героїчного спротиву.
Бої були запеклими, ресурси — обмеженими. "У нас закінчилися боєприпаси, їжа, вода. Після двох невдалих спроб прориву, командування вирішило скласти зброю", — згадує Ян. Багато побратимів, які намагалися дістатися до "Азовсталі", загинули.
У неволі: Сартана, Оленівка, Суходольськ
12 квітня 2022 року Ян Бердар потрапив у російський полон. Його утримували спочатку у Сартані, потім в Оленівці — сумнозвісній колонії, де загинули десятки українських військових, і зрештою — у Суходольську Луганської області.
"Найважче було зберегти здоров’я і життя. Багато хлопців залишилися там назавжди. Когось забили до смерті, хтось помер від хвороб, а дехто не витримав морального тиску", — ділиться Ян.
Без зв’язку з рідними
Жодної присутності міжнародних організацій у місцях утримання військовополонених Ян не зафіксував. "Всі, хто нас утримував, знущалися. Вони знали, що їм нічого не буде", — говорить він.
Тільки в кінці 2023 року Ян отримав листа з дому. Лист був написаний ще у 2022 році мамою і дівчиною. Ця вісточка стала духовною підтримкою, яка допомогла не здатися: "Це був промінь надії. Інформацію ми отримували тільки з їхніх новин, що, звісно, не мало нічого спільного з правдою".
В полоні
Вижити допомогла не лише внутрішня сила, а й побратими. "Нас було дев’ятеро, хто тримався разом. Сьогодні восьмеро вже в Україні. Один досі залишається в полоні. Я знаю, як йому важко", — каже Ян.
Повернення додому
Про обмін Ян дізнався в останній момент. 25 травня 2025 року він зробив перші кроки на українській землі після трьох років полону. Попереду — реабілітація, спроба адаптуватися до звичайного життя, віднайти душевну рівновагу. Два місяці він перебував на лікуванні, мама навідувала сина, а нещодавно Знам’янська громада урочисто зустріла героя.
"Перші дні вдома — не віриться. Після всього, що довелося пережити, хочеться одного — відпочити душею, забути пекло полону, дочекатися перемоги й жити у мирі", — говорить Ян.
Віра в перемогу та вдячність за життя
Ян Бердар
Ян мріє про майбутнє України без війни. Його повернення — це не лише свято для Знам’янки, а й нагадування: за кожним звільненим військовим — трагедії, страждання, і водночас — приклад незламності.
Ми не маємо права забути. Маємо зробити все, щоб кожен герой повернувся додому.
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram, Instagram та Viber!
Там ми розказуємо про все, чим живуть Знам'янка і район!
