У Дмитрівській громаді відбувся пам’ятний автопробіг на честь загиблих Захисників України — Вячеслава Булгару та Андрія Агафонова. До колони долучилися рідні полеглих воїнів, друзі, колеги, знайомі та жителі громади, які прийшли вшанувати пам’ять земляків.
Ініціатива проведення автопробігу виникла у родині Вячеслава Булгару. Згодом до неї долучилася й родина Андрія Агафонова. Так дві родини об’єдналися навколо спільного бажання — зберегти пам’ять про найдорожчих людей та ще раз нагадати громаді про ціну, яку вони заплатили за Україну.
Хто повідомляє: Дмитрівська сільська територіальна громада
Почали із хвилини мовчання
Учасники зібралися біля Дмитрівського сільського будинку культури.
Перед початком автопробігу присутні долучилися до загальнонаціональної хвилини мовчання та вшанували пам’ять усіх Захисників і Захисниць Дмитрівської громади, які загинули у російсько-українській війні.
До присутніх звернулася голова Дмитрівської сільської територіальної громади Наталія Стиркуль. Вона наголосила на важливості збереження пам’яті про земляків, які стали на захист держави та віддали за неї свої життя.
Для рідних такі заходи — це не лише офіційне вшанування. Це можливість ще раз назвати імена загиблих уголос, згадати, якими вони були у мирному житті, і не дозволити, щоб їхні історії залишилися лише датами на пам’ятних дошках.
Якими вони були до війни
Андрій Агафонов
Під час заходу присутнім показали пам’ятні відео про Вячеслава Булгару та Андрія Агафонова.
На екрані вони були не лише військовими. У кадрах — їхнє життя до війни, родини, друзі, робота, звичайні моменти, з яких колись складалося повсякдення.
Саме такими — чоловіками, батьками, друзями, колегами — їх пам’ятають ті, хто цього дня став учасником автопробігу.
Вячеслав Булгару
П’ять вантажівок підприємства, де працював Андрій Агафонов
Андрій Агафонов
Особливо символічною стала участь у пам’ятному автопробігу п’яти вантажних автомобілів ТДВ "Колос".
До повномасштабної війни на цьому підприємстві працював Андрій Агафонов. Тому участь його колишніх колег та техніки підприємства стала своєрідним нагадуванням про мирне життя Захисника — роботу, до якої він ходив, людей, із якими працював, і плани, які мала його родина до війни.
Після пам’ятного мітингу автомобільна колона вирушила за визначеним маршрутом дорогами громади.
Цього дня звичайна дорога стала дорогою пам’яті — тією, що на певний час об’єднала родини двох загиблих Захисників, їхніх друзів, колег і небайдужих жителів.
Андрій Агафонов: пішов на завдання і не повернувся
Про життя Андрія Агафонова та їхню родину раніше розповідала Знам’янка.City його дружина Ольга.
6 травня 2022 року Андрій отримав повістку, а 18 червня був мобілізований.
Військову службу проходив на бойових позиціях у Херсонській області. Там же пройшов підготовку у складі штурмової групи. За словами дружини, Андрій служив у 124-й бригаді та брав участь у звільненні Херсона.
6 вересня 2023 року Андрій востаннє зателефонував дружині перед бойовим завданням. Попередив, що приблизно десять днів не зможе виходити на зв’язок.
11 вересня 2023 року під час виконання бойового завдання Андрій Агафонов загинув.
Згодом Захисника посмертно нагородили орденом "За мужність" III ступеня.
Для його дружини Ольги державна нагорода стала водночас і визнанням мужності чоловіка, і ще одним болючим нагадуванням про втрату.
Вячеслав Булгару: військова служба була його покликанням
Вячеслав Булгару
Вячеслав Георгійович Булгару народився 2 липня 1971 року. Жив у селі Дмитрівка.
Військову службу він свого часу обрав як покликання. Для нього вона була пов’язана з почуттям відповідальності та обов’язку перед державою.
Під час повномасштабної війни Вячеслав Булгару захищав Україну як командир танка у званні сержанта.
10 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу села Васютинське на Донеччині він загинув.
Для родини, друзів та односельців Вячеслав залишився людиною, яка свідомо стала на захист України і до останнього виконувала свій військовий обов’язок.
Щоб імена залишалися у пам’яті громади
"Автопробіг завершився. Автомобілі повернулися до звичних маршрутів, люди — до своїх справ.
Але саме такі ініціативи родин допомагають залишати історії загиблих Захисників у спільній пам’яті громади.
Вячеслав Булгару та Андрій Агафонов мали різні життєві історії, роботу, родини, свій шлях до війська. Та обох об’єднало одне — вони стали на захист України і не повернулися додому.
Тепер завдання тих, хто живе далі, — пам’ятати не лише обставини їхньої загибелі, а й те, якими вони були за життя", - зазначила голова Дмитріської громади Наталія Стиркуль.
Саме заради цього рідні організували автопробіг. Щоб їхні імена звучали. Щоб земляки пам’ятали. Щоб наступні покоління знали, кому завдячують можливістю жити у своїй громаді та своїй країні.
Вячеслав Булгару та Андрій Агафонов — наші земляки, наші Захисники, наша пам’ять.
Пам’ятаємо. Шануємо. Не забудемо.
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram, Viber та Instagram!
Там ми розказуємо про все, чим живуть Знам'янка і район!
