У Дмитрівській громаді відбулася творча зустріч із мамами загиблих Захисників України. Цього разу до неї змогли долучитися чотири жінки. Зустріч пройшла у теплій, щирій та дружній атмосфері, де кожна могла відчути підтримку, поспілкуватися й побути серед людей, які розуміють біль втрати без зайвих слів.
Разом жінки розмальовували гільзи, передані громаді волонтером Павлом Кучеренком. Те, що ще донедавна було пов’язане з війною, під їхніми руками поступово набувало іншого змісту — ставало символом пам’яті, вдячності, підтримки українських воїнів та віри в перемогу.
Ідея, яка народилася під час першої зустрічі
Творча зустріч стала продовженням розмови, яку раніше організувала начальниця відділу культури і туризму Дмитрівської сільської ради Лідія Міркотан із мамами загиблих Захисників.
Тоді учасниці обговорювали спільні ідеї щодо створення у громаді музейної кімнати пам’яті. Йшлося про простір, у якому можна буде зберегти особисті речі, світлини, документи, нагороди та історії полеглих воїнів-земляків.
Під час тієї зустрічі Лідія Міркотан запропонувала ще одну ініціативу, яка могла б об’єднати родини загиблих Захисників, працівників культури та волонтерів, — спільно розмалювати гільзи, передані Павлом Кучеренком.
Волонтер Павло Кучеренко передав Лідії Міркотан гільзи
За задумом, частину готових робіт передадуть українським військовим як обереги та знак підтримки від громади. Одну з розмальованих гільз планують залишити для майбутньої музейної кімнати пам’яті.
"Це дуже гарна ідея. Такі речі стають не просто сувенірами, а символом вдячності, підтримки й зв’язку між громадою та Захисниками. Думаю, до цієї роботи варто залучити мам", — зазначила Лідія Міркотан.
Ініціативу підтримали й мами загиблих воїнів. Тож після обговорення ідея отримала практичне продовження — жінки зібралися разом і почали розписувати гільзи.
У кожному малюнку — особливий зміст
Надія Бутенко та Ольга Бондаренко розписують гільзу
Під час творчої роботи учасниці не лише добирали кольори й орнаменти. Вони спілкувалися, ділилися думками, згадували своїх синів і підтримували одна одну.
Для кожної з мам ця робота мала особистий зміст. У візерунках, квітах, державних символах і теплих словах, які з’являлися на гільзах, поєдналися любов до рідних, пам’ять про полеглих Героїв та вдячність тим, хто нині продовжує захищати Україну.
"Гільза, яка є нагадуванням про війну, після розпису перетворюється на символ життя і людського тепла. Вона ніби отримує новий зміст: замість руйнування — пам’ять, замість страху — підтримка, замість мовчання — щире послання українським воїнам від громади", - каже Лідія Міркотан.
"Для мене було важливо прийти на цю зустріч і бути разом з іншими мамами. Ми розуміємо одна одну, бо кожна пережила непоправну втрату. Коли працюєш над такою річчю, думаєш і про свого сина, і про тих хлопців, які сьогодні на фронті. Хочеться, щоб цей оберіг передав їм нашу вдячність і материнське тепло, - каже Світлана Зарецька.
Місце, де можна бути собою
Валентина Соколова
Хоча цього разу до зустрічі змогли прийти лише чотири мами, важливість таких зібрань не вимірюється кількістю учасників.
Для жінок, які втратили на війні найдорожчих людей, це можливість вийти з повсякденного кола переживань, поспілкуватися, зайнятися творчістю та відчути, що вони не залишилися зі своїм болем наодинці.
"Тут не потрібно приховувати почуття чи добирати правильні слова. Можна працювати мовчки, говорити про рідну людину або просто слухати інших. Саме така щира присутність і взаємна підтримка допомагають поступово знаходити сили жити далі. Такі зустрічі потрібні. Тут ми можемо поговорити, згадати наших дітей і підтримати одна одну. Наш біль нікуди не зникає, але коли поряд люди, які тебе розуміють, стає трохи легше", - каже Валентина Соколова.
Мамам розповіли про проєкт "Дати мамі надію"
Під час зустрічі учасниці також обговорили можливість долучитися до проєкту "Дати мамі надію". Це соціальний безоплатний проєкт психологічної та фізичної реабілітації для жінок, які втратили своїх синів на війні.
"Його мета — допомогти мамам відчути турботу й підтримку, відновити внутрішні та фізичні сили, знайти опору й поступово повертатися до активного життя.
Програма передбачає психологічну і духовну підтримку, фізичне відновлення, емоційне розвантаження та спілкування у колі людей, яким знайомий біль втрати", - розповідає Лідія Міркотан.
Для учасниць зустрічі інформація про цей проєкт стала ще однією можливістю отримати фахову допомогу та побути в безпечному середовищі, де їхні почуття приймають і розуміють.
"Після втрати дуже важко знову дозволити собі думати про власне здоров’я та відновлення. Але мамам також потрібна допомога. Важливо знати, що є люди й проєкти, які готові бути поруч і підтримати", - каже Надія Бутенко.
Творчу роботу продовжать
Світлана Зарецька
За одну зустріч завершити всі гільзи не вдалося. Учасниці виконали частину роботи та домовилися зібратися знову наступної середи - 24 червня, щоб продовжити розпис і завершити розпочате.
"Запрошуємо долучатися до наступної зустрічі й інших мам загиблих Захисників. Будемо раді кожній жінці незалежно від того, чи має вона досвід малювання. Адже головне у цій роботі — не художня майстерність, а почуття, пам’ять і тепло, вкладені у кожен символ", - закликає прийти на наступний творчій захід Лідія Міркотан.
"Ми лише почали роботу, але вже хочеться побачити готовий результат. Думаю, кожна гільза буде особливою, тому що в ній залишиться частинка душі людини, яка її розмальовувала", - каже Ольга Бондаренко.
Зв’язок між громадою, пам’яттю і фронтом
Розмальовані гільзи мають стати не просто декоративними виробами. Це символи живого зв’язку між громадою та військовими, між пам’яттю про полеглих Героїв і підтримкою тих, хто сьогодні продовжує боротьбу.
Передані Захисникам обереги нагадуватимуть, що у рідних громадах про них думають, на них чекають і вдячні за кожен день оборони України.
А гільза, яку залишать у майбутній музейній кімнаті, може стати особливим експонатом. Вона розповідатиме не лише про війну, а й про силу матерів, небайдужість жителів громади та прагнення перетворити біль на пам’ять, вдячність і підтримку.
Зустріч завершилася домовленістю продовжити спільну роботу. Адже разом легше знаходити сили рухатися вперед, берегти світлу пам’ять про загиблих Захисників і підтримувати тих, хто нині стоїть на захисті України.
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram, Viber та Instagram!
Там ми розказуємо про все, чим живуть Знам'янка і район!
