Поезія - вільна душа

Мої дорогі читачі, ми живемо з вами в дуже непростий час, де панує жахіття війни, душевний біль, розпач, невимовні втрати, здається - це кінець… І руки не піднімаються, щось починати спочатку.

Така пустота в душі, адже багато хто втратив рідну домівку на яку дбали протягом усього життя, втрачено рідних та друзів, втрачено спомини про минуле разом з тим найдорожчим, що зберігалося в кожній родині. Але нам потрібно бути сильними заради тих, хто віддав своє життя, хто зараз нас захищає, бо вони це роблять заради нашого кращого майбутнього.

І хай у кожного з вас відкриється друге дихання, незважаючи на всі випробування часу для нових починань.

Нехай спогади будуть про те найтепліше, що було у вашому житті.

Сійте добро і світ поруч буде світлішим.

Як забути?. .

Як забути відлуння війни?

Та ніяк ти його не забудеш,

Бо вночі морок зляканий будить

Й насторожує щем тишини.

Відлуння війниФото: UnsplashАвтор: Дмитро Буханцев

Як забути відлуння війни?

Коли рани болять ще по тілу,

Сум рида по душі відлетілій

Й не вернулись додому сини.

Як забути відлуння війни?

Коли тисячі душ на чужині

Зводять руки до неба в безсиллі,

І сирітські кошмаряться сни.

Як забути відлуння війни?

Коли край шаленіє від болю.

Відчай Бога питає про долю

І зловмисник не чує вини.

Рани можна колись залічити,

Та до згину вони будуть нити.

Як серцям розшматованим жити?

Туга біженців теж не мовчить.

Як забути відлуння війни?

Ти ніколи цього не забудеш,

Бо є пам'ять – і її ти не збудеш.

А в душі – гіркоти полини.

Байдужим та невизначеним.

І знову гради рвуть на шмаття тишу,

І трусить тіло цей панічний страх.

Летить в підвали люд, а кулі свищуть,

І відчай ціпеніє на вустах.

ВійнаАвтор: Відкриті джерела

Дощі свинцеві ллють свавільно гради,

Земля здригається в розпачливім плачу.

І люд, як смертники у склепі - це за зради

Перед країною, а далі я мовчу...

Вам негоже з нами так жилося?

У єдинім домі, як в сім'ї,

А тепер стає дибки волосся,

Сякнуть кров'ю рани, й не малі

Тривога в душі щемно прозирає,

Ховають очі смуток в глибині.

І чорний вітер вороном витає...

І скільки хлопців вже лежить в труні!..

І дихають прощаннями дороги,

В воєннім смогу села і міста.

У душах жаль і болі, і тривоги,

Й надія, що хтось зробить все - пуста

Давно пора вже вирішити хто ви,

З підвалів вийти, зброю взять до рук,

Очистить землю рідную, панове,

І не терпіти цих жорстоких мук

Бо ж за усе прийдеться вам платити,

І матері не зможуть вам простить.

Ні сліз, ні те, що сиротами діти

лишились дома - хто їх захистить?

А ви все скнієте з байдужими серцями,

Й не знаєте який обрати шлях:

Чи вилізти зажухано із ями,

Чи пересидіти десь у чужих краях?

Протверезіть ви мозок свій нарешті!

І станьте разом з нами у ряди,

Щоб вигнати від вас оту гидоту,

І не пустити ворога сюди.

Хай стануть легшими натомлені дороги,

Надія лине сподіваних стріч.

Й розправиться країна від знемоги,

Й розтануть перепони протиріч.

В дні дощів…

Вечір заглядає у вікно,

Відбиває дощ мінорну гаму.

Виглядаю я тебе давно -

Дні такі, як гіркота бальзаму.

ДощАвтор: Відкриті джерела

А повз мене - сотні парасоль,

Все спішить, гуде і метушиться.

В такий вир колись і ти пішов -

Та до цього часу мені снишся.

В дні дощів запалюю свічу,

Виставляючи на підвіконня.

Я дивлюся в темінь і мовчу,

Краючи годинами безсоння.

Пізно, коли вщухне шелест шин,

Опустіють вулиці промоклі.

Вогник лиш залишиться один,

І в руках - листівочки прижовклі.

Бачить Бог - чекаю і люблю,

І надій на краще не втрачаю,

І щоразу, гасячи свічу,

Вмитий ранок з тугою стрічаю.

Я повернусь.

"Я повернусь!" - сказав коли йшов з дому.

Я вірила, як чула голос твій,

Та серце так щеміло невимовно,

Коли ти знову повернувся в стрій.

БільФото: Unsplash

Так не хотілось відпускати руки,

Хотілось розчинитися в тобі.

Не передать словами тої муки,

В якій зтлівало серце у журбі.

Я поверну... Й ковтнув страшенний морок,

Останні недосказані слова.

І у жаху, як градусів під сорок,

Відчула - моє тіло зімліва.

Я повернусь - у голові дзеленька.

Я повернусь, але тебе нема.

Я повернусь - в безвихідь серце тенька.

Я повернусь, а у душі - зима.

Я повернусь - цвітуть сади без тебе,

Я повернуся розмахом крила,

Я повернусь хмариною у небі,

Щоб тільки ти щасливою була.

Я упаду сніжинками на щічку,

Травинкою тебе залоскочу,

Осяю місяцем твою я нічку

І ніжним вітром в коси залечу.

Ти не горюй, я, бачиш, завжди поруч

І ранки із журбою не стрічай,

І знаєш, ти востаннє мене вируч -

Сама вже своє щастя пошукай.

Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram та Viber!
Там ми розказуємо про все, чим живуть Знам'янка і район!