Темне вікно палати, мов магніт, притягувало його погляд. Нічна темрява… Вона захищає від ворога, але, разом з тим, під її покровом може ховатися ворог. Звісно, це не та темрява, що оточує тебе на "нулі". За вікном госпіталя мирне містечко, з вогниками ліхтарів, гомоном молоді, дівочим сміхом… Але варто прикрити очі, і в пам’яті спливали зовсім інші вогні.
Готувався наступ
Шаман
У серпні 2022 група Руслана отримала завдання встановити ретранслятор для забезпечення зв’язку - готувався наступ. Шестеро досвідчених бійців на "Сенаторі" (канадському броньовику) нахабно рвонули назустріч ворогу. Залишивши машину під прикриттям рідкої посадки, швидко встановили антену. Працювали злагоджено. Кожна мить була на вагу золота, точніше, на вагу життя, адже над головами кружляли ворожі безпілотники. За лічені хвилини все було зроблено, і бійці побігли до машини. Раптовий спалах – і темрява закрила все…
Коли він прийшов до тями, у вухах дзвеніло, в голові гупали кувалди. Бронік і шолом залишилися в машині - без них легше було працювати. Дивне тепло розпливалося по животу, але болю не було. Руслан підняв важку голову і побачив, як горить броньовик, а поруч розірвані тіла. Перевів очі на живіт, помацав рукою і зрозумів, що на ньому лежать нутрощі одного із загиблих побратимів. Поворухнув ногами, руками – цілий! З грудей вирвався дикий, шалений крик:
- Хто живий?
У кількох метрах підняв голову від землі "Віллі" - двометровий 30-ти літній велетень з Ковеля. Він прийшов у їх підрозділ пізніше, і хлопці завжди сміялися, коли Руслан підходив до нього і, дивлячись знизу вверх, робив круглі очі: "Щас як ударю!", і обійняв друга.
- Живий? "Віллі", ти цілий? – горлав з усіх сил і не чув себе.
- Аліна! Аліночка! У тебе днюха сьогодні, а я тут здихаю, - на увесь голос кричав "Віллі", без кінця повторюючи ім’я своєї дворічної донечки.
- Не дрейф, ми ще погуляємо на її весіллі!
У машині почав вибухати боєкомплект. Кулемет, автомати – все залишилося там. Бійці поспішали встановити антену, розуміючи, що їх засічуть згори. На жаль, так і сталося, проте антена, як не дивно, встояла!
Перше, що він зробив, - це встановив по телефону геолокацію і визначив, у який бік їм треба рухатися. Друге – написав мамі смс-ку: "У мене все добре!". Розумів, що виходити до своїх доведеться довго і телефон розрядиться, він живий, то чого ж хвилюватися.
Повзли до своїх з двома гранатами
Зі зброї у них залишилося лише дві гранати, які "Шаман" завжди носив із собою - він добре знав, що роблять у полоні з десантниками-кулеметниками.
Тож гранати були по-братському розділені між друзями, чеки зняті і корпуси міцно затиснуті в кулаках.
Так вони і повзли через поле дві ночі. Вдень переховувалися в якихось розвалинах. Їх шукали. Чули зовсім близько: "Где-то тут два укропа".
Адреналін заглушував голод, а от спрага мучила нестерпно.
військові повзуть по полю боя
Коли вони через дві доби доповзли до своїх, на них дивилися, як на привидів, бо вже були записані у "двохсоті". А комбат довго розтискав пальці Руслану, які намертво заклякли, стиснувши гранату…
Його зневоднений організм тоді швидко відновився. І незабаром він пішов на нове завдання – наступ тривав. А з "Віллі" доля зіграла злий жарт. Велетню знадобилося більше часу на відновлення, тому на завдання він не пішов, залишився в розташуванні. Група того разу повернулася без втрат, а от "Віллі"….
Руслан тяжко зітхнув. Друг Вася в той день втратив ногу – снаряд прилетів прямо на позиції…
Руслан відкрив очі, прислухався до дихання товаришів по палаті. Сплять чи теж, як він згадують?
Бій під Вербовим
Бій під Вербовим він не забуде. Вони бачили цей бій згори, з безпілотників. Бачили, як четверо з шести десантників були важко поранені. Пам’ятає, як "Алькаїда" кричав у телефон комбату:
- "Мел", ти мене врятуєш? Пообіцяй, що врятуєш!
- Врятую! Тримайся, - хрипів комбат.
Через камеру безпілотника вони бачили, як друга група, що пішла їх рятувати, вся загинула… І тоді "Алькаїда" (він навіть не знає його ім’я), який з усіх боків вже був оточений рашистами, викликав вогонь на себе. А вони могли лише безсило дивитися в монітор, як "Алькаїда" зірвав з себе куртку і з голим торсом, уперши в ноги автомати, стріляв з двох рук! Стріляв до останнього подиху… Артилеристи випустили три снаряди, які накрили ворогів, що підбігали до Героя. Три снаряди! Три… Бо більше не було чим стріляти. Як би йому хотілося, щоб це відео останнього бою показували політикам, які так нестерпно виважено приймають рішення. І якби на місці "Алькаїди" стояли їх сини.
А син комбата в тих боях під Вербовим загинув…
Коли "Мел" почув, що "Білий" трьохсотий, змінився в обличчі. Сина винесли з поля бою, батько встиг його обійняти, почути передсмертні слова, бути з ним останні хвилини життя… І посивіти за 2 хвилини.
Переправа через Оскол
Руслан знов подивився у вікно і сів на ліжку. Сну не було… Ноги крутило. Він їх застудив ще на Харківщині на переправі. Хіба можна забути ту переправу через Оскол!?
Наступ йшов повним ходом. У тому місці, де ріка звужувалася до 50 метрів, швидко навели понтонну переправу. По ній промчали два джипа, за ними БТР. Щойно рушила наступна машина, переправа була розбита прямим влучанням. Переправитися встигли лише 12 десантників, які захопили маленький плацдарм.
Він тоді був у числі чотирьох сміливців, які вирушили на підмогу побратимам. Переправлялися по тросу, який був натягнутий з берега на берег. На одному плечі автомат, іншу руку просунув через упаковку з водою (хлопцям треба буде пити). Перебирав руками трос, але під вагою тіла той провисав, і ноги майже по коліна були у воді. Переправилися успішно. Успішним був і бій – 16 десантників без втрат знищили майже 50 окупантів, інші втекли. Наступ продовжився. Тепер про нього постійно нагадують ноги…
Війна, на жаль, триває
Руслан тихенько вийшов у коридор, пройшовся. Скоро світанок. Треба поспати. Завтра останній день лікування, і знову в частину. Війна, на жаль, триває.
P.S. "Шаман" - кулеметник десантно-штурмової бригади, добровольцем пішов захищати Україну, повернувшись у червні 2022 з Польщі. У мирному житті працював на залізниці провідником пасажирських перевезень. Мешканець Знам’янки, що на Кіровоградщині.
Слідкуйте за нами у Facebook , Telegram , Viber та Instagram !
Там ми розказуємо про все, чим живуть Знам'янка і район!
