У Дмитрівській громаді відбулася важлива зустріч із мамами та дружинами загиблих військових. У місцевій бібліотеці провели круглий стіл, під час якого говорили про пам’ять, вшанування загиблих захисників і конкретні дії, які можуть об’єднати громаду.
Зустріч організувала та провела начальниця відділу культури та туризму Дмитрівської сільської ради Лідія Міркотан. До обговорення долучилися голова Дмитрівської громади Наталія Стиркуль, родини загиблих захисників та представники редакції Знам’янка.City.
Говорили про пам’ять і спільні дії
Мами та дружини загиблих захиссників
Під час попередніх обговорень у межах проєкту "Гідна пам’ять у громаді: спільні рішення для догляду за місцями поховань і вшанування загиблих" звучали різні ідеї щодо того, як громада може долучатися до догляду за місцями пам’яті та вшанування загиблих захисників. Однією з таких ідей стала висадка квітів на Вишневій Алеї пам’яті.
Саме тому, за словами Лідії Міркотан, і виникла потреба зібратися разом із мамами та дружинами загиблих воїнів, щоб не просто ухвалити рішення, а почути думки родин, узгодити організаційні питання і разом визначити, якою має бути ця ініціатива.
"Під час публічної дискусії були висловлені кілька ідей щодо висадки квітів на Вишневій Алеї. Тому ми організували круглий стіл з мамами та дружинами загиблих захисників, щоб узгодити організаційні питання, почути ідеї та розповісти, що громада планує надалі”, — зазначила Лідія Міркотан.
Щоб Алея пам’яті квітла не лише навесні
Під час зустрічі говорили про те, що Вишнева Алея сама по собі має глибокий символізм: навесні дерева вкриваються цвітом, нагадуючи про життя, пам’ять і вдячність. Але учасниці зустрічі висловили бажання, щоб Алея була квітучою не лише короткий період навесні, а впродовж більшої частини року.
“Ідея висадити квіти на Алеї пам’яті дуже хороша. Хочеться, щоб це місце було доглянутим і квітучим, щоб люди, проходячи повз, зупинялися і згадували наших Героїв. Я принесу квіти зі свого господарства — тюльпани та інші рослини. Це наш маленький внесок у пам’ять про наших дітей”, — зазначила Олена Голікова, мама загиблого військового Віктора Голого.
Обговорювали різні варіанти квітів. Зокрема, звучала ідея висадити тюльпани, які зацвітатимуть ранньою весною, а також чорнобривці, що цвістимуть пізніше. Так Алея пам’яті могла б змінюватися протягом сезону, але залишатися живим і доглянутим місцем шани.
"Важливо, що йшлося не лише про саму висадку квітів. Головна ідея — щоб до цього долучилися саме родини загиблих захисників. Щоб це була не формальна акція, а спільна дія пам’яті, у якій кожна родина зможе відчути свою причетність", - зазначила голова Дмитрівської громади Наталія Стиркуль.
Такі зустрічі можуть стати традицією
Під час круглого столу звучала думка, що такі зустрічі варто проводити й надалі. Адже це можливість не лише обговорити догляд за Алеєю пам’яті чи місцями поховань, а й почути родини загиблих, поговорити про їхні потреби, невирішені питання, нові ідеї та форми підтримки.
Для громади це важливо, бо пам’ять про захисників — це не разова подія до певної дати. Це постійна робота, яка потребує уваги, поваги й участі різних людей: влади, культури, освіти, медіа, родин Героїв і самих мешканців.
У громаді хочуть створити музей пам’яті
Окремо під час зустрічі обговорили ідею створення музею пам’яті загиблих захисників Дмитрівської громади.
Лідія Міркотан розповіла, що їй дуже сподобався приклад селища Знам’янка Друга, де за ініціативою мами загиблого захисника створили музей пам’яті. На її думку, Дмитрівська громада також має мати такий простір.
"У громаді 36 загиблих захисників. Імена цих людей мають залишатися не лише в офіційних документах чи на пам’ятних стендах. Важливо, щоб про них знали діти, щоб школярі могли приходити на екскурсії, бачити обличчя Героїв, чути їхні історії, розуміти, якою ціною виборюється майбутнє України", - зазначила Наталія Стиркуль.
Музей пам’яті може стати місцем, де будуть зібрані фотографії, біографії, особисті речі, спогади рідних, історії про дитинство, юність, службу і життя захисників. Це може бути простір не лише скорботи, а й гідності, вдячності та національно-патріотичного виховання.
Речі, які можна передати для музею
Волонтер Павло Кучеренко передав речі Лідії Міркотан
Під час зустрічі родинам запропонували подумати, чи є у них речі, які могли б стати частиною майбутньої експозиції. Це можуть бути прапори, елементи одягу, улюблені речі захисника, предмети, пов’язані з його дитинством, юністю, захопленнями чи службою.
Родини загиблих військових обговорили цю ідею, розповідали про речі, які можуть передати до музею.
"Такі речі мають особливу силу. Вони допомагають побачити в кожному захисникові не лише військового, а людину: сина, чоловіка, батька, друга, односельця. Саме через такі деталі пам’ять стає живою і близькою", - каже дружина загиблого захисника Андрія Агафонова - Ольга.
Також звучала ідея спробувати залучити грантові кошти для створення повноцінного музею пам’яті, запису спогадів про загиблих захисників та оформлення експозиції.
Гільзи як обереги для військових і частина майбутнього музею
Лідія Міркотан, Інна та Павло Кучеренки
Під час зустрічі Лідія Міркотан розповіла ще про одну ідею, яка може об’єднати родини загиблих захисників, працівників культури та волонтерів.
Волонтер Павло Кучеренко передав до Дмитрівської громади гільзи, які планують розмалювати і згодом повернути військовим. За задумом, до цієї роботи можуть долучитися родини загиблих захисників. Частину таких розмальованих гільз передадуть воїнам як обереги та знак підтримки від громади, а одну — залишать для майбутнього музею пам’яті.
Лідія Міркотан зазначила, що це може стати дуже символічною справою. Адже гільза, яка пов’язана з війною, після розпису набуває іншого змісту — стає знаком вдячності, пам’яті, підтримки й віри в перемогу. У ній поєднуються біль втрати, сила громади і бажання бути поруч із тими, хто нині продовжує боронити Україну.
Ідею підтримала Ольга Агафонова. Вона зазначила, що це дуже гарна ініціатива, і запропонувала залучити до розпису маму загиблого захисника Андрія Агафонова, яка добре малює.
"Це дуже гарна ідея. Такі речі стають не просто сувенірами, а символом вдячності, підтримки й зв’язку між громадою та захисниками. Думаю, до цієї роботи варто залучити маму Андрія, вона гарно малює і могла б долучитися до створення таких оберегів”, — зазначила Ольга Агафонова.
Такі ініціативи допомагають не лише підтримати військових, а й зберігати живий зв’язок між фронтом і громадою. А для майбутнього музею пам’яті така гільза може стати особливим експонатом — як символ того, що пам’ять про загиблих Героїв продовжується у підтримці тих, хто сьогодні тримає оборону.
Книга пам’яті: щоб імена Героїв були закарбовані
Під час зустрічі говорили і про обласну Книгу пам’яті. Перший том уже виданий і охоплює період 2014–2021 років. У громаді планують придбати ці видання та передати їх до бібліотек.
Також триває робота над наступними томами, де будуть зібрані історії захисників, які загинули після початку повномасштабного вторгнення. Представники громади вже збирали інформацію про загиблих із Дмитрівки, Цибулевого та інших населених пунктів.
Під час зустрічі обговорювали, як зробити так, щоб родини також могли отримати примірники книги, де буде закарбоване ім’я їхнього сина, чоловіка чи батька.
Редакція анонсувала акцію пам’яті
У межах зустрічі редакція Знам’янка.City анонсувала акцію громадського залучення:
"О 9:00 Дмитрівка зупиняється, щоб пам’ятати"
Акція відбудеться о 9:00 біля Алеї пам’яті у центрі села Дмитрівка.
До участі запросили родини загиблих захисників, мешканців громади, представників установ, організацій, молодь і всіх небайдужих.
"Це буде проста, але дуже важлива дія — зупинитися на хвилину, схилити голову і в тиші та повазі вшанувати тих, хто віддав життя за Україну", - зазначила редакторка Катерина Матко.
Пам’ять, яка об’єднує
Зустріч у Дмитрівській бібліотеці показала: пам’ять про загиблих захисників — це не лише про пам’ятники, квіти чи офіційні заходи. Це про щоденну увагу, людську участь і готовність разом робити конкретні кроки.
Висадити квіти на Алеї пам’яті. Створити музей. Зібрати спогади. Передати книги родинам.
Зупинитися о 9:00. Почути мам і дружин загиблих.
Саме з таких дій і формується гідна пам’ять у громаді.
Бо пам’ять — це те, що об’єднує нас і тримає разом.
Матеріал підготовлено в рамках проекту «Підсилення місцевих ЗМІ в Україні», який виконується за підтримки Української Асоціації Медіа Бізнесу та NIRAS Sweden AB, та завдяки фінансуванню від Шведського інституту.
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram, Viber та Instagram!
Там ми розказуємо про все, чим живуть Знам'янка і район!
